5242
В Одесі мародери грабують небезпечні 200-річні могили, щоб знайти золото та антикваріат
— Особисті фінанси
В Одесу може знову нагрянути «чорна смерть» – невідомі вандали в пошуках золота і антикваріату взялися розкопувати знамениту Чумну гору. На величезній братській могилі, в якій лежать тисячі жертв епідемій чуми 1812-го, а також 1829 і 1837 років, з’явилися шурфи (розвідувальні траншеї) і поки ще неглибокі лази, а навколо валяються уламки дорогої кераміки і людські кістки.
Місцеві жителі бояться, що «чорні копачі» дістануться до заражених могил, відкриють «ящик Пандори», закрити який, може, і не вдасться, адже ніхто не знає, чи вижила чумна паличка в похованнях і як вона себе поведе, опинившись на волі. Не виключено, що вона могла мутувати і тепер спровокує одну з найнебезпечніших, блискавичних форм хвороби.
Страшна епідемія, яка викосила кожного п’ятого одесита, залишила глибокий слід в історії міста. Майже сторіччя навіть наближатися до гори біля нинішнього заводу «Стальканат» вважалося поганою ознакою, люди обходили її десятою дорогою і вважали проклятою. Досі молоді мами лякають неслухняних маленьких дітей страшним пагорбом: мовляв, будеш себе погано вести – відведу туди. Старожили пам’ятають, з яким жахом солдати-мародери румунської армії проходили повз неї. «Знали, скільки скарбів в ній поховано, але підійти не наважилися, гнали туди наших полонених, але ті навідріз відмовлялися – стріляйте, а копати не будемо. Так і стоїть моторошна Чумка досі», – розповідає одеситка Маргарита Йосипівна. І ось днями місцеві жителі побачили чиїсь лази. Біля одного з них розкидані залишки розписного посуду і кістки. «По виду – явно людські. Я до міліціонера звернувся, мовляв, що за неподобство. А він мені: це собаки нору собі викопали. Викопали собаки, а сліди людські – дивно», – вигукує місцевий житель Ігор. На місці ми нарахували близько десятка неглибоких шурфів. Все ретельно замасковані сухою травою, мабуть, грабіжники працюють вночі.
«Сьогодні» вдалося відшукати одного з так званих «чорних археологів», втім, сам Максим себе таким не вважає. Чоловік зізнається: ще минулої осені, після того як придбав новий металошукач, пройшовся з ним по всьому схилу Чумної гори, але копати не наважився. «Та сторона, що виходить на вулицю Водопровідну,«дзвонить» сильно, судячи з показань, у двох місцях явно читалося низькопробне золото. Там дощами, мабуть, схил розмило і оголилися старі нашарування. Ті ями, які ви бачили, – якраз сліди роботи з приладом», – пояснює він.
В обласній СЕС попереджають: чіпати чумного гору і все, що в ній зберігається, ні в якому разі не можна. «Я не беруся стверджувати, що там що-небудь до цих пір представляє смертельну небезпеку, але краще буде, якщо її не чіпати», – каже головний санітарний лікар області Любов Засипка. У лабораторії особливо небезпечних інфекцій говорити про те, скільки може жити чумна паличка і чи можуть копачі заразити городян, відмовилися – немає особливого розпорядження і спецзапиту. Головлікар Одеської інфекційної лікарні Світлана Лаврюкова вважає, що ризик зараження мінімальний, але все ж є: «У нас у світі існують набагато більш небезпечні і смертоносні інфекційні хвороби, ніж чума. Не забувайте, що ми портове місто, морські ворота України. Що стосується чумки і копачів, то я думаю, що реальної небезпеки зараження не існує».
ЛЕГЕНДА. Більшість городян вірять у легенду, згідно якої всіх загиблих від чуми, а серед них було чимало дуже заможних людей, ховали разом з усім майном і цінностями. Варто лише копнути – і вони твої. Історики ж запевняють: це – брехня. Олег Губар – авторитетний експерт в ранній історії Одеси – каже: золото якщо і є там, то до нього без спецтехніки не добратися. «Я не виключаю, що її можуть копати, але справжні чумні поховання лежать на великій глибині. Зверху них протягом декількох десятків років насипався пагорб, в якому, не виключаю, робилися якісь додаткові поховання. А після гора служила величезним смітником. У ньому можна знайти щось цінне і навіть дороге, але шкоди від цього нікому не буде».
ЧУМОК БУЛО КІЛЬКА. Мало кому відомо, що насправді чумних кладовищ в Одесі було декілька. Карантинне розташовувалося в районі теперішнього парку ім. Шевченка. Там були поховані моряки, які привезли заразу, і працівники порту. Його точне місце розташування зараз відомо лише вузьким фахівцям та краєзнавцям. На знаменитій «Чумці» городян ховали ув’язнені. Це відбувалося у присутності головного поліцмейстера міста. Але були ще два чумних цвинтаря, про існування яких говорити завжди було некоректно. «Навіть в лихі роки існувала жорстка заборона: мусульман, євреїв, караїмів і лютеран в одну землю з православними і католиками класти не можна. Тому для них були окремі чумні могильники. Всі вони зруйновані. По одному з них проклали дорогу – вулицю Водопровідну», – розповідає Олег Губар.
Александр Жуков
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
