0 800 307 555
0 800 307 555

Ніхто не знає, але коштує дорого


Ніхто не знає, але коштує дорого

Одним із найкращих способів заробити в останні пару тижнів стало вкладення грошей в «біткоіни» – віртуальну валюту, яка з середини березня подорожчала з 47 до 150 доларів. Стрімке зростання курсу при колишньому обсязі розрахунків свідчить про надування чергової бульбашки, але потік охочих купити «біткоіни» не вичерпується. Прихильники віртуальної валюти спростовують звинувачення у створенні чергової фінансової піраміди, але хтось все ж втратить свої гроші, коли ця бульбашка лусне.

Нинішня світова валютна система сформувалася за підсумками трьох ключових подій XX століття: скасування золотого стандарту в США (1933 рік), укладення Бреттон-Вудської угоди, яка надала долару статус світової резервної валюти (1944 рік), і потім відмови США обмінювати долари на золото (1971 рік), що поклало кінець Бреттон-Вудській системі.

Зараз вартість валюти визначається на вільному ринку. У такого механізму є низка недоліків. Наприклад, держави можуть занижувати курс нацвалюти, і тоді експортери країни отримують конкурентну перевагу – при переведенні закордонної виручки в нацвалюту за більш високим курсом виходить більше грошей. Штучне управління курсом не влаштовує інші держави, які теж прагнуть підтримати експортерів, і провокує валютні війни. Крім того, нинішню грошову систему лають за можливість безконтрольно друкувати гроші.

Ентузіасти по всьому світу ламають голови над тим, як можна змінити існуючу валютну систему. Багато закликають повернути золотий стандарт – нібито він зможе надати паперовим грошам справжню цінність. Інша пропозиція (найбільш близька до золотого стандарту) – введення віртуальної валюти.

Ідея створення електронних монет – так званих «біткоінів», які позиціонувалися б як свого роду золотий стандарт, – настільки ж сумнівна економічно, наскільки красива з точки зору програмування. Розробка системи Bitcoins почалася в 2007 році, запустили її в 2009-му. Автором віртуальної валюти є Сатосі Накамото (Satoshi Nakamoto). Вживу його ніхто ніколи не бачив – очевидно, це псевдонім, за яким може ховатися як одна людина, так і ціла група. Журналісти намагалися з’ясувати, хто насправді є розробником системи, але зробити це поки так і не вдалося.

У пошуках творця «біткоінів» було задіяно чимало фахівців. Дослідники дійшли до висновку, що автор системи – програміст з бездоганним знанням англійської. Існує кілька версій щодо його особистості. Зараз найбільш правдоподібним виглядає припущення, висунуте журналістом і лінгвістом Адамом Пененбергом. Професор вичленував з текстів Сатоши Накамото специфічне словосполучення (computationally impractical to reverse) і виявив, що в інтернеті воно зустрічається всього 26 разів. Причому більшість з них – це копії джерел. Точно таке ж словосполучення Пененберг зустрів в заявці на патент Updating And Distributing Encryption Keys, в якій описується якась криптографічна система, що працює за принципами, близькими до функціонування системи «біткоінів». Заявка була подана 15 серпня 2008 року, а трьома днями пізніше був зареєстрований домен bitcoin.org. Авторами заявки є Ніл Кінг, Чарльз Брай і Володимир Оксман, які свою причетність до створення «біткоінів» заперечують.

Основний принцип роботи Bitcoins полягає в постійному обчисленні шифрованої функції. Користувач, який бажає створити нові «біткоіни», повинен встановити на свій комп’ютер спеціальне програмне забезпечення. Спочатку в програмі навіть була кнопка «згенерувати нові біткоіни», але потім її прибрали, оскільки потужності звичайного комп’ютера перестали відповідати вимогам системи. Зараз для генерації нових монет інтернетники об’єднуються в групи.

Процес створення нових «біткоінів» отримав назву «майнінг» (від англ. mining – розробка родовища, видобуток корисних копалин). В основу майнінгу покладено криптографічний алгоритм SHA-256, що представляє собою хеш-функцію (перетворює дані на бітовий рядок).

Добувач «біткоінів», або «майнер», підставляє значення змінних і перебирає результати хеш-функції з частотою мільйон разів на секунду в надії отримати результат, менший від визначеного алгоритмом порогу. Коли необхідний результат знайдений, створюється новий блок цифрового коду. Його перевіряють всі вузли мережі, і якщо рішення дійсно правильне, «майнер» отримує в нагороду 25 «біткоінів» (спочатку було 50). Таким чином емітуються нові електронні монети.

Ніякої практичної користі від «майнінгу» за межами Bitcoins немає, його єдине призначення – забезпечувати роботу системи та її безпеку. Мережа відкрита для всіх охочих. Коли до неї підключається новий користувач, він отримує в навантаження кілька гігабайт інформації, перевіряючи попередні транзакції, які також записуються у вигляді блоків цифрового коду. Згодом блоки вибудовуються в ланцюжок (свого роду історія «життя» кожного біткоіна), і для правильної роботи системи необхідно визначати валідність ланцюжка.

Припустимо, є адреси А, В і С, що належать користувачеві-шахраю. Зловмисник вирішив використати свої «біткоіни» двічі і створив два ланцюжки транзакцій – D і E. Він переводить гроші з адреси А на адресу В, отримуючи ланцюжок D, а потім переводить ті ж кошти з А на С, отримуючи ланцюжок Е. Потім по цих же двох ланцюжках гроші переводяться F і G, які нічого не підозрюють. Якщо жертви шахрайства вирішать позбутися «біткоінів» на біржі (Mt.Gox), продавши їх за звичні долари, євро або іншу валюту, то один з них з прикрістю дізнається, що його віртуальні монети фальшиві, оскільки ланцюжок блоків недійсний.

Нових «майнерів» навантажують перевіркою ланцюжків якраз для того, щоб запобігти подібним випадкам. Простіше кажучи, «майнери» отримують винагороду у вигляді нових «біткоінів» за те, що обслуговують систему. Таким чином розробники убили двох зайців: знайшли постійне джерело обчислювальних ресурсів для обробки транзакцій і створили запрограмований алгоритм для створення «біткоінів». Хоча механізм емісії можна було придумати інший.


Графік створення нових «біткоінів»
Зображення: Wikimedia

Випуск нових віртуальних монет обмежений. Зараз в обігу знаходиться майже 11 мільйонів «біткоінів», усього ж їх буде випущено не більше 21 мільйона. У міру зростання емісії складність вирішення згаданої задачі зростає, а винагорода зменшується. Генерування нових біткоінів буде відбуватися за експонентою (див. графік).

Алгоритм побудований так, що новий блок в системі створюється в середньому кожні десять хвилин, а винагорода зменшується в два рази після створення кожних 210 тисяч блоків. Таким чином, емісія буде скорочуватися в два рази приблизно кожні чотири роки, а процес генерації нових монет завершиться приблизно до 2140.

Кінцева мета численних розрахунків і витрачених на них зусиль – створення вільної і децентралізованої монетарної системи. Адепти Bitcoins вважають, що «біткоіни» є вільною валютою саме завдяки відсутності регулюючого центру – ніхто не може на власний розсуд надрукувати гроші або обмежити їх пропозицію. Економісти ж ставляться до нової системи з неабиякою часткою скептицизму.

Бульбашка, піраміда чи валюта майбутнього

Основні претензії, які економісти висувають до системи «біткоінів», загалом і в цілому зводяться до того, що ця валюта, на їхню думку, являє собою ніщо інше, як мильну бульбашку. Досить поглянути на динаміку курсу віртуальних монет – і вислови з приводу неправомірної переоцінки «біткоінів» здадуться достатньо обґрунтованими. Вартість віртуальної валюти збільшується за рахунок спекуляцій, тоді як обсяги її реального використання для торгів залишаються колишніми.


Графік вартості «біткоінів»
Інфографіка: blockchain.info

Протягом перших шести місяців торгів (біржа відкрилася в липні 2010 року) за один «біткоін» давали менше долара. На початку 2011 року вартість віртуальних монет почала зростати і до червня досягла піку 35 доларів. До кінця того ж року стався обвал – бульбашка луснула, котирування впали до 2,5 долара. До початку 2013 року валюта поступово зросла до 15 доларів. Потім стався небувалий стрибок – електронні монети подорожчали майже у десять разів. Станом на 3 квітня за один «біткоін» давали більше 140 доларів. Зростання сильно прискорилося в другій половині березня на тлі кіпрської кризи.

Немає жодної об’єктивної причини подорожчання «біткоінів», окрім зростання спекулятивного попиту. Можна міркувати про схожі з золотом характеристики – рідкісність, обмеженість запасів, збереження, але у дорогоцінного металу є як мінімум одна істотна відмінність – ювелірна цінність. Нову віртуальну валюту звинувачують у відсутності забезпечення. «Золото теж нічим не забезпечене, але цінується у всьому світі», – відповідають на це прихильники «біткоінів». На їхню думку, євро і долар є такими ж бульбашками, як і «біткоіни» (цей аргумент, утім, необґрунтований: за доларом і євро стоять багатотрильйонні економіки, а за «біткоінами» – поки самі тільки амбіції).

Другий серйозний аргумент проти використання «біткоінів» – схожість системи з фінансовою пірамідою. Прихильники нової валюти ці звинувачення відкидають, пояснюючи, що «майнерам» і користувачам віртуальних монет ніхто не обіцяє прибутків, як це відбувається в пірамідах. Тим не менш «біткоіни» все ж дають комусь заробити. Наприклад, зараз власник 100 монет може отримати за них більше 12 тисяч доларів (середній курс 3 квітня станом на 20:00 за Москвою становить 125 доларів за один «біткоін»).

Ще один недолік «біткоінів», як і будь-якого іншого активу з обмеженою пропозицією, – дефляція. Валюта зростає в ціні, тому у її власників немає стимулу її витрачати. Розберемо на прикладі телефону. Припустимо, що навесні 2011 року він коштував тисячу доларів, курс «біткоінів» становив тоді два долари – відповідно, телефон коштував 500 «біткоінів». До початку 2013 року відбулася невелика інфляція, ціна пристрою збільшилася до 1050 доларів. До цього ж часу курс «біткоінів» підскочив до 15 доларів. Значить, вартість телефону, номінована у віртуальній валюті, склала 70 «біткоінів».

У підсумку отримуємо дефляцію, яка вважається згубною для економіки: споживачі не витрачають гроші, попит на товари падає, ціни знижуються, підприємства зазнають збитків і змушені скорочувати виробництва, звільняти співробітників і знижувати їм зарплати. Однак прихильники «біткоінів» вважають, що розкручування дефляційної спіралі вдасться уникнути, оскільки одну розрахункову одиницю нової валюти можна розділити на 100 мільйонів частин – тобто при бажанні в підсумку можна буде отримати не 21 мільйон, а близько двох квадрильйонів «біткоінів».

У запалі суперечки про електронну валюту журналісти та економісти часто переключаються на обговорення інших – більш глобальних – питань. Чи шкідлива насправді дефляція для економіки? Чи потрібно повертати золотий стандарт? Чи може нормально функціонувати валюта без регулюючого центру?

З одного боку, в те, що «біткоіни» з часом можуть стати цифровим аналогом золота, дійсно віриться насилу. З іншого боку, ми знаємо вже достатньо прикладів того, як на другий план відходять технології, що колись вважалися революційними: фіксований (а тепер навіть мобільний) телефонний зв’язок, залізничне сполучення, компакт-диски. Не виключено, що майбутнє «біткоінів» зараз видається сумнівним якраз через ту потенційну загрозу, яку вони несуть фінансовому світу. У сформованій валютній системі переплітається надто багато інтересів, і віртуальна валюта виглядає поки як якась іграшка, яку банкіри і державні регулятори дозволили на деякий час – до тих пір, поки не вважатимуть її надто небезпечною для себе.

Сергій Козловський

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Все, що ми знаємо про:Лента.РУ
Опитування
В Контексті Finance.ua