3221
Швеція: насильницький розряд соціального напруження
— Світ
Після заворушень у передмістях Стокгольма стало зрозуміло: Швеція не зовсім відповідає своєму іміджу зразкової в соціальному сенсі країни, адже мігранти почуваються в ній несправедливо ображеними.
Швеція – казкова країна, в якій відбуваються історії, написані Астрід Ліндгрен, де Нільс Хольгерсон, створений Сельмою Лагерлеф, подорожує з дикими гусьми. Країна з освіченою молоддю та законослухняними дорослими. Зразкова для світу держава в питаннях соціальної справедливості та інтеграції. Водночас Швеція виявилась країною, в якій в околицях великих міст палають автомобілі та школи. Заворушення, які охопили передмістя шведської столиці в останні дні, раптом продемонстрували велику прірву між уявним та реальністю.
“Навіть у Швеції не все те золото, що блищить”, – пояснює у розмові з DW Тобіас Ецольд з німецького Фонду науки та політики. “Навіть така на перший погляд зразкова країна, як Швеція, з добре функціонуючою економікою та відносно заможним населенням може не встояти перед економічною та фінансовою кризою в Європі”, – зауважує дослідник північноєвропейського регіону.
Напруга між бідністю та багатством
Нині Швеція потерпає від заворушень, що розпочались в одному з передмість Стокгольма, де мешкає 12 тисяч осіб. З них майже 85 відсотків мають мігрантське підґрунтя, а понад третина – це безробітна молодь віком від 20 до 25 років. Через останню кризу 2008-2009 років шведський уряд був змушений вдатись до заходів економії, внаслідок чого національна економіка хоч і оговталась, але натомість проблем у слабких соціальних групах не поменшало. “Уряд скоротив виплати з безробіття та витрати на медицину і водночас полегшив податковий тиск на багатіїв”, – пояснює Ецольд. “Такі речі завжди призводять до більш відчутного поділу суспільства на багатих та бідних”, – додає Альмут Меллер з Німецького товариства зовнішньої політики.
Проблеми найбільш очевидні в передмістях Стокгольма. Ці райони зводились у 1960-1970-ті роки з метою будівництва більш дешевих у порівнянні з центром столиці помешкань. Тоді соціальним житлом скористались шведи, пізніше воно стало популярним серед мігрантів. “Швеція має доволі ліберальну імміграційну політику, тож не дивно, що частка іммігрантів у країні доволі висока”, – каже Меллер. Шведи виселяються з соціального житла, а мігранти залишаються. І якщо рівень безробіття в цілому зростає, кількість невдоволених збільшується саме в тих кварталах, де доступ до освіти та ринку праці ускладнений. “А в Швеції рівень безробіття серед молоді, який становить 24 відсотки, суттєво вищий за середній по ЄС”, – пояснює експерт.
Латентна готовність до застосування насильства
Протести в передмісті Стокгольма почались після того, як поліцейські застрелили 69-річного чоловіка, який з мачете в руках з’явився в громадському місці. Він спочатку втік від поліції до своєї квартири. Там, за даними поліції, його й було смертельно поранено, коли чоловік напав на правоохоронців. Поліція наполягає, що це була самооборона.
“Якби не цей випадок, ситуація не загострилась би”, – вважає соціолог Мартін Дівальд з Університету Білефельда. Адже часто подібні події є імпульсом до прояву до того латентної готовності вдатися до насильства. “У групі, яка почуває себе дискримінованою, сплеск агресії спостерігається тоді, коли відбувається щось таке, що вони розцінюють як напад”, – каже Дівальд. Групи іммігрантів у Швеції почуваються не визнаними та не запитаними. Це вкрай чутливий індикатор для образи серед мігрантів, пояснює соціолог. Натомість бідність часто призводить до розчарування та втрати віри у власні сили.
Провал державних програм інтеграції?
У шведській поліції заявляють, що поступово вона бере ситуацію під контроль. Втім, порушення громадського порядку в тривалій перспективі можуть мати й позитивний ефект, припускає науковець Ецольд. “Політиків ця ситуація застала зненацька, оскільки вони давно ігнорували проблеми таких кварталів”, – каже він. Він сподівається, що тепер уряд усвідомить необхідність збільшити зусилля в справі інтеграції іммігрантів.
Інтеграційна програма країни, яка так часто подавалась як взірець, вочевидь, провалилась. У майбутньому держава має інвестувати в систему освіти та в створення нових робочих місць. Тільки тоді Швецію знову можна буде ставити в приклад.
Крістіан Іґнаці, Олена Перепадя
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
