Чому не варто брати приклад з балтійських країн — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Чому не варто брати приклад з балтійських країн

Казна та Політика
2231
Те, що можливо для невеликих відкритих економік, є практично недосяжним для економік великих і відносно закритих.
Страждання йде на користь як душі, так і економіці. Ця точка зору широко поширена. Для прихильників ідеї аскетизму фінансова криза є розплатою за моральну розбещеність і негідну поведінку, і шлях до її спокути лежить тільки через страждання. Проте економіка – явище земне, в загробному житті її вже не існує. Поборники жорсткої дисципліни повинні довести, що шлях, який проповідується ними, є не просто високоморальним, але і ефективним. Як це зробити? – навести вдалі приклади. У Європі таким прикладом часто служать країни Балтії, особливо Латвія – країна, що зіткнулася з кризою, отримала допомогу, і тепер процвітає (принаймні, так нам кажуть). Але чи відповідає це дійсності? І навіть якщо це так, чи можуть інші винести з цієї історії корисний урок? Відповідь на обидва ці питання: лише частково.
Всі три прибалтійські держави – Естонія (населення 1.3 млн.), Латвія (населення 2 млн.) і Литва (населення 3 млн.) – перед початком фінансової кризи переживали бум кредитування. У 2007 р. дефіцит балансу поточних операцій Латвії становив 22% від ВВП, Естонії – 16% і Литви – 14%. Фінансові дефіцити в приватному секторі цих країн були величезними: 23% від ВВП в Латвії, 19% в Естонії та 13% у Литві. Як звичайно, буми прикривали справжній стан справ з бюджетом: у 2007 р. чистий держборг Естонії дорівнював 4% від ВВП, Латвії – 5% і Литви – 11%.
В кінці 2008 року Латвія отримала значний пакет фінансової допомоги, домовившись з Євросоюзом, МВФ, скандинавськими країнами і т.д. про надання їй підтримки. Проте були й ті, хто сумнівався, що ця програма спрацює. Олів’є Бланшар, економічний радник МВФ, розповів в минулому червні, що «багато, і я в тому числі, вважали, що підтримка прив’язки до євро могла стати вірним шляхом до біди, в кращому випадку – до довгої і болючої корекції, а швидше за все – до відмови в підсумку від такої прив’язки, коли поразка стане очевидною». Він виявився неправим. Майже за Біблією, з’явилися чотири вершники фінансового апокаліпсису: «раптове припинення» притоку капіталу, обвал цін на активи, рецесія і дефіцити бюджетів – і як реакцію у відповідь на кризу країни Балтії ухвалили рішення зберегти жорстку прив’язку своїх національних валют до євро і дотримуватися жорсткої бюджетної дисципліни.
За даними МВФ, за період з 2008 по 2012 р. Латвія звузила загальний дефіцит держборгу на 5.3% від потенційного ВВП, що дозволило їй перейти в останньому звітному році в зону скромного профіциту (0.8%). Литва за той же період змогла скоротити свій дефіцит на 3.3% від потенційного ВВП. (Аналогічну статистику щодо Естонії МВФ не надав). Однак якщо взяти Грецію, то тут з 2009 по 2012 р. розміри посилення склали 15% від потенційного ВВП.
Як же спрацювала ця стратегія? Її захисники вказують на високі темпи економічного зростання останнім часом. Наприклад, економіка Латвії від дна, досягнутого в 3-му кварталі 2009 р., виросла до 4-го кварталу 2012 р. на 16%. Однак при цьому не слід забувати, що раніше, за період з 4-го кварталу 2007 р., вона встигла скоротитися до вищезгаданого дна на 25%. Станом на 4 кв. 2012 р, ВВП Латвії, як і раніше, не дотягував 12% до докризових значень. Цей результат значно слабший від аналогічних показників Ірландії, Португалії, Італії та Іспанії. Литва та Естонія виявилися успішнішими від Латвії, однак і тут очевидний відчутний спад. Ці серйозні рецесії ніяк не можна ігнорувати. Так, сукупні збитки, яких зазнала Латвія з 2008 по 2012 рік, склали 77% від річного показника виробництва в докризові часи. Аналогічні збитки Литви дорівнюють 44%, а Естонії – 43%. У 4-му кварталі 2012 р. показник ВВП Латвії знаходився на 41% нижче рівня, на якому він міг би перебувати у випадку подальшого розвитку тренда 2000-2007 рр. ВВП Литви та Естонії не дотягували до рівня тренда по 34%. Безробіття знизилося, але в грудні 2012 р. воно, як і раніше, становило 14% від загальної чисельності працездатного населення Латвії.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що Латвія постраждала від кризи сильніше від інших прибалтійських держав і пережила одну з найбільших депресій, відомих історії. Зараз вона відновлюється. Відновлення ще не можна назвати повним. Чи є задіяна цією країною політика зразком для інших? Ні! Вибираючи стратегію жорсткої фіскальної дисципліни для стимулювання економіки, країни Балтії володіли чотирма важливими перевагами. По-перше, за даними Євростату, в 2012 р. погодинна вартість робочої сили в Латвії становила лише чверть від аналогічного показника по Єврозоні в цілому, 30% – від витрат на оплату праці в Іспанії і 50% – у Португалії. З урахуванням потенціалу подальшого швидкого зростання продуктивності, країна не потребувала серйозної, масштабної девальвації для того, щоб забезпечити собі конкурентоспроможність.
По-друге, економіки цих держав – дуже маленькі і відкриті. Чим більше відкрита економіка, тим більша її частина не залежить від внутрішніх витрат, що опинилися під негативним впливом рецесії. Це робить зовнішнє коригування більш дієвою альтернативою внутрішньому стимулюванню, у порівнянні з більшими економіками. За період з 2007 по 2012 р. дефіцит балансу поточних операцій Латвії скоротився на 21% від ВВП. Аналогічна корекція еквівалентна всього лише 0.3% від ВВП Італії. Торгові партнери Латвії навряд чи помітили структурну перебудову її балансу, однак вони б відразу відчули аналогічні процеси в більшій економіці Італії. Крім того, за період з 2007 по 2012 р. населення Латвії скоротилося на 7.6%, а Литви – на 10.1%, що явно прикрасило стан справ з безробіттям. В Іспанії та Італії пропорційні втрати склали б 11 млн. осіб.
По-третє, в обговорюваних нами економіках ключову роль відіграють іноземні банки. У масштабах Єврозони це можна розцінити як альтернативу банківському союзу: нехай банки тих країн, чиї уряди можуть похвалитися сильним бюджетом, візьмуть під своє керівництво слабші фінансові системи.
І, нарешті, держави Прибалтики зважилися прийняти і розділити долю Європи, оскільки в іншому випадку їм довелося б повертатися під вплив Росії. У народів цих країн були причини зробити вибір на користь болючих реформ, аби не зраджувати своїм політичним принципам. В інших держав, по яких вдарила криза, теж є причини зберігати вірність Європі, але в меншій мірі, і це послаблює їх готовність до вживання заходів жорсткої дисципліни. Чи можна вважати країни Балтії в цілому і постраждалу від кризи Латвію зокрема зразковою моделлю жорсткої фінансової дисципліни, орієнтованої на стимулювання економіки? У короткостроковій перспективі відповідь була однозначна: ні. Політика суворої економії і скорочення витрат виявилася дуже жорсткою. Згодом їм вдалося об’єднати значну структурну перебудову, орієнтовану на зовнішні чинники, з відновленням економічного зростання, однак обсяг виробництва в Латвії, як і раніше, значно відстає від вихідної точки, рівень безробіття дуже високий, а еміграція з країни надзвичайно активізувалася.
Чи становить собою Латвія зразок для інших держав, особливо – набагато більших? Звичайно, ні. Те, що можливо для економік компактних і відкритих, є практично недосяжним – з економічної, а також соціальної та політичної точок зору – для великих і відносно закритих економік. Ідея про те, що ми повинні приміряти на будь-яку економіку те, що підійшло маленькій і відкритій країні, що не взаємодіє з іншими – це ніщо інше, як породження хворобливої фантазії. Ось чому європейські політики ігнорують такі заклики. І ось чому процеси корекції протікають настільки понуро. Хтось може заперечити, що Латвія – відмінний приклад для невеликих країн. Однак було б сущим безумством вважати, що вона зможе послужити зразком для Європи.
Мартін Вулф
Підготовлено Forexpf.ru за матеріалами The Financial Times
За матеріалами:
forexpf.ru
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас