2475
Пустили півня
— Кримінал
Вже три ночі поспіль, починаючи з неділі, молоді люди з району Хюсбю у Стокгольмі підпалюють машини і закидають поліцію та пожежників камінням. Приводом для агресії стало вбивство поліцією одного з місцевих жителів, який, за непідтвердженими даними, погрожував поліції мачете. Зрозуміло, що це тільки привід – насправді молоді люди з не найбільш благополучного району так розважаються: підпали машин стали традиційним для європейської молоді способом нагадати про себе владі.
Підпали машин ночами за останні кілька років відбувалися у багатьох містах Франції, а також у Римі та Лондоні, та й Москва в цьому значенні – цілком європейське місто. Не знайшовши (та й не особливо намагаючись шукати) способів легально висловити своє невдоволення або навколишнім середовищем, або владою, або поліцією, молоді маргінали йдуть «захоплювати місто». І треба визнати, підпал машин – одна з найгуманніших форм протесту: постраждати при подібного роду акціях можуть лише самі палії, та й серйозний матеріальний збиток власникам автомобілів, як правило, не завдається, оскільки всі машини застраховані.
Зазвичай подібні акції протесту проходять в неблагополучних районах. Напевно, слово «неблагополучний» погано застосовне до будь-якої частини Стокгольма, але все-таки Хюсбю – це не те місце, куди прагнуть туристи, які приїхали в столицю Швеції. У районі, розташованому на північній околиці міста, живе трохи більше десяти тисяч жителів, причому переважна більшість з них (понад 80 відсотків) – ті, кого шведи називають «з іноземним корінням» (читай: іммігранти в першому, другому, рідше третьому поколінні). Правда, ні шведська преса, ні шведська поліція безпосередньо не говорять, що в погромах винні іммігранти – у всіх зведеннях про паліїв машин йдеться лише, що це здебільшого молоді люди. Деяких з них навіть підлітками назвати не можна – їм по 12-13 років. Втім, молодим людям, за даними шведського інформагентства TT, активно допомагають дорослі, пов’язані з кримінальним світом.
Про формальний привід, що підштовхнув молодь до прояву невдоволення, – вбивство жителя Хюсбю – відомо небагато. 14 травня низка шведських ЗМІ опублікували короткі замітки про те, що якийсь чоловік, який погрожував поліцейським мачете, був застрелений. Щоб його обеззброїти, поліція спершу застосувала світлошумову гранату, але вона не спрацювала. Чому після цього по 69-річному чоловікові був відкритий вогонь на ураження, не повідомляється.
Дивною ця історія виглядає ще й тому, що поліції довелося коригувати власну інформацію про смерть чоловіка: спочатку прес-служба повідомила, що він помер у лікарні, в яку його доставили після того, як роззброїли, але потім з’ясувалося, що він помер на місці. Молодіжна організація Megafonen, що працює в передмістях Стокгольма і бореться за «соціальну справедливість», стверджує, що спочатку поліцейські свідомо збрехали, так як за пораненим нібито навіть не приїхала «швидка допомога». Megafonen також прямо звинуватила поліцію у навмисному маніпулюванні стереотипами: мовляв, слово «мачете» (а не, скажімо, «ніж») потрапило в офіційний прес-реліз спеціально для того, щоб підкреслити: постраждалий був психом, з яким нічого не залишалося робити, окрім як застрелити. До того ж «мачете» асоціюється з чимось «нешведським», тобто недвозначно натякає на те, що вбитий був іммігрантом.
Та ж Megafonen намагалася розкрутити цю історію ще до погромів, закликаючи вийти на мітинг біля місцевого поліцейського управління. Він відбувся 16 травня, і, за оцінками самої організації, на захід прийшли 60-70 осіб, що активісти розцінили як успіх. Характерні коментарі, залишені на її сайті: «Поліція – це не союзник, і вона не буде нам союзником ніколи. Поліція служить державі, а держава – не нам, а буржуям», – написав хтось, хто підписався Саміром.
І все ж ті, хто не живе в Хюсбю і не брав участі у демонстрації, до початку заворушень про вбивство встигли вже забути. Основні газети теж не стали розкручувати цю новину – ніхто, судячи з усього, не опитав свідків і не намагався дізнатися у поліції, що ж все-таки трапилося 14 травня. Мабуть, вирішивши, що за допомогою звичайних мітингів з «державою, яка служить буржуям», не впоратися, деякі жителі Хюсбю вирішили вдатися до більш радикальних заходів.
Заворушення почалися в неділю, 19 травня, близько 22:00 за місцевим часом. Підлітки великими групами по кілька десятків людей підпалювали машини, а коли приїжджали поліцейські або пожежники, закидували їх камінням. Хуліганам вдалося здійснити низку підпалів, через один з яких довелося евакуювати близько 50 осіб – вони провели кілька годин у спеціальних автобусах.
Повідомлялося також про одного постраждалого, який намагався залізти у власну машину, що горить; його доставили до лікарні, але, судячи з усього, серйозно він не постраждав. Поліції дісталося більше – забої камінням отримали три людини, що не так вже й мало, враховуючи, що з хуліганами намагалися впоратися всього 40 поліцейських.
«Бої» з паліями тривали до п’ятої ранку, після чого Хюсбю перетворився на звичайний район Стокгольма – хіба що поліцейських там було більше. У Megafonen тут же скликали прес-конференцію, на якій ще раз зажадали незалежного розслідування смерті 69-річного чоловіка і натякнули: мовляв, ми вас попереджали, що, якщо не реагувати на суспільні запити, незадоволені можуть вийти на вулиці, і не тільки на мирні демонстрації.
Як тільки стемніло, хулігани знову з’явилися на вулицях. І хоча цього разу підпалів було менше (повідомлялося всього про декілька машин, що спалахнули, проти ста в попередню ніч), в поліцію знову полетіло каміння, причому, як і минулої ночі, постраждали кілька людей. Самі правоохоронці також стали діяти жорсткіше і затримали шістьох погромників. Всі вони виявилися підлітками у віці від 15 до 19 років.
Чому хулігани для своєї першої акції обрали саме ніч з неділі на понеділок, невідомо. Можливо, вони розраховували на безкарність: людей на вулицях у недільний вечір у Стокгольмі традиційно мало, а значні сили поліції були зайняті фіналом чемпіонату світу з хокею, який проходив на «Глобен Арені», в іншій частині міста.
Якщо ж зловмисники розраховували на підвищену увагу з боку преси, то вони безумовно прогадали: у понеділок ранкові газети вийшли з повідомленнями про погроми далеко не на перших шпальтах: головним матеріалом була хокейна перемога збірної Швеції. Навіть на наступний день подіям в Хюсбю газети присвятили не статті на перших шпальтах: важливішим для шведських журналістів виявилося торнадо в США.
Якщо ЗМІ приділяють погромам відносно небагато уваги, то різного роду радикальна молодь стежить за ситуацією в Хюсбю вельми пильно. У ніч на вівторок, 21 травня, за даними Aftonbladet, сигнали про заворушення (наприклад, про потяг, який невідомі закидали камінням) поліція отримувала з сусідніх з Хюсбю районів Тенста, Рінкебю і Щіста, а також з розташованого на півдні району Фітья. Іншими словами, хулігани з інших спальних районів готові підтримати протестувальників у Хюсбю, для більш масового виступу їм потрібен лише привід.
У ніч на середу, 22 травня, заворушення продовжилися. Цього разу були спалені близько 30 машин. У Хюсбю, крім цього, були підпалені школа і культурний центр, а в Якобсберзі – за шість кілометрів на північний захід від Хюсбю – скоєно напад на поліцейський відділок. Хоча хвилювання поширилися тепер і на західні та південні передмістя Стокгольма, поліція поки не б’є тривогу, сподіваючись, мабуть, впоратися суто силовими методами: цього разу були заарештовані вісім осіб у віці від 18 до 22 років.
Незважаючи на розширення географії погромів, шведське суспільство поки досить стримано реагує на події в Хюсбю. У цьому районі проживають насамперед іммігранти з Туреччини, Лівану, Сирії і Сомалі. Шведський прем’єр Фредрік Рейнфельдт вже прокоментував події в стокгольмських передмістях, закликавши всі сторони зберігати спокій і не порушувати закон. Тим часом поліція розпочала внутрішнє розслідування у зв’язку з твердженнями, що її співробітники допускали расистські образи на адресу погромників.
Олександр Поліванов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
