5647
Трудові мільярди
— Казна та Політика
Розсипані по світу українські гастарбайтери за допомогою грошових переказів вливають у вітчизняну економіку вже істотно більше, ніж навіть іноземні інвестори.
Містечко Сокаль Львівської області з населенням 20 тис. осіб і середньою зарплатою його жителів 1,5 тис. грн. володіє всіма атрибутами мегаполісу. Тут є величезний супермаркет, кілька магазинів побутової техніки й офіси турфірм. Та й ціни в місцевій піцерії Miopizza врівень зі столичними. Причому заклад ніколи не пустує.
“Мій тато працює в Португалії, – розповідає 15-річний Іван, який не зважився назвати своє прізвище Корреспонденту. Разом з друзями він розмістився за одним із столиків Miopizza. – Тато дає мені гроші, тому я можу з друзями ходити туди, куди захочу”.
У небагатому і з точки зору промислового виробництва депресивному Сокалі мало не в кожній сім’ї є свій годувальник-заробітчанин, який працює або в Росії, або в Євросоюзі. У рідному регіоні роботи немає, і місцеві жителі, прагнучи забезпечити своїх близьких, одночасно вливають у вітчизняну економіку чималий грошовий потік. Вони – лише невелика частина гігантської армії розсипаних по світу українських трудівників, яка, за відомостями Міжнародної організації міграції, досягла 2,5 млн осіб.
За останні шість років обсяг міжнародних переказів від приватних осіб в Україні, основну частину яких складають гроші, зароблені трудовими мігрантами, зріс на 34%. Торік він, за даними Світового банку, досяг солідних $6,9 млрд, другий рік поспіль обганяючи прямі іноземні інвестиції у вітчизняну економіку, які, за даними Держкомстату, становлять $6 млрд. Цей факт надійно закріплює за заробітчанами статус найбільшого фінансового донора країни.
Така диспропорція свідчить про нездоров’я вітчизняної економіки, констатує російський фінансовий аналітик Ерік Найман, який багато років працює в Україні. Наприклад, жителі ЄС, особливо Польщі, трудяться в інших країнах, але обсяги інвестицій там набагато вищі від сум приватних переказів.
“Наша ж ситуація говорить про те, що в Україні немає гідної, високооплачуваної роботи, в країні несприятливий економічний клімат”, – резюмує Найман.
Згідно з показниками Світового банку, Україна посідає друге місце серед держав Східної Європи та Центральної Азії за обсягом переказів від приватних осіб, поступаючись лише Польщі ($ 7 млрд), але обігнавши Росію ($ 5,5 млрд). При цьому найбільше грошей приватними переказами в Україну надходить з Росії (понад 35%), а також із США (9,7%), Німеччини (6,5%) та Італії (4,7%).
Втім, фахівці Національного банку України оцінюють надходження від українців-мігрантів як 4,3% ВВП країни. А, наприклад, національний добробут Таджикистану від заробітків гастарбайтерів залежить більш ніж на 35%, Молдови – на 23%, Киргизстану – на 15,4%.
“Без цих грошей краху української економіки, звичайно ж, не буде, – міркує Олена Малиновська, радник Національного інституту стратегічних досліджень, – але рівень життя певної категорії людей різко знизиться, адже ці кошти в першу чергу потрібні для споживчих потреб”.
Для дому, для сім’ї
Водій Тарас Коваль з Сокаля шість років провів в Італії. За ці роки він попрацював і водієм, і розповсюджувачем реклами, і будівельником, в середньому отримуючи за свою нехитру працю 1,0-1,2 тис. євро.
“В Італії, щоб вижити, співвітчизники один одного “топили”, – згадує Коваль свої італійські “університети”. – Наприклад, продавали робоче місце за 300-400 євро, а потім виявлялося, що воно вже зайняте”.
Половину зароблених грошей Коваль витрачав на себе, а решту відправляв родичам в Україну і відкладав на майбутнє. Тепер ці заощадження перетворилися на бізнес: Коваль відкрив магазин зоотоварів.
Він – біла ворона серед таких же мігрантів-трудівників, основна маса яких не поспішає повертатися додому, їм краще і далі працювати в ЄС, а зароблене відправляти сім’ї в Україні. За результатами дослідження Держслужби статистики, лише 7% опитаних гастарбайтерів інвестують доходи у власний бізнес. Левова частина їхніх грошей іде на нерухомість, автомобілі, освіту для дітей або на щоденні потреби.
25-річна Лілія Грицай живе на 150 євро, які їй щомісяця пересилає мама, яка дев’ятий рік працює нянею в Іспанії. “Текіла, ром, масло вершкове, одяг, – перераховує сокальчанка вміст посилок, які їй частенько відправляє мати. – Там це дешевше і якісніше”.
Грицай теж хоче отримувати зарплату не в гривнях, а в євро: влітку вона поїде до Іспанії, де працюватиме барменом або офіціанткою. У її містечку, крім невеликого підприємства з виробництва шкарпеток, бібліотеки, школи та адміністрації, працевлаштуватися ніде.
“Вся молодь виїжджає звідси, – констатує Грицай. – А якщо не виїхали, значить чоловіки або батьки працюють за кордоном”.
Батько 15-річної Соломії Мазярки працює на будівництві в Санкт-Петербурзі. На гроші, які він надсилає, сім’я живе безбідно – добре харчується, регулярно оновлює домашню техніку і вже збирає на автомобіль. Їм довелося б туго без переказів з Росії, вважає Мазярка.
Перекази з-за кордону роблять купівельну спроможність сокальчан рівною з київською. Двоповерховий торговельний центр Місто, відкритий тут чотири роки тому, налічує більше 35 бутіків і завжди сповнений покупців, на відміну від подібних закладів у багатьох депресивних містах України. Кипить життя і в супермаркеті електроніки Комп’ютерний всесвіт.
“Купують мобільні телефони, ноутбуки, телевізори. Причому як молоді люди, так і літнього віку”, – розповідає продавець Сергій Оніщeнко. “Звичайно, це все завдяки трудовим мігрантам”, – додає він.
Невеликий Сокаль будується: за останні декілька років виросли три п’ятиповерхові будинки, зводяться ще два. Ціна 1 кв. м в них становить $ 600-700, що за провінційними мірками недешево. Наприклад, у райцентрах півдня і сходу країни, таких як Первомайськ, Красноперекопськ або Алчевськ, вартість квадратного метра не дотягує і до $ 400.
“Житло моментально розкуповують”, – каже місцева мешканка Христина Дасюк. Кілька її знайомих, які приїхали із заробітків у цьому році, тут же купили квартири.
Приховані резерви
У 2012 році прямі іноземні інвестиції в Україну, за даними Держкомстату, знизилися на $ 453 млн, або на 7%. Велика їх частина припадає на трансферти з Кіпру, вважають експерти.
“Треба розуміти, що це в основному гроші, які [зароблені в Україні і] повертаються в країну з офшорів”, – зазначає Малиновська.
Україна втратила привабливість в очах закордонних інвесторів головним чином унаслідок масштабної корупції. А за підсумками дослідження міжнародної корпорації IFC за 2013 рік серед 183 держав світу, в рейтингу легкості ведення бізнесу Україна займає 137-е місце, розмістившись по сусідству з Лесото (136-е місце) і Філіппінами (138-е). Всі країни, які колись об’єднував СРСР, знаходяться істотно вище: наприклад, Киргизстан, який аж ніяк не є економічним лідером, в рейтингу IFC займає 70-ту сходинку.
З іншого боку, економіку України побічно підживлюють заробітчанські перекази, загальна сума яких за останні шість років зросла з $ 4,9 млрд до $ 7,5 млрд. Малиновська пояснює тенденцію зростанням трудової міграції, а також виходом з тіні істотної частки приватних переказів. До недавнього часу українці в основному провозили зароблену готівку через кордон нелегально. Проте віднедавна компанія Western Union, монополіст міжнародних грошових переказів в Україні, знизила свої тарифи на перекази з Росії в два з половиною рази, а з Португалії, Іспанії, Італії, Чехії і ще кількох країн – у середньому втричі.
На таке зниження Western Union пішла після тиску на компанію Антимонопольного комітету України, який визнав плату за її послуги, що досягала 20% переказу, невиправдано високою.
І хоча українські заробітчани, як і їхні сім’ї, люди небагаті, проте аналітики вважають, що хоча б невелика частина коштів, переказаних з-за кордону, могла б іти на розвиток економіки.
Так, в Україні немає державних програм, що стимулюють співвітчизників вкладати гроші у бізнес-проекти, як це робиться в багатьох країнах.
Приміром, у Мексиці, де зафіксовано найвищий у світі рівень трудової міграції та приватних переказів, діє спеціальна програма Три для одного. Її суть полягає в тому, що до кожного долара, що інвестується мексиканськими гастарбайтерами в будівництво соціального сектора, наприклад шкіл і доріг, федеральний і місцевий бюджети пропорційно додають ще по долару.
Завдяки подібним проектам Мексика розвиває інфраструктуру, а мігранти не бояться вкладати гроші.
В Україні заробіток її громадян, що працюють за кордоном, поки в основному просто “проїдається”, до того ж поступово обсяг переказів почне падати, припускають експерти.
“Мігранти переказують гроші батькам, але з часом ті йдуть в інший світ, – каже Малиновська. – Також перекази роблять дітям, але вони виростають. А самі мігранти все частіше не повертаються – інтегруються в чужій країні. Тому перекази будуть скорочуватися”.
Найман робить більш оптимістичний прогноз – що, навпаки, почнуть зростати прямі інвестиції і через пару років вони знову перевищать приватні перекази.
“У 2015 році пройдуть вибори президента, і, можливо, в економіці України відбудеться переломний момент”, – сподівається експерт.
Кароліна Тимків
За матеріалами: Корреспондент.net
Поділитися новиною
