5967
Як країни ЄС вирішують проблему молодіжного безробіття
— Казна та Політика
У більшості країн ЄС молодіжне безробіття почало цікавити уряди тільки тепер. За винятком лейбористського уряду Гордона Брауна в Британії та адміністрації Франсуа Олланда у Франції, більшість європейських країн не розглядали боротьбу з безробіттям як пріоритет.
Загальноєвропейське проносне
Загальна стратегія боротьби з безробіттям в рамках Євросоюзу формулювалася спочатку Європейською стратегією зайнятості, схваленою в 1997 році, і програмою “Молодь в русі”, схваленою в 2010 році.
Європейська стратегія зайнятості базувалася на 4 стовпах – адаптації, підприємництві, працевлаштуванні і рівних можливостях. В цілому стратегія передбачала дерегуляцію ринку праці для підвищення продуктивності, Основну увагу передбачалося приділити профорієнтації, навчанню та активації (зростанню відданості “моральним і етичним принципам”, затребуваним на даній роботі). Програма «Молодь в русі» передбачала створення додаткових можливостей для переміщення студентів в різні країни ЄС у пошуках роботи або місця в університеті, додаткові можливості співпраці з європейськими державними центрами зайнятості, створення малого бізнесу, створення європейського механізму надання студентських кредитів. Варто враховувати, що у молодих європейських фахівців є можливість отримувати допомогу з безробіття в іншій країні ЄС.
Іспанський соціолог Мартін Пас вважає, що європейські стратегії орієнтовані на те, що молодь не має достатніх професійних здібностей, щоб виконувати деякі види робіт. “Ці ідеї сприяють недооцінці і девальвації, які відчуває зараз молодь в нашому суспільстві”, – пише вона. Молоді люди в Європі всюди стикаються з неоплачуваними додатковими годинами робочого часу, з відсутністю механізмів соцзахисту та перспектив при стажуваннях і тимчасових трудових контрактах. У цих умовах позначається згубне чергування періодів зайнятості та безробіття.
Так як Європейська стратегія зайнятості не змогла забезпечити істотне скорочення молодіжного безробіття в низці країн, європейські лідери вирішили створити спецфонд боротьби з молодіжним безробіттям. План боротьби з міжнародним безробіттям в Євросоюзі, запропонований в лютому 2013 року, передбачає виділення спецфонду 5 млрд євро на боротьбу з молодіжним безробіттям в 2014-2020 роках. Кошти в основному підуть на фінансування програми стажувань, тренінгів та перекваліфікації. За оцінками Міжнародної організації праці, виділення таких коштів не вирішить проблему, ЄС повинен закласти в програму як мінімум 21 млрд євро.
У 2012 році план, який був ближче до рекомендацій МОП, був відхилений на вимогу уряду Великобританії. Показником неефективності європейських стратегій, при всіх позитивних моментах, є рівень молодіжного безробіття, що зашкалює в низці країн, розрив вузькоспеціалізованої освіти і мінливих потреб економіки.
Великобританія: громадські роботи сприяють новим звільненням
У Великобританії для боротьби з проблемою молодіжного безробіття в 2009 році уряд лейбористів на чолі з Гордоном Брауном створив Фонд майбутньої роботи (future jobs fund). На фонд було витрачено 600 млн ф.с. і створено 105 тисяч робочих місць в 2009-2010 роках. Основними роботодавцями виступили Національна житлова федерація (6 тисяч робочих місць), низка екологічних, культурних, спортивних організацій, сфера послуг і місцева влада (у Манчестері було створено 8 тисяч робочих місць за допомогою міської влади).
Один з керівників Фонду, Тоні Вілсон, директор Центру економічної та соціальної інтеграції, вважає, що фонд досяг успіху, працевлаштувавши безліч молоді, яка раніше ніколи не могла знайти роботу: “Багато з них ніколи не працювали раніше. Ніхто з них не працював як мінімум останні 6 місяців. Фонд майбутньої роботи не досконалий. Він був дорогим, на кожне робоче місце було виділено 6,5 тисяч фунтів стерлінгів. Але не буває досконалих програм”.
Після приходу до влади коаліційний уряд на чолі з консерватором Девідом Кемероном, незважаючи на позитивні оцінки експертів, ліквідував фонду у березні 2011 року, вважаючи його занадто витратним і неефективним. Натомість консерватори лише провели створення навчальних центрів для підготовки до трудової діяльності та розширення громадських робіт.
Проблема заходів у боротьбі з молодіжним безробіттям є одним з основних елементів критики нинішнього уряду опозиційними лейбористами, які пропонують ввести податок на бонуси банкірів і направляти його на розвиток молодіжної зайнятості. На вирішення проблеми молодіжного безробіття спрямовані зусилля місцевої влади, представленої Лейбористською партією. У Бредфорді створений індустріальний центр, де буде проходити підготовка молоді до роботи, в Манчестері відкриті навчальні курси для підлітків, які збираються після закінчення школи працювати, в Ліверпулі, Лідсі та Шеффілді створені Навчальні агентства, які організовують роботу молоді на підприємствах малого та середнього бізнесу.
Зворотну схему працевлаштування, яка, по суті, заснована на безкоштовній праці, запропонував консервативний мер Лондона Борис Джонсон. Щоб отримувати допомогу 56 фунтів стерлінгів на тиждень, молодь повинна відпрацювати безкоштовно 3 місяці в соціальному секторі та на громадських роботах у Лондоні. У Лондоні програмою планується охопити 200 тисяч молодих безробітних протягом 4 років, консерватори хочуть перевести ініціативу Джонсона на загальнонаціональний рівень і повністю змінити систему соціальної допомоги безробітним.
За словами колишнього міністра зайнятості Великобританії Кріса Грейліга, ці зміни будуть виглядати так: “Якщо говорити про виплати, для тих, хто прийшов прямо з освіти, потрібно про це забути. Ви не скористаєтесь системою соціального забезпечення, поки ви не попрацювали і не заплатили хоча б щось. Звичайні критикани будуть кричати “рабська праця”. Вони завжди так роблять. Але це люди, які вірять, що молодь, яка шукає роботу, має право сидіти вдома, граючи в комп’ютерні ігри. Я з цим не згоден”.
Програма Джонсона і заяви Грейліга проти “дармоїдів” викликали шквал критики різних верств британського суспільства. Цілком справедливо, оскільки жодна з програм консерваторів не гарантує працевлаштування після подібних безкоштовних робіт і не спрямована на створення робочих місць і допомогу в отриманні першого робочого місця. По суті, мова йде про чергування періодів безкоштовних робіт та отримання соціальних допомог, в яких молодий британець буде працювати не на перспективу отримання робочого місця, а лише на перспективу отримання допомоги, що забезпечує його фізичне існування.
Хибна практика британського уряду в сфері зайнятості та використання безкоштовної праці вже призвела до судових процесів. На всю Великобританію прогримів судовий процес К. Райлі і Дж. Вілсона проти Департаменту праці і пенсій. Молоді безробітні доводили, що схема громадських робіт на користь приватних компаній, яка застосовується консервативним урядом Британії, є по суті рабською. У лютому 2013 року постраждалим вдалося домогтися в апеляційній інстанції визнання незаконною схеми зайнятості, за якою вони працювали безкоштовно, але не вдалося домогтися визнання цієї схеми “рабською працею”.
Концентрація консервативного уряду на вирішенні проблем зайнятості через схему громадських робіт продовжує викликати критику – за контрпродуктивність – отримуючи безкоштовну робочу силу протягом декількох місяців, бізнес має можливість скорочувати робітників, збільшуючи конкуренцію на ринку праці. Платники податків по суті платять допомоги безробітним, які безкоштовно працювали на приватний бізнес. Подібними схемами скористалися у Великобританії такі компанії як McDonald’s, Tesco, Holland and Barrett, Asda, Maplin.
Аналіз практики громадських робіт, зроблений Департаменту Праці та Пенсій дослідниками з університету Халама Р. Кріспом і Дел Рой Флетчером стверджує: “Існує невелика ймовірність того, що громадські роботи збільшують ймовірність знайти роботу. Вони навіть можуть зменшити можливості працевлаштування через обмеження часу на пошук роботи і створюючи перешкоди набуттю навиків і досвіду, які цінуються роботодавцем. Громадські роботи найменш ефективні для забезпечення роботою на слабкому ринку праці, де існує високий рівень безробіття”. Скандали навколо громадських робіт призвели до виходу з програми низки приватних компаній, кампанії бойкоту супермаркетів Tesco.
Франція: Рік боротьби за зайнятість
2013 р. був проголошений президентом Франції Франсуа Олландом великим роком боротьби за зайнятість. Справедливості заради, варто сказати, що французькому президентові Олланду доводиться вирішувати безліч проблем, що загострилися за десятиліття правління неолібералів у Франції. Основний плід зусиль соціалістів – “Контракт покоління”, чинний з 18 березня 2013 р. Він передбачає 4000 євро щорічної, протягом 3 років, допомоги підприємствам, де зайнято менше 300 робітників (це 99,5% загального числа французьких підприємств, і на них працюють 56% французів) при наймі молодих співробітників у віці 15-25 років (інвалідів у віці до 30) і збереженні робочих місць для літніх (старших 57).
У 2013 р. введення в дію контракту покоління буде коштувати французькій державі 920 млн євро на рік. Для великих компаній з кількістю зайнятих понад 300 осіб будь-які імпульси не передбачені, вони повинні перейти до контракту поколінь у вересні 2013 року і в разі невиконання закону, будуть піддані штрафам. До 2017 року уряд очікує підписання 500 тис. подібних контрактів покоління. Планується, відповідно, збереження 500 тис. робочих місць для тих, кому за 57.
Передбачена також передача досвіду між літніми і молодими працівниками, яка ставиться під сумнів (в деяких секторах технологічні нюанси швидше освоїть молодий працівник). 58% опитаної агентством BVA молоді віком до 30 років були скептично налаштовані щодо контракту покоління в лютому 2013 року.
Втім, соціальні реформи не можуть мати повноцінний результат без підвищення конкурентоспроможності французької економіки, де триває найсильніша криза виробничих галузей. Для зменшення безробіття у французькому уряді заговорили про необхідність скорочення робочих годин і зарплат в обмін на гарантію збереження робочих місць. Однак ці заходи ще на стадії обговорення.
Португалія: еміграція або нескінченні стажування
У Португалії перегляд Трудового кодексу в 2012 року урядом Педру Пассуша Коелью здійснювався заради полегшення звільнень як постійних, так і тимчасових працівників, здійснено заморожування мінімальної зарплати на рівні 485 євро і скорочення часу для виплати допомоги з безробіття, що лише погіршило ситуацію з молодіжним безробіттям, вважає соціолог Марія да Паз Кампос Ліма з університету ISCTE-IUL. Прем’єр-міністр став найвідвертішим чиновником високого рангу в ЄС, порекомендувавши нечисленній португальській молоді їхати на заробітки до Бразилії та Анголи.
Програма боротьби з молодіжним безробіттям Impulso Jovem (Імпульс для молодих), схвалена в червні 2012 року, передбачає низку стимулів для бізнесу, що наймає молодих безробітних, підтримку молодих підприємців, дрібного і середнього бізнесу, який створює робочі місця для молоді, зниження ризиків за найм молодих працівників через повернення соціального податку.
Марія да Паз Кампос Ліма вважає, що програма “Імпульс для молодих” призвела до того, що низькі зарплати (на підприємствах малого та середнього бізнесу, що здебільшого фінансуються державою), стажування та тимчасова зайнятість використовується підприємцями з метою мати дешеву або взагалі безкоштовну робочу силу, більше того, з часом дискримінує працівників-початківців порівняно зі штатними працівниками, які виконують ту ж роботу, стимулює звільняти штатних працівників.
При цьому зарплата під час стажування варіюється залежно від рівня освіти: португальці з неповною середньою освітою отримують 419 євро, з середньою – 524, з вищою – 691 євро, з науковим ступенем – 691-943 євро. Дослідниця робить висновок, що стратегія заходів економії має бути замінена стратегією зростання та інвестицій в освіту, щоб вирішити проблему безробітної молоді.
Іспанія: шість мільйонів безробітних
Після приходу до влади в 2011 р. правий уряд Маріано Рахоя провів трудову реформу, полегшивши підприємцям звільнення і найм працівників. “Реформи, спрямовані на дерегуляцію ринку праці, не сприятимуть збільшенню зайнятості, але приведуть до ризиків у роботі для молодих людей. Політика молодіжної зайнятості повинна бути заснована на виявленні різних цільових груп, приділяючи першочергову увагу молодим людям з низьким рівнем кваліфікації і сприяючи гідній праці”, – вважає іспанський соціолог Фернандо Роха Санчес. З 850 тис. звільнених в 2012 р. працівників, 671 тис., як і раніше, в лавах безробітних. У лютому 2013 р. в Іспанії нараховувалося близько шести млн безробітних, з них молоді віком 15-24 роки – майже мільйон.
Коментуючи бездіяльності уряду Рахоя, відомий іспанський журналіст Іньякі Габілондо заявив: “Проблема Рахоя в тому, що для нього стан справ у державі – це стан державної скарбниці. Він розглядає дійсність з точки зору статистики і графіків, а не з точки зору реальних проблем іспанського суспільства. Безробіття для нього – неприємний елемент дійсності, але він не сприймає його як реальну людську драму”.
У лютому 2013 року уряд Рахоя у відповідь на критику схвалив “Стратегію молодіжного підприємництва та зайнятості 2013-2016” вартістю 3,5 млрд євро на 4 роки, 1,3 млрд євро з цієї суми будуть надані Європейським соціальним фондом. На заходи короткострокового характеру буде виделено1,75 млрд євро, 40% (700 млн євро) піде на стимулювання укладання контрактів з молоддю, 38% – на стимулювання підприємницької діяльності, 22% на освіту і поліпшення посередництва. Буде створено Єдиний портал зайнятості, що включає в себе всі існуючі вакансії.
Ірландія шукає порятунок в інформаційних технологіях
Коаліційний уряд Ірландії на чолі з Енда Кенні придумав 270 заходів для стимулювання зайнятості та поставив завдання створити 100 тисяч робочих місць до 2016 року, провести масштабну програму перекваліфікації безробітних. За словами прем’єр-міністра, план створення робочих місць базується на “переході від старої економіки, що впала, заснованої на власності, фінансовій сфері та боргах, до нової стійкої економіки, заснованої на експорті, інноваціях і підприємництві”.
У практичному плані ірландський уряд хоче до 2018 р. зробити фахівців з інформаційних технологій найчисленнішою групою випускників, а також почати перекваліфікацію безробітних для цієї сфери. Інші заходи уряду – організація роботи через збільшення онлайн-торгівлі, стимулювання підприємців до найму довгострокових безробітних терміном більше 1 року (з виплатою їм 7,5 тис. євро, більше 2 років – 10 тис. євро), створення фонду енергоефективності для зменшення споживання імпортного палива, інвестиції у сферу охорони здоров’я та фармацевтики, надання допомоги 300 потенційним компаніям-експортерам.
У програми ірландського уряду багато критиків. Ірландський економіст Майкл Тафт, член TASC Economists Network, називає помилковою політику уряду, оскільки навчання і перекваліфікація не дадуть результату без створення нових робочих місць. Створення таких у необхідній кількості не передбачено.
Греція: п’ятий рік кризи і безробіття
У Греції з початку 2013 року діє Національний план дій щодо зайнятості молоді, що передбачає створення 62 тисяч робочих місць із залученням коштів з Європейського соціального фонду та Європейського фонду регіонального розвитку. Грецькій молоді хочуть допомогти створювати свій бізнес у сільській місцевості, надати роботу у сфері соціальних послуг і культури. Програма забезпечення робочим місцем передбачає навчання, п’ятимісячне стажування та зобов’язання підприємця прийняти на роботу на 1 рік після стажування. Чи зможе це вирішити проблему молодіжного безробіття, що становило 181 тис. осіб в грудні 2012 р. – сумнівно.
Одна з причин зростання молодіжного безробіття – кількість дітей в сільських районах, що кидають школу, з 2007 по 2012 рік зросла з 10 до 17 тис. осіб (за даними національного центру соціальних досліджень EKKE). У віддалених слаборозвинених провінціях Греції використовують і працю дітей від 7 років. Разом з політикою максимальної економії, розкладанням системи шкільної та університетської освіти, це збільшує кількість потенційних безробітних з низькою освітою або ж без шкільної освіти взагалі.
Італія: як не втратити молодь
В Італії уряд на чолі з Маріо Монті провів у липні 2012 р. реформу Форнеро, суть якої зводилася до зменшення вартості постійної праці за рахунок полегшення процедури звільнення і одночасно збільшення вартості тимчасової праці за рахунок надання тимчасовим працівникам прав на соціальне забезпечення. У результаті уряд лише стимулював зростання безробіття і подальше перенесення сфери тимчасової зайнятості в країні в область тіньової економіки.
Новий прем’єр-міністр Італії Енріко Летта заявив, що серед пріоритетів роботи уряду – зменшення податків на зарплату, працевлаштування молоді, відновлення віри в університетську освіту. “Ми не можемо собі дозволити «втрачене покоління», тому що тільки молодь може відродити цю країну. Нездатність інвестувати в неї рівносильна економічному самогубству”, – сказав у своїй промові перед парламентом прем’єр-міністр. Підприємствам, які наймають молодь, обіцяють податкові пільги та субсидії, нові робочі місця планують створювати у сферах ІКТ, нанотехнологій, біомедицини, енергозбереження, екології, аерокосмічних досліджень
Німеччина та Нідерланди: курси – марнування часу?
Менш постраждалі від кризи країни ЄС – Німеччина і Нідерланди – пропонують іншим державам скористатися своїм досвідом вирішення проблем молодіжного безробіття. Так у Нідерландах майстри на заводах отримують доплату за підготовку собі зміни на заводах. У Німеччині є широкий перелік субсидованих державою програм зайнятості та курсів, призначених для поліпшення шкільної та професійної кваліфікації.
Німецький соціолог Беттіна Кольрауш наводить цифру 30% школярів, які скористалися такими програмами. Правда і ці програми не завжди гарантують перехід до ринку праці молодих німців і піддаються критиці з боку експертів і роботодавців за марнування часу. Хоча тут важко влаштуватися не випускникам вишів, як у низці інших країн ЄС, а тим, хто погано вчився, і дітям іммігрантів.
Час для роздумів настав
Оцінюючи політику, що проводиться в країнах ЄС, Нобелівський лауреат з економіки Джозеф Стігліц зазначив: “Новий раунд політики суворої економії впевнено призведе до ослаблення національних та глобальної економік і помітного уповільнення темпів відновлення. Ті, хто сподівається на значні скорочення дефіциту, будуть розчаровані, оскільки уповільнення темпів відновлення обвалить податкові надходження і призведе до зростання запитів на допомоги з безробіття та інші соціальні програми”. Політика консервативних урядів “суворої економії” переслідує мету максимально здешевити робочу силу для бізнесу – звідси лібералізація трудового законодавства, полегшення звільнень і вічні стажування, “громадські роботи” рабського зразка для молоді.
У результаті кризи великий бізнес доб’ється дешевої робочої сили, а невеликий буде використовувати найману працю нелегально. Але це здешевлення позначиться на майбутньому розвитку європейських країн. Молодь втратить дорогоцінний час і кваліфікацію у чергах за роботою/допомогою; через падіння народжуваності та еміграцію молоді посилиться демографічна криза, а це зруйнує пенсійні системи (навіть з урахуванням зростання пенсійного віку). У виграші кілька корпорацій і банків, у програші – вся країна. Зростає спадкова бідність, недоїдання вперше за багато років стало гостем у Південній Європі. Більше 30% південноєвропейських дітей вже зараз відносяться до категорії бідноти. З деградацією системи освіти та охорони здоров’я, за відсутності змін у європейській політиці їх чекає те ж, що і батьків – бідність і безробіття.
Європейській молоді не позаздриш. Прихильники “суворої економії” кажуть, що молодь не хоче йти на важку роботу у виробничий сектор. Але чи багато залишилося виробничого сектора в Європі (а не в країнах, що розвиваються)? У Франції згідно з “доповіддю Галлуа” з 1980 по 2011 р. кількість робочих місць у виробничому секторі скоротилася з 5,1 до 3,1 млн. Суспільні настрої орієнтовані на неповагу до виробничих професій (“для невдах”), і повагу до фінансових інженерів «мильних бульбашок». Цінність праці давно поступилася місцем вмінню домогтися легкої наживи, а удачливий фінансовий спекулянт проживає в десятки разів багатше від архітектора мостів і хмарочосів.
Згаданий Джозеф Стігліц запитує: “Чому ті, хто працює на своє існування, повинні платити податки вищі, ніж ті, хто забезпечує себе спекуляціями (часто за рахунок інших)”? Умови для існування в ЄС зараз створені лише для фінансового капіталу та великого бізнесу, що не соромляться при низьких податках виводити мільярди в офшори. Тільки зі зміною акцентів щодо фінансового капіталу і втрати виробництва, в Європі вдасться вирішити проблему молодіжного безробіття.
Георгій Єрман
За матеріалами: lb.ua
Поділитися новиною
