Змінити систему — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Змінити систему

Особисті фінанси
4054
Громадяни України не найбільш чуйні люди на планеті. У 2012 році, за даними консалтингової організації Charity Aid Foundation, лише 7% українців жертвували на благодійність. За цим показником Україна – 130-та у світі. Ми занадто бідні, щоб допомагати ближнім? Але за душовим ВВП Україна посідає 105-е місце. Два з лишком десятки країн, які є ще біднішими, ніж наша, населені більш чуйними людьми.
Мільярдери – інша справа. З першої десятки найбагатших у філантропії непомічений тільки засновник «Кернел» Андрій Веревський. Решта в 2012 році витратили на благодійність більше $80 млн. Лідери – власник «Інтерпайпу» Віктор Пінчук і власник СКМ Рінат Ахметов. Перший пожертвував $23,9 млн. Ахметов виділив двом своїм фондам – «Розвиток України» та «Ефективне управління» – $32,1 млн. Для порівняння: бюджет благодійного фонду одного з найбільш щедрих росіян Володимира Потаніна склав торік $10 млн.
Ахметов і Пінчук зайнялися системною благодійністю незабаром після «помаранчевої революції». Влітку 2005 року Ахметов відкрив фонд «Розвиток України», на початку 2006-го фонд свого імені організував Віктор Пінчук. «Спочатку в Ахметова був підхід «попросили – дав», суто емоційна благодійність», – розповідає директор «Розвитку України» Анатолій Заболотний. Спонтанні акти щедрості були не чужі і Пінчуку: він, наприклад, фінансував гастролі в Україні московського театру «Ленком» і диригента Володимира Співакова.
Фонди Пінчука та Ахметова працюють в освіті, охороні здоров’я, культурі. Мета обох організацій – змінити неефективну систему. На цьому схожість закінчується.
Мова 23-річної киянки Наталії Бугаєвої рясніє англійськими словами. Нещодавно вона закінчила дворічну магістерську програму в Harvard Kennedy School вартістю $80 000. Фонд Пінчука, який щороку частково оплачує навчання кількох десятків українських студентів у найкращих університетах світу, виділив Бугаєвій $50 000. Єдина умова – повернутися на батьківщину і п’ять років відпрацювати за професією. Бугаєва, фахівець з управління некомерційними організаціями, працює у фонді Ахметова «Ефективне управління».
Типовий одержувач допомоги від фонду Ахметова виглядає інакше. 40-річний житель Костянтинівки в Донецькій області Сергій Голуб ходить з великими труднощами. Він водій, захворів на туберкульоз хребта. Рік тому Голубу зробили операцію. Спочатку йому прописали неправильне постопераційне лікування, потім персонал Костянтинівської лікарні відмовив лежачому пацієнту в доставці ліків додому. Одного разу Голубу потрапила на очі брошура фонду Ахметова. «Там був вказаний мобільний телефон менеджера Дениса Денисенка. Я зателефонував – і вже через пару днів лікарі, які говорили, що ліків немає і привозити їх додому не можуть, лікували мене вдома», – описує ситуацію Голуб. За його словами, він може зателефонувати Денисенку з будь-якою проблемою, і той її швидко вирішить. «Як він це робить, не розумію, але перед ним відкриті всі двері», – дивується Голуб.
Ці приклади добре ілюструють відмінності у філософії українських філантропів. Менеджери Ахметова, виявивши проблему, прагнуть виправити систему. Фонд Пінчука вкладає в молодь, яка сама змінить систему.
Фонд Ахметова фінансує 19 програм, в числі яких боротьба з важкими захворюваннями, допомога сиротам, підтримка музеїв, навчання журналістів і т. д. «Значну частину проектів пропонував засновник, наприклад, програма з туберкульозу – це його ідея», – каже Заболотний. У фонді люблять розповідати, що в Ахметова з цією недугою «свої рахунки». У 1990-х туберкульозом хворів його старший брат, і донецькі лікарі вже винесли вердикт: залишилися лічені дні. Ахметов відвіз брата в московську клініку, де його змогли вилікувати. Боротьбу з туберкульозом в Донецькій області фонд Ахметова почав у 2007 році.
«Хочеш змінити систему – працюй в існуючій системі, – називає Заболотний один з головних принципів фонду. – Туберкульозом має займатися держава, і не можна знімати з неї цю відповідальність». Менеджери Ахметова відмовилися йти шляхом «будівництва лікарень та розрізання стрічок». «Фонд почав нестандартно. Зібрав кращих лікарів, співробітників санепідемслужби, представників громадських організацій та облради і відвіз їх за місто на тижневий мозковий штурм, – згадує Олена Петряєва, що працювала тоді заступником губернатора Донецької області. – Ми визначили больові точки, найбільш ефективні заходи, розробили основу майбутньої програми». Була сформульована конкретна мета: за п’ять років знизити захворюваність на туберкульоз в області на 25%, а смертність – на 5%.
Фонд відмовився бути єдиним донором. Область повинна була стати фінансовим партнером. «Чиновники зобов’язані розуміти, що це їхня програма, а не доброго дядька, і нести за неї відповідальність», – пояснює Заболотний. По 50 млн гривень виділили фонд і область, ще 17 млн гривень – райони. За день перед підписанням програми керівництво управління охорони здоров’я області знизило її цільові показники в п’ять разів. «Чиновники не вірили в ефективність програми і не хотіли брати відповідальність, – продовжує Заболотний. – Довелося телефонувати заступнику губернатора, щоб повернути початкові цифри».
За словами Петряєвої, яка сьогодні очолює управління охорони здоров’я Донецька, всі цілі програми були виконані. Захворюваність на туберкульоз в області скоротилася на 26,5%, смертність – на 42%.
Фонду Ахметова програма обійшлася в 50 млн гривень. За ці гроші капітально відремонтували п’ять лікарень, налагодили постачання медикаментів і регулярне обстеження хворих. Але головне не це. «Вони змінили підхід до лікування, – пояснює фтизіатр Донецької обласної туберкульозної лікарні Надія Дядик. – Раніше всі пацієнти незалежно від стадії туберкульозу лежали разом. Фонд ввів поділ потоків хворих». Хронічних хворих відокремили від недавно інфікованих і пацієнтів, у яких була тільки підозра на туберкульоз. Для кожної категорії зробили свої відділення. За словами Дядик, корисними виявилися і щорічні тренінги для лікарів.
Дворівнева система контролю покликана забезпечити виконання умов програми лікарями. «Мінімум раз на три місяці кожну лікарню моніторять співробітники фонду та представники обласної адміністрації, – констатує Заболотний. – Крім цього, є зовнішні ревізори: міжнародні та українські фахівці».
Лікарі зустріли нововведення вороже. «Далеко не всі фтизіатри з великим стажем хотіли дотримуватись розпоряджень. Люди скандалили, чинили опір, – зазначає Дядик. – Літнім лікарям важко переучуватися, але з часом більшість змирилися».
Пропрацювавши п’ять років у тісній зв’язці з держструктурами, Заболотний впевнений: грошей, наявних у держбюджеті для боротьби з туберкульозом, цілком достатньо для перемоги над цією хворобою. «Наша мета – зробити чиновників і медиків більш ефективними менеджерами, – вважає він. – Це цілком реальне завдання».
Фонд Пінчука фінансує 18 програм, 90% з них, за оцінкою заступника голови правління фонду Томаса Вайє, ініційовані засновником. Фонд практично не перетинається з державою, не вчить чиновників, як змінювати систему охорони здоров’я, освіти чи культури. Пінчук будує паралельний світ. «Місія фонду – дати новому поколінню можливість стати творцями майбутніх змін, – каже Вайє. – На це спрямовані майже всі програми». Пінчук створює неонатальні центри, які рятують життя новонародженим, оплачує навчання молодих українців в кращих вишах світу, роздає премії художникам.
Найбільш витратна програма фонду – PinchukArtCentre – обходиться більш ніж в $4 млн на рік. «Наш засновник вірить, що сучасне мистецтво – найбільш революційна сила, яка існує в світі», – пояснює Вайє.
Перший проект фонду – «Колиска надії». За сім років фонд витратив 86 млн гривень на оснащення 32 неонатальних центрів, в яких виходжуються немовлята, що передчасно народилися, вагою більше 500 грам.
«З початку року у мене не померло жодне немовля», – з гордістю повідомляє завідуюча перинатальним центром на базі Харківської обласної лікарні Ірина Кондратова. Рік тому фонд Пінчука обладнав там реанімаційне відділення.
За даними фонду, проект врятував життя 17 090 новонародженим в 2006-2011 роках. На думку Кондратова, це цілком реалістична цифра. «Завдяки новій техніці в 2012 р. ми скоротили смертність в 2,5 рази», – констатує вона. Але придбати сучасне обладнання недостатньо. «Більшість лікарів побачили таку апаратуру вперше, тому фонд провів для нас кілька тренінгів», – додає Кондратова.
У фонді Ахметова працює 85 осіб. Перевага при наймі віддається кандидатам, які захоплені проектом і здатні співпереживати; хороший диплом і красиве резюме вторинні, каже Заболотний. За його словами, такий підхід запропонував Ахметов.
Пінчук вище ставить експатів. За операційну діяльність фонду, в якому працює 15 осіб, відповідає Томас Вайє з Німеччини.
У лютому Пінчук сказав Forbes, що приділяє благодійності не менше часу, ніж бізнесу. «Ми обговорюємо діяльність фонду кілька разів на тиждень, – підтверджує Вайє. – Засновник знає всі показники фонду, іноді навіть краще за мене». Вайє зізнається, що був не готовий до такої уваги з боку Пінчука. «Перші тижні, коли Віктор Михайлович телефонував і питав: «Як справи?», я відповідав: «Спасибі, добре!» – сміється менеджер. – Потім він мені пояснив, що він має на увазі не how do you do, а що відбувається у фонді».
Пінчук хоче знати все: скільки прийшло журналістів на прес-конференцію, про що запитували, що написали, розповідає Вайє. Мільярдер регулярно відвідує заходи фонду та охоче говорить про свої проекти.
Ахметова зустріти на відкритті дитячого будинку або лікарні набагато важче. Вся операційна діяльність і відповідальність за результат – на Заболотному, з яким засновник фонду зустрічається два рази на місяць. «Але якщо якесь ЧП і рішення про виділення коштів потрібно приймати швидко, можемо зідзвонюватися кілька разів на день», – зазначає Заболотний.
Собі Ахметов відвів роль арбітра. Коли «Розвиток України» стало просувати програму дитячих будинків сімейного типу, засновника засипали скаргами, мовляв, впровадження проекту зруйнує систему інтернатів. Заболотного викликали для серйозної розмови. «Ахметов поцікавився: «Ти хочеш, щоб ми боролися з інтернатами?» – згадує він. Керівник фонду відповів, що в сімейних дитячих будинках виростуть люди, краще адаптовані до самостійного життя. Ахметов погодився з цим доводом і схвалив програму.
Те, що Ахметов делегує набагато більше повноважень, ніж Пінчук, не означає меншу залученість. Два топ-менеджери СКМ розповідали Forbes, що Ахметов більше часу та уваги приділяє футбольному клубу «Шахтар» і благодійному фонду, ніж решті бізнесу.
Оцінити ефективність благодійних фондів – нетривіальне завдання. «Якщо в програмі боротьби з туберкульозом або раком ще можна провести якісь заміри, то як оцінювати кроки, спрямовані на модернізацію суспільства?» – задається питанням директор російського підрозділу Charities Aid Foundation Марія Черток.
Судячи з частки адміністративних витрат у загальному бюджеті, фонди двох найбагатших українців вельми ефективні. За минулий рік адмінвитрати у Пінчука склали 4%, в Ахметова – 7,5% від усього бюджету. За словами Заболотного, загальносвітовий стандарт – 10%. «Частка адміністративних витрат в бюджеті – це помилковий шлях вимірювання ефективності роботи фонду», – заперечує Черток. За великим рахунком ступінь ефективності проектів кожен благодійник визначає самостійно.
У фонді Ахметова намагалися отримати об’єктивну оцінку власної роботи. Навіть найняли аудиторську компанію «Великої четвірки». «Аудитори зібрали нашу звітність, поспілкувалися з безліччю людей. І відмовилися від проекту: надто різношерсті дані, – розповідає Заболотний. – Ефективність у благодійності – це змагання із самим собою». Наприклад, на наступні п’ять років фонд поставив собі завдання звести смертність від туберкульозу в Донецькій області до нуля.
Ще складніше виміряти, як змінився світогляд у майже двох мільйонів відвідувачів PinchukArtCentre або як країні допомогли стипендіати, що відучилися в Гарварді або Оксфорді. «Завдання – добитися максимальної віддачі і результату по кожному напрямку», – пояснює Вайє. З його слів виходить, що Пінчук оцінює роботу фонду суб’єктивно. Неонатальні центри рятують все більше немовлят – відмінно, на організованій фондом лекції Білла Клінтона в Києві яблуку ніде було впасти – добре, про черговий Ялтинський форум Європейської стратегії написали всі провідні ЗМІ – непогано, черга в PinchukArtCentre не стає меншою – чудово. Можливо, незабаром підхід зміниться. У лютому Пінчук приєднався до руху найбільших філантропів світу Giving Pledge, біля витоків якого стояли Уоррен Баффетт і Білл Гейтс. Як і інші учасники «клубу», мільярдер поклявся віддати щонайменше половину статків на благодійність. У травні учасники руху зберуться на щорічну зустріч. На порядку денному питання «Як зробити благодійність ефективною?» У лютневому інтерв’ю Forbes Пінчук сказав, що обов’язково відвідає цей захід.
Добрими справами
Скільки витрачають українські мільярдери на благодійність
Рінат Ахметов
Бюджет $32,1 млн
Статки $15,4 млрд
«Зупинимо туберкульоз в Україні», «Рак виліковний» / Смертність від туберкульозу в Донецькій області знизилася на 42%
Віктор Пінчук
Бюджет $23,9 млн
Статки $3,8 млрд
PinchukArtCentre, «Колиска надії», «Завтра.UA» / Неонатальні центри допомогли врятувати життя 17 090 немовлятам в 2006-2011 роках
Ігор Коломойський
Бюджет н/д
Статки $2,4 млрд
Геннадій Боголюбов
Бюджет н/д
Статки $1,7 млрд
Будівництво єврейського центру «Менора» в Дніпропетровську. Бюджет $80 млн
Вадим Новинський
Бюджет $1,4 млн
Статки $1,9 млрд
Проект з лікування розсіяного склерозу, програма «Надія є»
Юрій Косюк
Бюджет $5 млн*
Статки $1,6 млрд
Переважно адресна допомога, програма розвитку малого бізнесу
Костянтин Жеваго
Бюджет $17 млн
Статки $1,5 млрд
Петро Порошенко
Бюджет н/д
Статки $1,6 млрд
Реконструкція діагностичного центру у Вінниці / Будівництво фонтану у Вінниці – $4 млн
Сергій Тігіпко
Бюджет $0,5 млн
Статки $1,2 млрд
За матеріалами:
Forbes.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас