717
У Європи немає причин ревнувати США до Китаю
— Світ
Євросоюз шукає своє місце в світі і з деякою тривогою стежить за зустріччю президента США з головою КНР в Каліфорнії. Деякі в ЄС побоюються, що ця пара стане свого роду G2 – “великою двійкою”.
Саміт лідерів США і КНР – це зустріч не тільки двох майже рівних партнерів, а й двох конкурентів. Сполучені Штати – найбільша економіка світу, Китай займає третє місце. А між ними, на другому, знаходиться Європейський Союз, якщо підсумувати економіки всіх 27 країн-членів ЄС. Деякі в Китаї вважають, що справа йде до світопорядку, в якому Пекін і Вашингтон – свого роду група G2, або “велика двійка”, – будуть задавати тон. Такої точки зору дотримується, зокрема, політолог Янь Сюетун з Пекінського університету. “Ця пара стане в майбутньому найвпливовішою у світі”, – заявив він на конференції лондонського дослідницького інституту European Council on Foreign Relations.
Трикутник США – ЄС – Китай
Колишній радник президента США Барака Обами з питань безпеки Томас Донілон на зустрічі з журналістами в Білому домі підкреслив, що надалі Вашингтон приділятиме у своїй зовнішній політиці більше уваги Азії та Китаю. Чи означає це, що європейці можуть опинитися на узбіччі, що в майбутньому Америка стане співпрацювати з Китаєм тісніше, ніж з Європою, і що Тихий океан стане важливіше Атлантики?
Зовнішньополітичний експерт фракції Вільної демократичної партії Німеччини (ВДП) в Європейському парламенті Александер Ламбсдорф (Alexander Lambsdorff) не бачить приводу для ревнощів. Він не може оцінити, які відносини важливіше: США з Китаєм чи США з Європою. “Ці відносини дуже різні, – вказав Ламбсдорф в інтерв’ю DW. – США і КНР – геостратегічні суперники в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Америка підписала двосторонні угоди про гарантії безпеки з Японією і Південною Кореєю. Само собою зрозуміло, і Китай має в регіоні свої інтереси, є конфліктний потенціал в Південно-Китайському морі”.
Так що відносини Америки з Китаєм зовсім інші, ніж з Європою, а також чим відносини Європи з КНР, додав європарламентар. І США, і Європа мають з Китаєм тісні економічні зв’язки. “Ми підтримуємо дипломатичні відносини, – перераховує Ламбсдорф, – ведемо діалог з проблем правової державності, даємо зрозуміти, що не згодні з порушенням прав людини в КНР. Тобто у Європи комплексні, безпосередньо не порівнянні з американськими, відносини з Китаєм”.
Співпраця в багатополярному світі
Не бачить причин ревнувати Вашингтон до Пекіну і голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу. На останньому саміті ЄС – КНР він заявив, що у відносинах з Китаєм виникло щось, схоже на дружбу. “Зв’язки Євросоюзу і Китаю – це яскравий приклад того, як можуть співпрацювати два великих партнера в багатополярному світі”, – захоплювався Баррозу.
Антидемпінгові мита, введені Єврокомісією днями на китайську геліотехніку, в брюссельських дипломатичних колах називають прикрою обставиною, але в цілому не вважають, що торговельні розбіжності можуть похитнути відносини Європи з Китаєм.
До речі, антидемпінгові мита на китайські модулі для сонячних батарей раніше ввели і США. Держдепартамент США не поділяє побоювань європейців, що в результаті “перебалансування” американських військових і фінансових ресурсів у напрямку АТР Вашингтон перестане приділяти належну увагу країнам Європи.
Не за рахунок Європи
На зустрічі з верховним представником ЄС із закордонних справ Кетрін Ештон держсекретар США Джон Керрі заявив, що нова розстановка акцентів, що вживається Бараком Обамою, ні в якій мірі не здійснюватиметься за рахунок європейців.
“Насправді ми хочемо мати ще більше справ з Європою, – підкреслив Керрі. – Європа завжди була хорошим партнером. Тому і президент Обама в його посланні до нації чітко висловився на користь трансатлантичної торговельної та інвестиційної угоди”. Та й сам Керрі свій перший закордонний візит здійснив до Європи, а не до Азії.
Депутат Європарламенту Александер Ламбсдорф теж вважає, що намічене створення зони вільної торгівлі між США і Європою ще сильніше зміцнить трансатлантичні зв’язки між демократичними країнами. “Це спроба з’єднати два найбільших у світі економічних простори – внутрішній європейський і американський ринки, – заявив він. – Якщо такий проект буде реалізований, він дасть додатковий імпульс економічному розвитку і США, і Європи”.
При цьому Ламбсдорф знаходить цілком логічним додаткову увагу Вашингтона до країн Азії та АТР в цілому: “США в певному сенсі завжди були і тихоокеанської нацією. І абсолютно нормально, що американський президент уважно стежить за Китаєм. До того ж Китай – держава, що піднімається, з якою треба налагоджувати співпрацю”.
Європа – важкий партнер для Китаю
З точки зору Пекіна вести переговори з США, швидше за все, простіше, ніж з Євросоюзом. У Вашингтоні – тільки один партнер по діалогу і тільки один президент. У Брюсселі – представники 27, а скоро вже – і 28 держав, що часто мають різні інтереси.
У них немає єдності навіть у питаннях міжнародної торгівлі. Антидемпінгові мита на китайську геліотехніку підтримує меншість країн ЄС. І навіть з питання проекту трансатлантичної зони вільної торгівлі, що заслужив загальне схвалення, серед європейців немає згоди. Переговори щодо цього повинні початися вже через кілька днів, а деталі мандата, який належить схвалити всім 27 країнам Євросоюзу, досі не узгоджені.
Внутрішня роз’єднаність Євросоюзу здатна призвести до того, що партнери по переговорах, будь то США чи Китай, зможуть протиставляти одних членів ЄС іншим, попереджає Александер Ламбсдорф.
Бернд Рігерт, Микита Жолквер
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
