2342
Навіщо уряд стимулює створення с/г кооперативів?
— Аграрний ринок
Якщо хтось випадково читав Державну програму активізації розвитку економіки України на 2013-2014 роки, затверджену рішенням Кабінету міністрів України від 27 лютого 2013 року, то напевно звернув увагу на такий пункт цієї програми, як “збільшити кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на 20% порівняно з діючою кількістю і в цілому стимулювати надалі цей процес за рахунок преференцій і пільг для такого роду організацій”.
До слова, за підсумками 2012 року кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів зросла на 30% і вже становить 774 кооперативи. Коли говорять, які пільги отримують ці кооперативи, то найчастіше в уряді називають державну компенсацію вартості закуповуваної техніки цими кооперативами, а також дотації на м’ясо великої рогатої худоби, свиней та овець, які здають на переробку. У програмі уряду заплановано, що с/г кооперативам будуть компенсувати до 90% вартості закуповуваної ними с/г техніки, але тільки вітчизняного виробництва. Це називається стимулюванням розвитку українського с/г машинобудування та заміщення імпорту. Плани дійсно красиві і згідно з усіма канонами світової економіки правильні. Стимулюємо своє, щоб не стимулювати чуже.
Але тут виникає питання: навіщо в Україні стимулювати створення цих с/г кооперативів? Мало хто звернув увагу, що за підсумками 2012 року, українські експортери продали за кордон с/г продукції та інших продуктів харчування майже на 18 млрд. дол. Це майже порівнянно з експортом чорних металів, який склав близько 19 млрд. дол. До кризи, точніше в 2007 році, на експорт було продано с/г продукції і продуктів харчування всього 6,2 млрд. дол. Зростання помітне. І зараз не можна знайти олігарха, який не мріє про своє с/г виробництво. Як раніше було модно інвестувати в будівництво, тепер стало модно інвестувати в сільське господарство та виробництво продуктів харчування. Але це насамперед великий бізнес.
Якщо проаналізувати обсяги українського с/г експорту, то там лідери – це фуражне зерно, соняшникова олія та продукція птахівництва. Хоча останнім часом почав зростати і експорт овочів, завдяки великому бізнесу, що побудував нові виробничі потужності зі зберігання цих овочів та упаковування їх згідно з вимогами ЄС. Можна скільки завгодно говорити і хвалити фермерів, але це 19 століття. Часи фермерів вже минули, тепер вже часи великого с/г бізнесу. Тільки великий с/г бізнес може собі дозволити будувати сучасні елеватори та сховища, тільки великий бізнес може впроваджувати нові технології і найголовніше, тільки великий бізнес може реально продавати нашу продукцію на експорт. Ніхто в світі не буде мати справу з простим фермером, який не має ні потрібних обсягів виробництв, ні транспорту, ні складів і взагалі, він ще може виростити, але от продати – це для нього проблема. Ось і доводиться його постійно дотувати і фінансувати за рахунок держбюджету, щоб він міг займатися своєю улюбленою, а може і не улюбленою справою.
Тоді чому уряд вирішив підтримувати с/г кооперативи і фінансувати їх існування? Коли говорять великий бізнес і взагалі с/г латифундії виникає одна проблема, яка дуже добре відома вже світовому досвіду с/г виробництва. Великий бізнес – це насамперед високоефективний бізнес, який максимально автоматизує виробництво, як результат, кількість робочої сили потрібна на порядок менша, ніж це було в радянському колгоспі, де більша частина роботи робилася без техніки. І як свого часу в Англії «вівці з’їли людей», так і у нас «Джангіри зробили безробітними багатьох». В ідеальному варіанті можна було б організувати нові виробництва, хоча б підприємства з переробки с/г продукції в тих регіонах, де надлишок робочої сили в результаті зростання великого бізнесу. Частково це і відбувається, але не вирішує проблему радикально.
Щоб була зрозуміла суть проблеми, потрібно врахувати такий фактор. Як приклад, в Україні є велика с/г компанія, яка орендує і обробляє площі землі, співмірні з територією трьох географічних районів України, і при цьому там працює близько двох тисяч осіб. Це максимум необхідної кількості працівників, так як рівень автоматизації дуже високий і ручної праці дуже мало. В результаті виникає проблема: що повинні робити інші люди? Створювати соціальну проблему не хоче ніхто. І ось для цього і з’являється ідея с/г кооперативів, які не матимуть такого рівня автоматизації, будуть більше орієнтовані на роботу з великим застосуванням ручної праці, які зможуть «поглинути» надлишок робочої сили в сільській місцевості, яка вміє і хоче працювати. А для того щоб ці с/г кооперативи могли б, якщо не конкурувати з великим бізнесом, то хоча б не розоритися, для цього уряд і запланував дотувати і частково фінансувати ці кооперативи. Щось подібне роблять і в Польщі, і в Чехії, там теж уряд дотує кооперативи або точніше об’єднання фермерів, тим самим не дозволяє їм розоритися.
Вирішення соціальної проблеми за рахунок держпідтримки соціально необхідних виробничих структур. Це описано в багатьох підручниках з моделі організації бізнесу в розвинених країнах. Пробуємо і ми зробити у себе аналогічне. Цікаво буде подивитися на результат. І найголовніше, оцінити наскільки ці с/г кооперативи зможуть реально взяти участь у нашому черговому економічному бумі, цього разу с/г бумі…
Олександр Охріменко, к.е.н.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
Також за темою
Який регіон надав найбільше: надходження плати за землю зросли на 5,5 млрд грн
Ветеранам надаватимуть по 2 га землі з новоствореного Резервного фонду
За рік вартість землі зросла на 10−15%: де найдорожчі паї
Чому картопля в Україні завжди буде дорожчою, ніж в ЄС
В Україні стартував відбір небанківських установ для фінансування аграріїв (подробиці)
Експортне мито на сою та ріпак дало змогу підтримувати аграріїв в умовах війни
