"Німці забрали у греків навіть шнурки" — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

"Німці забрали у греків навіть шнурки"

Казна та Політика
3168
Між Грецією і Німеччиною вкотре спалахнула застаріла суперечка: Афіни зажадали виплатити компенсації за роки нацистської окупації, Берлін ж ці претензії відкинув, нагадавши, що всі зобов’язання він давно виконав. Тим часом влада Греції твердо переконана: гроші, які країна вже отримала від Німеччини, не йдуть ні в яке порівняння зі збитком, завданим їй під час Другої світової війни.
У полеміці, що розгорілася, взяли участь міністр закордонних справ Греції Дімітріс Аврамопулос (Dimitris Avramopoulos) та міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле (Wolfgang Schäuble). Початок перепалці поклав випад німецького політика, який порадив грецьким колегам сконцентруватися на вирішенні економічних завдань, замість того щоб витрачати даремно сили на безглузді і популістські обіцянки. Відповідь не забарилася себе чекати: за словами Аврамопулоса, економічна криза і вимога репарацій ніяк не пов’язані між собою. При цьому голова грецької дипломатії підкреслив: «Закрито питання [про репарацію] чи ні, буде вирішено на основі міжнародного права».
Чергове загострення історичної дискусії датується вереснем 2012 року. Тоді грецьке міністерство фінансів оголосило про свій намір визначити точну суму репарацій, яку Берлін заборгував Афінам. Створена для цього спеціальна комісія за кілька місяців склала 80-сторінкову секретну доповідь.
У березні 2013 року документ передали в уряд, який за участі МЗС має вирішити, подавати на Німеччину в міжнародний суд чи ні. Про яку суму йшлося в доповіді, невідомо, проте ще в січні 2013 року член грецької національної ради з німецьких репарацій Арістоменіс Сіггелакіс (Aristomenis Syggelakis) заявив, що з Берліна вимагають 162 мільярди євро: 54 мільярди в рахунок безвідсоткової позики, виданої під тиском Третього рейху, і ще 108 мільярдів – компенсація за зруйновану інфраструктуру.
За підрахунками журналу Der Spiegel, загальна сума вимог складає приблизно 80 відсотків грецького ВВП. З урахуванням того, що країна знаходиться на межі дефолту, виплати виявилися б їй дуже доречними. Саме це (укупі з тим фактом, що найбільшим кредитором Греції є саме Німеччина) дало привід запідозрити Афіни в намірі «зрубати грошенят» замість того, щоб зайнятися оздоровленням економіки і таким чином розрахуватися з боргами.
"Німці забрали у греків навіть шнурки"
Тим часом оцінка, наведена Сіггелакісом, досить консервативна. Приміром, на думку французького економіста Жака Дельпля (Jacques Delpla), збиток Греції від нацистської окупації сягає 575 мільярдів євро, а лідер грецьких антифашистів Маноліс Глезос (Manolis Glezos) взагалі говорив про суму трильйон євро.
Під п’ятою у нацистів
Нацистська окупація Греції, що почалася в квітні 1941-го, тривала три з половиною роки. Деякі історики схильні вважати, що саме Греція стала країною, яка найбільше постраждала від дій Третього рейху (прихильники такої версії є і в Німеччині – в їх числі, наприклад, газета Der Tagesspiegel, відома ліберальним настроєм). Мова, зрозуміло, йде про відсоткове співвідношення загиблих до загальної чисельності населення – жертвами нацистів стали близько 13 відсотків усіх мешканців.
Першими жертвами гітлерівців стали грецькі солдати і цивільні особи, загиблі під час вторгнення. За даними грецького історика Атанаса Сбаруніса (Athanase Sbarounis), втрати армії склали близько 20 тисяч осіб; а серед мирних жителів – чотири тисячі. Ще більше ста тисяч отримали поранення, а також постраждали через несприятливі погодні умови, в тому числі морози.
Однак ще більше греків загинуло внаслідок каральних акцій. Як пишуть британський дослідник Роберт Пейн (Robert Payne), його колега зі США Деніел Голдхейген (Daniel Goldhagen) і греко-американський історик Джордж Блітас (George Blytas), страти відбувалися за особистим наказом Адольфа Гітлера. Фюрер розпорядився, щоб будь-який будинок, де можуть ховатися бійці опору, негайно спалювали. Крім того, начальник штабу німецьких сил Вільгельм Кейтель зажадав страчувати 50 греків за кожного пораненого солдата, а за кожного вбитого – 100 осіб.
Вважається, що за час окупації нацисти стратили до 130 тисяч мирних жителів, в тому числі жінок і дітей. Блітас пише, що населення 89 грецьких сіл і міст було начисто вирізане, більше 1700 населених пунктів спалили дотла. Найбільш гучними стали розправи з жителями сіл Калаврита і Дістомо, де в 1943 і 1944 роках стратили 670 і 218 осіб відповідно. У табори були відправлені близько 10 тисяч греків і від 61 тисячі до 70 тисяч євреїв. Майже ніхто з них не вижив.
У цілому, за оцінкою Сбаруніса, яку він називає консервативною, під час окупації загинуло 578 тисяч людей, включаючи жертв морозів і масового голоду. Наприклад, у 1941-1943 роках, за оцінкою Блітаса і його колег з Греції і Великобританії Константіноса Доксіадіса (Konstantinos Doxiadis) і Марка Мазауера (Mark Mazower), від голоду померли близько 300 тисяч осіб. Більше того, Сбаруніс вважає, що наслідки окупації позначалися і після її закінчення: люди вмирали від отриманих поранень, інфекційних хвороб (туберкульозу, малярії) і недоїдання.
"Німці забрали у греків навіть шнурки"
Великі були і матеріальні втрати. За версією Der Tagesspiegel, була зруйнована майже половина всієї інфраструктури і до 75 відсотків промислових об’єктів (причому за альтернативними оцінками, інфраструктура була знищена повністю). У жителів в масовому порядку відбирали продовольство – для постачання розквартированих в Греції німецьких, італійських і болгарських військ (загалом до 400 тисяч осіб) і угруповання Третього рейху в Північній Африці. До Німеччини ж відправляли промислове устаткування і продукцію добувної галузі – залізну руду, боксит, нікель, золото, пірит, хром, магнезит, марганець.
Вилучалися і цінності – прикраси, картини, археологічні артефакти. Крім того, місцевих жителів зобов’язали відшкодувати витрати на вторгнення в Грецію та її окупацію, а також на проведення операцій у Північній Африці. Більше того, греків змусили компенсувати особистий збиток, завданий військовослужбовцям гітлерівської коаліції.
У результаті окупації економіка Греції була катастрофічно підірвана. Її розвал прискорила гіперінфляція, що наступила, як пише історик Тасос Іліадакіс (Tasos Iliadakis), в результаті безконтрольного друкування окупаційних рейхсмарок. Характеризуючи стан грецької економіки, Беніто Муссоліні якось раз зауважив: «Німці забрали у греків навіть шнурки». Про те, що Греція «вичавлена до останньої краплі», писав і італійський повноважний представник Пеллегріно Гіджі (Pellegrino Ghigi).
Невиплачені борги
Після закінчення війни на Паризькій мирній конференції 1946 р. Греція зажадала виплатити їй 14 мільярдів доларів у цінах 1938 року. Проте вимоги до колишнього агресора були такі великі, що вирішено було їх скоротити – на думку Вашингтона, надмірне навантаження на бюджет загрожувало і так підірваній війною німецькій економіці колапсом і підвищувало можливість приходу до влади нового Гітлера. У результаті учасники зустрічі зійшлися на тому, що Афінам призначена вдвічі менша сума – 7,1 мільярда доларів. Це і є ті самі 108 мільярдів доларів у нинішніх цінах, які греки вимагають у Берліна. Решта 54 мільярди – це так і не повернена позика еквівалентом 3,5 мільярда доларів за цінами 1938 року.
Скільки ж грошей греки отримали в результаті – питання спірне. За одними даними, Берлін передав їм всього кілька десятків або сотень мільйонів доларів. За іншими відомостями, з 1949 року Афіни отримали 41 мільярд доларів. Однак це в будь-якому разі менше від заявленої Грецією суми, так що тепер її влада відчуває за собою моральне право нагадати про борг. Юридично ж ці претензії аж ніяк небездоганні. У 1990 році сторони підписали нову угоду, за умовами якої Берліну пробачили всі невиконані зобов’язання.
На думку багатьох експертів, якщо Греція вирішить все ж звернутися до міжнародного суду, то шанси виграти позов у неї зовсім невеликі. На те є багато причин – у тому числі і договір 1990 року, до якого Берлін напевно буде апелювати. Очевидно, Афіни усвідомлюють ці складності і навряд чи мають намір доводити справи до суду. Що ж до гнівних тирад політиків, то це не більше ніж спроба зберегти хорошу міну при поганій грі – треба ж покласти на когось провину за затяжну економічну кризу і продемонструвати розчарованим виборцям бурхливу діяльність з пошуку заповітного золотого ключика.
Валентин Маков
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас