За ваше і наше здоров'я — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

За ваше і наше здоров'я

Світ
1120
Західні фармацевтичні концерни в кінці 1980-х років проводили клінічні випробування нових ліків на східних німцях. При цьому пацієнти найчастіше нічого про це не знали. У кращому випадку від них приховували тільки побічні дії випробовуваних ліків. Компанії і колишні медики перекладають відповідальність один на одного, а політики тим часом набирають очки перед виборами, критикуючи найбільші світові концерни і політику НДР.
Документи про досліди над людьми опинилися в розпорядженні видання Spiegel. Журналісти проаналізували архівні матеріали міністерства охорони здоров’я НДР, спецслужби Штазі та інституту фармакології. Як з’ясувалося, до об’єднання ФРН більше 50 клінік Східної Німеччини дозволяли західним концернам фактично ставити експерименти на їхніх пацієнтах.
Скільки років тривала така практика, невідомо. З документів випливає, що загалом були випробувані близько 600 медичних препаратів на більш ніж 50 тисячах громадян НДР. Судячи з усього, про те, що відбувається, знали всі, окрім власне простих німців, яких використовували як піддослідних кроликів. Колишній учасник одного з тестів Губерт Брухмюллер розповів, що в лікарню, де проводили клінічні дослідження, його перевів лікуючий лікар. У розмовах з ним жодного разу не згадували про те, що мова йде про випробування нового препарату, і не давали підписувати жодних паперів про згоду на участь у них.
Представники компаній домовлялися про клінічні дослідження з керівництвом лікарень, попередньо отримавши добро від уряду і спецслужби НДР. Безпосередніх лікуючих лікарів, звичайно, ставили до відома. Згоди пацієнтів ніхто не вимагав. Правові норми були складені таким чином, що для підтвердження участі пацієнта в тестуванні препарату достатньо було підпису його лікаря і одного свідка.
Для західних фармацевтичних корпорацій подібні дослідження в Західній Німеччині були б неминуче пов’язані з гучними скандалами і звинуваченнями в порушенні медичної етики. Влада і медики НДР, які вирішили все за своїх громадян, життя концернів сильно полегшили. У міністерстві охорони здоров’я Німеччини запевнили, що Бонн нічого не знав про те, що відбувається: влада тодішньої ФРН не мала права втручатися у внутрішні справи приватних компаній, а ті не зобов’язані були звітувати, де і на яких умовах вони тестують свою продукцію за межами країни.
В компанії Sanofi Deutschland – нинішньому наступнику Hoechst AG – розповіли, що тестування «Тренталу» у 1980-х роках проводилося не тільки в НДР. Концерн досліджував дію препарату при інсульті. Досліди проводилися в 14 дослідницьких центрах у ФРН і НДР, Бельгії, Фінляндії, Італії, Швеції, Югославії. Тестування перервали раніше запланованого терміну, оскільки воно не дало жодних результатів. За час експериментів загинули 12 пацієнтів, що брали участь у них.
Клінічні дослідження замовляли найбільші компанії, причому ризики для здоров’я хворих далеко не завжди обмежувалися нешкідливими побічними діями. Деякі тести довелося припинити через смерть піддослідних пацієнтів. Зокрема, німецька хімічна та фармацевтична фірма Hoechst AG, заснована ще в 1836 році (у 2006-му перейшла під контроль французького концерну Sanofi), проводила в Східному Берліні дослідження препаратів «Трентал» і «Раміприл». У 1988 році ці досліди призвели до смерті двох хворих. Судячи з протоколів допитів лікарів, для них подібні ризики несподіванкою не були.
Ще дві людини загинули в клініці легеневих захворювань в Лостау під час прийому «Спіраприлу» – ліків від підвищеного тиску, які виробляла швейцарська компанія Sandoz. Після цих випадків тестування також було припинено. Фірма Sandoz, як і Hoechst AG, може похвалитися багаторічною історією і хорошою репутацією. Вона була створена в Базелі в 1886 році, а з 1996-го після злиття з Ciba-Geigy AG входить у великий швейцарський концерн Novartis AG.
Досліди проводили і інші відомі компанії. Берлінська клініка Шаріте, що є найбільшим госпіталем в Європі, виконувала замовлення німецької фармацевтичної фірми Boehringer Mannheim, яка в 1997 році була продана швейцарському концерну F. Hoffmann-La Roche AG. У 1980-х роках Boehringer Mannheim цікавив вплив гормону еритропоетин (зараз використовується як допінг) на розвиток недоношених новонароджених. Для дослідження клініка відібрала 30 дітей з числа своїх пацієнтів.
Німецький холдинг Bayer AG перевіряв на східних німцях дію німодипіну для поліпшення кровообігу мозку. Причому, згідно з документами, для дослідів вибирали пацієнтів у стані алкогольного делірію, а простіше кажучи, «білої гарячки». Вимагати від хворих у такому стані усвідомленої згоди на прийом нових препаратів неможливо, чим і скористався концерн.
В середньому за кожне клінічне дослідження компанії були готові платити близько 800 тисяч західнонімецьких марок. Компанія Schering AG, що входить з 2006 року в Bayer AG, пропонувала клініці Шаріте укласти договір на рік. У такому випадку лікарня могла б отримати шість мільйонів німецьких марок.
За ваше і наше здоров'я
Нинішнє керівництво фармацевтичних концернів явно не готове брати на себе відповідальність за практику кінця 1980-х. Судячи з усього, багато компаній вже проводили внутрішні перевірки з цього приводу і заспокоїлися, коли знайшли всі документи. Так, в Sanofi, куди тепер входить Hoechst AG, пояснили, що всі тестування здійснювалися у відповідності з етичними і правовими нормами, що діяли на той момент. До речі, в Sanofi стверджують, що збереглися документи про те, що клінічні тести, що проводилися в Західній Німеччині, узгоджувалися з комісією з етики ФРН, а на Сході договори підписували з міністерством охорони здоров’я.
Звинувачення в тому, що пацієнтів ніхто не попереджав про те, що відбувається, компанії з себе знімають. У Sanofi заявили, що за умовами угод лікуючі лікарі зобов’язані були попереджати хворих про тести, що проводяться, і відповідні ризики. Правда, в цьому випадку фармацевти трохи лукавлять. Судячи з протоколів Штазі, Hoechst AG була згодна з тим, щоб письмові роз’яснення про тести пацієнтам не віддавали.
Клініки теж закликають не драматизувати минуле. Керівник інституту історичної медицини Шаріте Фолькер Гесс вважає, що говорити про «досліди над людьми» взагалі некоректно. Замість цього він пропонує називати всю цю процедуру «клінічним тестуванням нових препаратів». Причому, за його словами, все відбувалося в рамках закону.
Хоча своєї провини клініка, по суті, не визнає, залишити тему зовсім без уваги вона не може. У зв’язку з цим керівництво збирається організувати історичну комісію і розібратися зі справами пацієнтів вже найближчим часом, тому що від документації за 1980-ті роки починають потихеньку позбавлятися. Віддуватися самотужки в Шаріте теж не хочуть і сподіваються, що у фінансуванні досліджень допоможуть фармацевтичні концерни.
Історики з’ясували, що нинішній президент лікарської палати Тюрінгії Матіас Вессер в 1980-х роках керував клінічними дослідженнями фірми Hoechst. Судячи з документів, у багатьох випадках пацієнти не давали письмової згоди на свою участь. Вессер говорить, що деталей вже не пам’ятає, але впевнений, що працював у рамках закону. За його словами, пацієнтам все дохідливо пояснювали і за ними відмінно доглядали. «Пацієнти отримували ліки, яких просто не було у вільному продажу в НДР. Це позитивна сторона питання», – вважає Вессер.
Власне, сам факт проведення клінічних випробувань на людях у НДР не є сенсацією – про це було відомо і раніше. Відразу після об’єднання Німеччини влада проаналізувала доступні на той момент документи. Втім, навряд чи сторони тоді були готові розкривати абсолютно всі таємниці. А ось масштаб цих досліджень і кількість можливих жертв дійсно став для істориків НДР справжньою сенсацією.
Але в цілому ситуація, що склалася, була досить зрозумілою. З 1970-х років Західна Німеччина робила ставку на зближення зі Східною. Простіше та ефективніше це було робити через економічний сектор, оскільки НДР в цьому відношенні явно відставала. Влада ФРН заохочувала торгівлю зі Східною Німеччиною і розвиток будь-яких економічних зв’язків, аж до того, що навіть надавала субсидії і кредити на вигідних умовах компаніям, які вели справи з НДР. Так що в якомусь сенсі західні фармацевтичні концерни втілювали в життя ідеологічні установки своєї влади. По інший бік німецько-німецького кордону така діяльність теж сприймалася як вигідне співробітництво: в НДР медикам не вистачало грошей на елементарні речі, аж до гумових рукавичок і ватних тампонів, так що сотні тисяч марок, які пропонували їм західні фірми, зайвими явно не були.
У нинішніх умовах покаяння чекають, в першу чергу, від фармацевтичних компаній, оскільки на них покладають основну частину відповідальності. Концерни виправдовуються тим, що така практика вже давно в минулому. Втім, це для Німеччини вона давно у минулому – тепер для клінічних випробувань залучають людей з бідних азіатських і латиноамериканських країн, де медичний персонал готовий працювати за мінімальні гроші, а люди згодні на будь-яку медичну допомогу і в деталі досліджень не вникають.
Мабуть, єдині, хто може заробити очки на цій історії, – це політики. Напередодні парламентських виборів, які пройдуть восени, представники всіх партій кинулися на захист скривджених громадян. Міністерство внутрішніх справ збирається фінансувати історичне дослідження клініки Шаріте. Представники правлячої коаліції погрожують покарати концерни і добитися компенсацій для колишніх жертв. Самі ці жертви при цьому насилу вірять в одержання якихось грошей. Губерт Брухмюллер, якому без його відома в 1980-х роках прописували «Спіраприл», досі не може добитися від клініки в Лостау доступу до своєї особистої справи і не вірить, що на гігантські корпорації можна якось вплинути.
Дарина Єрьоміна
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас