2233
Ігор Мазепа: У країні дуже мало банків з ясними моделями бізнесу
— Фондовий ринок
Вкладники відкритих та інтервальних фондів за роки кризи втратили від 40% до 60% своїх інвестицій. Залучити нових інвесторів у такі фонди практично неможливо. Тому інвесткомпаніям довелося або покинути ринок, або перекваліфікуватися. Торік Concorde Capital продав свої КУА і повністю вийшов з бізнесу з управління активами. Тепер компанія спеціалізується на розміщенні корпоративних облігацій і купівлі-продажі сільгоспземель. За оцінкою Concorde, тільки цього року обсяг угод із землею може досягти $7 млрд.
– На чому зараз заробляють інвестбанкіри?
- Почнемо з того, що інвестбанки в країні на пальцях можна перерахувати. Реально залишилося дві-три компанії, які роблять щось серйозне. Зараз можна заробляти на борговому фінансуванні. Ринки відкриті, там є життя. Це, в першу чергу, залучення фінансування всередині країни. Залучення позик у комерційних банків, міжнародних організацій. Ми бачимо суттєве пожвавлення ринку євробондів. Друга тема – це M&A.
– У яких галузях?
- Їх небагато. Наприклад, сільське господарство. За нашими оцінками, в минулому році було продано 0,5-0,6 млн га сільгоспземель. Цього року, за нашим прогнозом, буде продано ще 0,5-0,7 млн га.
– Скільки це в грошовому вираженні?
- Ми оцінюємо річний оборот цього ринку в $5-7 млрд. Середня ціна гектара – близько $1000. Вона включає в себе право на оренду земельного паю плюс супутню інфраструктуру.
– Хто основні покупці?
- І продавці, і покупці здебільшого місцеві. Купують великі агрохолдинги і дрібні. Іноземці – виняток. Але й вони цікавляться. Наприклад, за інформацією посла Німеччини, в Україні працює близько 60 німецьких фермерів. Це в основному невеликі господарства на 1000-3000 га.
– А великі землевласники зараз продають землю?
- Великі, навпаки, в основному тільки нарощують земельні банки. Відбувається процес консолідації по регіонах. Якщо фермер має 5000 га в одній області, то навряд чи він купить ще 5000 в іншій. Це нецікаво з точки зору логістики. Агрохолдинги намагаються зібрати землю в якомусь одному районі. Раніше багато думали, що географічна диверсифікація додає вартості бізнесу. Наш досвід показує, що інвестори дуже мало платять за географічну диверсифікацію. Основну роль відіграє ефективна логістика.
– Ринок корпоративних облігацій скоро оживе?
- У минулому і позаминулому році дохідність суверенних облігацій становила 20% річних і вище. Тому ринок корпоративних бондів був мертвим. Зараз ми бачимо, що дохідність ОВДП впала приблизно до 10% річних. Це означає, що нормальний корпоративний позичальник на первинному ринку зможе розміститися під 14-18% річних. Це цілком прийнятна ціна. Якщо позитивна тенденція на міжбанківському ринку збережеться (доступність і низькі ставки за гривневими кредитами), то ми побачимо відкриття первинного ринку облігацій вже у травні.
– Ви зараз готуєте якісь розміщення облігацій для клієнтів?
- Готуємо. Гадаю, в травні-червні порадуємо ринок цікавими угодами.
– А хто зараз буде купувати облігації компаній?
-У 2010 році ринок відкрився нашим розміщенням облігацій концерну «Хлібпром». Тоді купували місцеві банки та інвестиційні фонди – як місцеві, так і іноземні. Правда, тоді не було таких високих девальваційних очікувань. Зараз, враховуючи ймовірність девальвації, іноземців, швидше за все, серед покупців не буде. Будуть українські банки, страхові компанії та нечисленні КУА, які ще залишилися.
Про продаж банків
– Багато у вас клієнтів, що хочуть купити або продати банк?
- Це, як і раніше, ринок покупців, а не продавців. Якщо хтось запропонує розумну ціну, то 90% власників банків розглянуть таку пропозицію. Угоди, які ми бачили, більше стосувалися зачистки проблемних ситуацій. Це банк «Форум», Кредитпромбанк, Сведбанк і багато інших. У більшості ситуацій продавалися діри в балансі. У таких випадках стандартна оцінка банківських активів не працює. Просто на зміну менш ефективним власникам приходять більш ефективні.
– Скільки у вас в столі реальних пропозицій про продаж банку?
- В активному продажу зараз три-чотири банки. Але це не означає, що інші не продаються. Просто у нас дуже мало банків з ясними моделями бізнесу – «Креді Агріколь», Дельта Банк, Платинум Банк, ще три-чотири можна назвати. Всі інші – це банки, акціонери яких, швидше за все, проїдають капітал, втрачають гроші і не бачать абсолютно ніякого світла в кінці тунелю. Всі вони готові йти на продаж.
– Попит на них є?
- Пропозиція – більша.
– У 2008 році ваша компанія підшукувала український банк для Bank of Cyprus. З проханням продати Банк Кіпру до вас ще не зверталися?
- Поки не зверталися. Але я не відкидаю, що вони теж можуть увійти до числа банків, які активно продаються.
– Bank of Cyprus тоді купив АвтоЗАЗбанк (перейменований в Банк Кіпру) за $91 млн. Чи зможуть вони продати його за ті ж гроші?
- У даній ситуації коректніше говорити не про абсолютну цифру, а про мультиплікатор, адже капітал банку був істотно збільшений після входження кіпріотів. За колишнім мультиплікатором однозначно – ні. Я вважаю, що на такі банки пропозиція ціни може бути в діапазоні 0,5-0,8 капіталу. Але тут ще питання, як ми рахуємо капітал. Те, що дають аудитори, можна сміливо ділити мінімум на два. Принцип ціноутворення приблизно такий.
– Дехто намагається купувати або продавати банки по частинах. У вас немає пропозицій продати мережу банку або роздрібний бізнес окремо?
- Пропозиції є. Але треба розуміти реалістичність таких речей. Вартість мережі – нульова або близька до нуля. Це показали угоди з продажем СЕБ Банку, Сведбанку.
Іноді правильніше продавати банк не цілком, а частинами. Це пояснюється тим, що на якийсь портфель кредитів – хороший чи поганий, іпотечний або «автомобільний» – може знайтися набагато більше покупців, ніж на банк з ліцензією та іншими активами, які не цікаві потенційному покупцеві цілком. Тому ми часто бачимо угоди з продажу окремих кредитних портфелів.
– Чому мережі нічого не варті?
- Тому що це здебільшого приміщення в оренді і збиткові відділення без клієнтів. Якщо приміщення відділень у банку у власності, то вони можуть продаватися максимум за ціною нерухомості.
– Нещодавно структури Сергія Касьянова, власника агрохолдингу KSG Аgro, придбали невеликий Європейський банк раціонального фінансування з активами 249 млн гривень. Навіщо їм такий банк?
- Я дуже добре знаю Сергія Касьянова. Це мій старий клієнт і друг. Він завжди був прагматичним і раціональним бізнесменом. Не можу зрозуміти поки що, які синергії можуть бути між аграрним і банківським бізнесом. Я можу зрозуміти, навіщо Володимиру Костельману банк «Восток». У нього величезна база клієнтів і контрагентів, на яку він може накласти банківські продукти. Але поки я не розумію, навіщо банк Сергію Павловичу.
– В Олега Бахматюка цілих два банки – ВіЕйБі та «Фінансова ініціатива”…
- Я не відкидаю, що Олег Бахматюк розглядав банки як окремий напрямок бізнесу. Поки не можна сказати, що це суперуспішний інструмент.
– Чому? Вони пилососять депозити фізосіб і фінансують його сільгоспбізнес…
- У короткостроковому періоді це працює. Але в середньостроковій перспективі це несе величезні ризики як для банківського бізнесу, так і для основного.
– Ви думаєте, що ці два напрямки не можна змішувати?
- Кожен повинен займатися своєю справою. І все повинно будуватися на ринкових відносинах. Як тільки ринковий інтерес зникає і один напрямок починає отримувати більше бенефітів за рахунок іншого, то це неправильно. Наприклад, бізнес може отримувати додаткові переваги за рахунок додаткового ризику, який несуть вкладники банків. Я не думаю, що це живуча модель.
– Банк ще може грати роль казначейства в структурі холдингу…
- Для цього не потрібен власний банк. Свої казначейства є в усіх великих холдингах, і вони цілком можуть працювати без банківської ліцензії. «Метінвест», ДПЕК, «Інтерпайп» та інші великі компанії мають казначейства. Їх акціонери володіють банками, але працюють з ними на ринкових умовах.
Про продаж КУА
– У грудні 2013 року Concorde Capital продав свої компанії з управління активами «Піоглобал Україна» і «Конкорд Ессет Менеджмент». За якою ціною?
- Ціна визначалася як певний відсоток від активів під управлінням. Ціна була абсолютно ринковою – близько 10%.
– Обидва фонди купив генеральний директор «Конкорд Ессет Менеджмент» Ростислав Седлачик. Навіщо йому це?
- Для нас цей бізнес вже непрофільний. Колись він був великим. Зараз він маленький в силу ринкової ситуації. І я не очікую, що в найближчі п’ять років буде підйом або докорінні зміни в цьому плані. Тому ми і вирішили позбутися від цього бізнесу. А для менеджменту це профільний бізнес. Від цієї угоди виграли всі – ми, менеджмент, вкладники.
– У березні почалася ліквідація «Преміум-фонду Енергія» і «Преміум-фонду Металургія-Машинобудування», які знаходяться під управлінням «Піоглобал». Скільки грошей втратили вкладники, які не встигли вийти з цих фондів?
- Судження, що вкладники закритих фондів втратили, бо не встигли з них вийти, неправильне. Воно суперечить самій суті закритих фондів. Істотне падіння фондів сталося через розрив ліквідності. На момент їх створення ідея вкладення грошей у вузькогалузеві акції (не блакитні фішки) вважалася перспективною і вдалою з точки зору фундаментального аналізу. Враховуючи сьогоднішню ринкову ситуацію, по переважній більшості акцій стався розрив ліквідності, і як наслідок, неможливість вийти з цих позицій за нормальними цінами. Тому компанія змушена була реалізовувати ці пакети з істотними дисконтами.
– Великі вкладники вам не телефонують з претензіями?
- У нас у фондах було 100% роздробу. Великих вкладників там не було. Всі фонди були інтервальні або відкриті. У будь-який момент клієнти могли прийти і забрати свої гроші. Вкладники несли ринкові ризики. Вони заробляли, коли ринок йшов вгору, і втрачали, коли ситуація змінилася.
– У 2009 році фонди відмовлялися проводити зворотний викуп інвестсертифікатів…
- У нас не було ситуацій, коли ми просто відмовлялися викуповувати. Всі наші фонди були відкритими, і в будь-який момент кожен міг прийти і забрати гроші.
– Ви колись повернетеся в цей бізнес?
- Якщо він стане великим і суттєвим, тоді, напевно, так. Ми зайшли в цей бізнес останніми – в 2006-2007 роках. Тоді в цьому сегменті працювали всі наші колеги-оператори. За перші три місяці ми зібрали близько $200 млн. Це були цікаві для нас обсяги. Зараз розмір активів під управлінням фондів обчислюється десятками мільйонів гривень. Це вже нецікаво.
– Пайові фонди до кризи зростали на 100% на рік. Ви не розуміли, що це піраміда?
- Я пам’ятаю, до кризи навіть німецькі роздрібні журнали радили своїм читачам вкладати гроші в українські цінні папери. Для мене це було показником, що щось має статися. Зрештою так і вийшло. У 2008 році бульбашка луснула і настав повний колапс фондового ринку. До кризи нафтовики, будівельники, металурги, машинобудівники обзаводилися власними КУА. Це була частина джентльменського набору. Тоді був стереотип – якщо ти займаєшся, скажімо, своїм улюбленим рітейлом і у тебе немає власної КУА, то ти, напевно, лох, а не бізнесмен. Для мене це було ознакою, що там зріють бульбашки, і все це в якийсь момент закінчується плачевно. Так і сталося. На ринку зібралося дуже багато непрофесійних гравців, і все завершилося повним колапсом. Час усе розставляє на свої місця.
Олексій Комаха
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
