1834
Африка готова до економічного прориву
— Світ
Економіка Африки, що динамічно розвивається, може стати новим “локомотивом” світового зростання, вважають в МВФ. Африканський прорив обіцяє перспективи і для Росії, чиї позиції на цьому континенті колись були дуже сильними.
Африка здатна стати новим “локомотивом” зростання світової економіки, замінивши в цій ролі Китай та Індію. Такий висновок був озвучений днями в доповіді МВФ. За оцінкою її авторів, в поточному році економіка африканських країн зросте на 5,6%, а в наступному – на 6,1%. Причому, якщо в 2013 р. в 19 з 45 держав Африки на південь від Сахари економічне зростання перевищить 6%, то в 2014 р. – вже в 23.
Їх економічному розвитку посприяло підвищення світових цін на сировину при активному збільшенні внутрішнього споживання за рахунок динамічного населення, а також зміцненні демократії та поліпшенні діяльності структур держуправління, зазначалося у доповіді в МВФ. Прогноз фонду в російському експертному товаристві сприйняли по-різному.
Російські вчені ще років 5-6 тому говорили про зростаючий потенціал африканської економіки та її перспективи, закликаючи в зв’язку з цим уряд звернути більшу увагу на “чорний” континент, розповіла “Вестям Экономика” заступник директора Інституту Африки РАН з науки Ірина Абрамова.
Серед інших регіонів Африка посідає перше місце за запасами руд марганцю, хромітів, бокситів, золота, платиноїдів, кобальту, ванадію, алмазів, фосфоритів, друге – за запасами міді, азбесту, урану, сурми, берилію, графіту і третє – за запасами нафти, газу, ртуті, залізної руди. Також тут великі запаси титану, нікелю, вісмуту, літію, танталу, вольфраму, дорогоцінних каменів та ін, перерахувала Абрамова. При цьому, уточнила вона, на відміну від решти світу, що вже зіткнувся із проблемою “вичерпності” мінеральних ресурсів, Африка на сьогодні залишається ресурсонадлишковим регіоном і ще не пройшла пік видобутку нафти.
А її трудові ресурси і надалі продовжать зростати, внаслідок чого до 2030 р. близько 65% їх світового приросту буде забезпечуватися за рахунок африканців. Тоді як відповідна частка розвинених країн буде неухильно скорочуватися на тлі припинення її зростання в країнах, що розвиваються, в тому числі і Китаї.
Невипадково компанії з Піднебесної сьогодні активно закріплюються на африканському континенті. Вони не тільки постачають на континент свої товари і розробляють родовища, а й будують тут дороги, школи, лікарні. У 2012 р. торговий оборот Китаю з Африкою досяг $167 млрд (а в 2013 р., як очікується, він перевищить $200 млрд) проти аналогічного торішнього російського показника $8 млрд, повідомила заступник директора Інституту Африки РАН. Як вона нагадала, в 90-х рр. Москва добровільно відмовилася від позицій, завойованих на “чорному” континенті в радянський період, а на початку 2000 рр. недооцінила значимість африканського напряму. Хоча в африканських країнах у тому числі могла б бути затребувана продукція вітчизняного машинобудування, хімічної промисловості тощо. Сьогодні у РФ залишається останній шанс, для того щоб заскочити в африканський поїзд, в якому поки стоять біля керма багато з тих, хто колись закінчив російські виші, резюмувала експерт.
Тим, хто журяться зараз про втрачену Африку, заперечив завідувач відділом економічної теорії ІСЕМВ РАН Сергій Афонцев. Він зазначив, що її представники не платили своїм радянським партнерам живими грошима – в хід йшли кредити і сумнівні за якістю і потрібністю експортні товари.
Сьогодні, при відомому стані владних правових та технічних інститутів в Африці, для російських підприємців простіше і вигідніше працювати в Європейському та Азіатсько-Тихоокеанському регіонах.
До складних схем, за якими на африканському континенті працюють китайці, отримуючи доступ до розробки мінеральних ресурсів в обмін на реалізацію соціальних проектів, інтерес вітчизняних бізнесменів поки нульовий, констатував Афонцев і визнав безпідставними посилання на те, що, оскільки Китай втрачає свою колишню перевагу у вигляді дешевої робочої сили, що посприяла його економічному зростанню, тепер роль “локомотива” має перейти до африканських держав, що також володіють демографічним ресурсом.
“Дешева робоча сила в Китаї була завжди, але його економічний підйом став можливим лише після інституційних та економічних реформ Ден Сяопіна. І поки в Африці зберігається нинішній стан справ, розраховувати на реалізацію прогнозу МВФ, безумовно, не можна”, – сказав завідувач відділом економічної теорії ІСЕМВ РАН.
“В умовах політичної турбулентності, що зберігається, і хронічної нестабільності влади, що переходить з рук в руки, чекати стійкого економічного розвитку на “чорному” континенті, дійсно, складно. Тим більше, що сьогодні під впливом Арабської весни і посилення ісламського чинника також загострюється ситуація в Західній Африці”, – відповів керівник Центру африканських досліджень РУДН Володимир Юртаєв.
За його словами, для самої Африки “локомотивом” зростання міг би стати південний регіон. Але і його економічний розвиток видається можливим лише в рамках реалізації відповідних програм співробітництва з БРІК, вказав Юртаєв.
З кровопролитними конфліктами, що періодично стрясають Африку, останнім часом все більш успішно вдається справлятися за допомогою регіональних африканських організацій, насамперед Африканського Союзу та світової спільноти.
І чим швидше країни “чорного” континенту будуть модернізуватися, тим простіше виявиться залагоджувати конфлікти політичним шляхом, зауважив у свою чергу голова комітету з міжнародних справ Ради Федерації РФ Михайло Маргелов. Для забезпечення модернізації, пояснив він, крім вдосконалення інститутів (а їх реформування вже йде, інакше не було б таких темпів зростання економіки) в африканських країнах необхідно кардинальне поліпшення, а часто і створення з нуля належної інфраструктури.
Причому мова тут йде не тільки про матеріальну інфраструктуру, що передбачає прокладання доріг, формування портового господарства, будівництво електростанцій та створення сучасних систем зв’язку.
Поряд з іншим африканським державам необхідно розвивати сферу освіти, в іншому випадку там ніхто не зможе працювати на виробництвах з сучасними технологіями, поки інвестори зі США, Китаю, Євросоюзу, Туреччини, Індії та Росії жорстко конкурують в Африці за доступ до мінеральних ресурсів, уточнив Маргелов.
Росія, додав сенатор, після прикрого пропуску 90-х рр. сьогодні повертається до Африки.
“Зараз ми налагоджуємо парламентське співробітництво. Я, зокрема, беру участь у роботі Панафриканського парламенту. Будучи спецпредставником президента РФ зі співпраці з країнами Африки, я побував практично у всіх країнах континенту. І на зустрічах з їх лідерами, представниками бізнес-спільноти переконався в тому, що наші компанії могли б істотно розширити там свою присутність. В африканських еліт хороша історична пам’ять: свого часу СРСР багато зробив у боротьбі за звільнення континенту від колоніальної залежності”, – аргументував голова комітету з міжнародних справ Ради Федерації РФ.
Отже, очевидно, в найближчі роки, за наявності безлічі невирішених проблем, Африка не зможе стати “локомотивом” для світової економіки. Але при цьому виявиться здатною сформувати нові “полюси зростання” в найбільш просунутих країнах, про які згадувалося також у нещодавній доповіді Світового банку. І для Росії, чиї позиції виявилися неабияк підірвані внаслідок “шокової дипломатії” 90-х рр., було б логічно використовувати ці додаткові точки зростання – до взаємної вигоди сторін.
Наталія Приходько
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
