2033
Фіктивний реверс - сумнівні вигоди
— Енергетика
Віртуальний реверс газу в Україну може в будь-який момент опинитися поза законом, доти, поки не будуть побудовані нові газопроводи-перемички між країнами Східної Європи та Україною, які від початку будуть розраховані на подачу газу в напрямку з Заходу – на Схід.
Як показує практика, «гола» декларація планів диверсифікації поставок газу в Україну шляхом будівництва СПГ-терміналу, вивчення технічної можливості реверсних поставок газу, а також приєднання до трубопровідних проектів інших країн – є недостатнім аргументом для успішних переговорів щодо зниження цін на російський газ для України . Потрібні рішення і дії – закономірно наближають до неминучого здійснення подібних проектів, на які доведеться витратитися. Іншими словами зниження ціни на російський газ буде можливо за наявності як мінімум споруджуваного, а краще працюючого, СПГ-терміналу, або ж новозбудованих газопроводів-перемичок, призначених для подачі газу з Європи до України.
Для заохочення України до «взаємовигідного» співробітництва в сфері транзиту газу «Газпром» йде на колосальні витрати, блефуючи на межі реальної здійсненності власних мегапроектів. Яскраві тому приклади – проект «Північний потік» («ПП»), в т.ч. можливість його розширення, проект «Сила Сибіру» – передбачає поставки сибірського газу до Китаю, «Ямал-Європа-2», а також поки ще актуальний «Південний потік» («ПП»).
Зокрема, для реалізації проекту «Південний Потік», який спочатку (на стадії затвердження його концепції) позиціонувався як газопровід для транзиту газу в обхід території України, вже здійснені колосальні капітальні вкладення, які радше можуть свідчити про незворотність реалізації проекту, незважаючи на його сумнівну економічну доцільність і стратегічну вигоду. У всіх транзитних країнах створені спільні підприємства для здійснення проекту «Південний Потік», розроблено техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) на всіх європейських транзитних ділянках, в т.ч. на території Росії (близько 2,5 тис. км газопроводів) для якого закуплені труби. І це при тому, що реалізація даного проекту досі не для всіх очевидна, а торг за «пільгові» умови експлуатації «Газпромом» української ГТС триває. Тим не менше, Росія всьому світу показала урочистий початок будівництва «Південного потоку», поки що лише на своїй території, далі скинувши обороти просування проекту.
У світлі таких помпезних заходів (урочистий старт «Північного потоку» і «Південного потоку»), акценти яких зрозумілі всім, Україна, у відповідь на це, намагалася заповнити прогалини в інформаційному просторі і показати свою рішучість. Громадяни країни напевно скучили за урочистим пуском в експлуатацію нових виробничих об’єктів, особливо в нафтогазовій галузі, як то: УКПГ, плавучих установок, але особливо запам’яталися: розрив контракту з виробником чергових плавучих бурових установок – компанією Keppel FELS, а також підписання документів щодо СПГ-терміналу, які ні до чого не зобов’язують.
Як відомо, ТЕО для СПГ-проекту було розроблено, договори – підписані, відбулося урочисте зварювання труб для стикування сухопутної частини терміналу з ГТС України. Проте пізніше з’ясувалося, що ТЕО необхідно допрацьовувати, тому що як основний варіант, тільки через стислі терміни введення, тепер розглядається плавучий термінал; один з договорів підписано, м’яко кажучи, з людиною, яка не мала на те компетенції; а дві труби, урочисто зварені восени 2012 р., надовго залишаться іржавіти в степу Одеської області.
Є побоювання, що долю проектів поставок газу з Європи може очікувати аналогічна доля. Ні для кого не секрет, що «Газпром» знає ГТС України та її можливості як мінімум не гірше фахівців «Укртрансгазу». Це стосується як внутрішніх можливостей на території України, так і на кордонах з ЄС, де «Газпром» поки що контролює як процес транзиту, так і реверсу.
Для зміни ситуації, тобто нівелювання впливу Росії на здійсненність альтернативних поставок газу в Україну, життєво необхідне створення об’єктів нової інфраструктури: СПГ-терміналу та газопроводів для поставок «європейського» газу. З описаних альтернатив – СПГ-проект є більш витратним, у порівнянні з іншими як за часом (від 3х років) так і з інвестицій (не менше 1 млрд. дол. США), які все ж незначні в порівнянні зі стратегічним значенням об’єкта.
Менш витратним – є будівництво газопроводів-перемичок для фізичного прокачування газу з ЄС в напрямку України. Тут може стати в нагоді досвід Європи. Після україно-російської газової кризи 2009 р. керівництво енергетичною галуззю ЄС затвердило низку документів, які повинні забезпечити диверсифікацію джерел і маршрутів постачання енергоресурсів до ЄС, а також організацію реверсних потоків між країнами ЄС. Більшість подібних проектів увійшли в рамки Європейської енергетичної програми для відновлення економіки – European Energy Programme for Recovery (EEPR).
Зокрема, було ухвалено рішення об’єднати між собою газові магістралі країн – нових учасників ЄС. Один з коридорів, який повинен з’єднати газотранспортну інфраструктуру країн Східної Європи, отримав назву «Північ-Південь». Він призначений для підключення країн Східної Європи до нових джерел імпортних надходжень газу на півночі і півдні ЄС.
Кінцевими точками газового коридору «Північ – Південь» мають стати: на півночі – СПГ-термінал «Свиноуйсці» (Польща), потужністю близько 7,5 млрд.куб.м/рік, будівництво якого завершиться в середині 2014 р., на півдні – планований СПГ-термінал на острові Крк (Хорватія), потужністю 10-15 млрд.куб.м/рік.
Таким чином, «Північ-Південь» з’єднає Балтійський регіон з країнами Європи, які розташовані на узбережжі Адріатичного, Егейського і Чорного морів. Очікується, що це дозволить скоротити залежність країн Центральної та Східної Європи (Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії та ін.) від російського природного газу, який поставляється через Україну і Білорусь. Між зазначеними країнами будуть побудовані газопроводи-перемички (інтерконнектори) невеликої потужності, які дозволять здійснювати постачання газу, як у прямому, так і в реверсному напрямках (див. табл. та рис.)
Зазначені проекти знаходяться на різних стадіях реалізації. Є вже побудовані газопроводи, половина – вже пройшла процедури погоджень і тендерів, частина – максимально наблизилася до проведення конкурсів. Зокрема, вже готовий інтерконнектор «Чехія-Польща», до 2014 р. заплановане закінчення будівництва перемички «Румунія-Молдова», в 2015 р. – буде запущений коннектор «Угорщина-Словаччина» та ін.
Таким чином, для набуття реальних механізмів зниження впливу «Газпрому» у сфері постачання газу, країни Європи, навіть з мізерними обсягами споживання, віддають перевагу будівництву нових газопроводів, а не використовують технічну можливість перенаправлення потоків газу. Як бачимо в ЄС, пріоритет відданий – створенню нової інфраструктури для здійснення поставок газу в прямому і реверсному напрямках, тому що саме такий варіант – забезпечує фізичні постачання газу, які будуть мати легітимний юридичний статус.
За останній рік Україна просунулася в сфері реалізації проектів реверсних поставок. Однак даного ступеня опрацювання питання явно не достатньо для аргументованого зниження вартості закупівлі російського газу. Згідно з повідомленням оператора ГТС України – компанії ПАТ «Укртрансгаз»1, станом на кінець березня 2013 р. опрацювання «реверсу» велося за чотирма напрямками, де були досягнуті такі результати.
Словаччина
«Укртрансгаз» запропонувало словацькій стороні (компанії Eustream) використовувати один з чотирьох існуючих газопроводів для транспортування газу в Україну. Очікується, що ця схема забезпечить прийом природного газу в ГТС України до 10 млрд. куб. м/рік. При цьому обсяги газу можуть бути заміряні на території України. Підписання Interconnection Agreement і технічної угоди було заплановано на березень і квітень 2013 року.
Угорщина
«Укртрансгаз» забезпечило технічну можливість прийому газу з боку Угорщини. Підписана Технічна Угода з оператором ГТС Угорщини (FGSZ LTD). FGSZ LTD отримала дозвіл на подачу газу в Україну від «Енергетичного регулятора» Угорщини. Технічна можливість прийому газу з Угорщини в Україну до 3 млн.куб.м/доба, після проведення необхідних технічних заходів на ГТС України в II кв. 2013 р., технічна можливість прийому газу з боку Угорщини буде складати до 15 млн.куб.м/доба (авт. – не більше 5,5 млрд.куб.м/рік).
Польща
Румунія
Ведуться переговори з компанією СНТГН Трансгаз щодо можливості подачі газу з Румунії в Україну і підписано Меморандум про наміри. Можливі обсяги прийому газу з боку Теково до 5 млн.куб.м/доба. Також обговорюється питання щодо можливості подачі газу в Україну через ГВС Орлівка.
Як видно, робота йде, проміжні результати є, проте вже зараз, на початковому етапі, у поки що основного постачальника газу для України – Росії, виникають питання щодо законності подібних схем поставок, що надалі з подиву може перерости в затяжні розгляди.
Відсутність реальних газопроводів, призначених для фізичного прокачування газу з Європи до України, не дає можливості серйозно розглядати дані схеми диверсифікації, як альтернативу російському газу. З цим можуть бути пов’язані і колізії щодо правового статусу таких схем, чим є вони насправді: угодою-своп, реверсом, віртуальним реверсом, фіктивною або шахрайською схемою, – як її вже встиг охрестити голова «Газпрому».
Хоча в цілому «Газпром» не відкидає можливості застосування подібних схем, а також доступу до європейського газового спотового ринку, в т.ч. і для України, однак для цього має бути, як мінімум, забезпечена технічна можливість фізичної поставки ресурсу із зазначеного джерела на цільовий ринок.
_Олександр Лактіонов, _
експерт в сфері енергетики
експерт в сфері енергетики
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
