3800
Сьогодні проблемні кредити становлять 30-50% у портфелях українських банків
— Кредит&Депозит
Не тільки позичальник, який взяв кредит у банку, відчуває на собі тягар відповідальності. Його бажання або небажання, здатність і нездатність виплатити свій кредит інколи ставить в глухий кут і сам банк, особливо коли доводиться думати про те, що робити з проблемними кредитами.
Як зазначив голова правління Райффайзен Банк Аваль Володимир Лавренчук, проблемні кредити становлять 30-40% у портфелях банків. В секторах ситуація коливається – у сегментах, які пов’язані з іноземною валютою (це переважно колишні іпотечні кредити та автокредити) проблемна заборгованість перевищує 50%.
Банки завжди думали, що реструктуризація їм допоможе
«Щороку 30% портфелю реструктуризували. Практично кожен отримав пропозицію зі зниження ставок, розстрочки, перегляду умов тощо. Ми маємо результати цієї реструктуризації: 25% перейшли в проблемні, з них 15% – на прямі збитки. Тобто, кожен четвертий реструктуризований дав нам зниження капіталу і втрати на сумі цієї заборгованості», – зазначає він.
За його словами, так звані «канікули» ускладнили проблему. Кращим був би інший вихід – взяти на себе більше ризиків, якісь активи реалізувати або списати. На той час будь-яке списання позичальником проблемної заборгованості давало банку 45% додаткових податків у бюджет, крім того що банк втрачає капітал. Новий Податковий кодекс це частково змінив – тепер такий податок сплачує не банк, а клієнт. Але лишається податок на прибуток: списаний кредит позичальнику збільшує доходну частину банку, а за це нараховується ще 19% податку.
«Вдалим рішенням для банків з точки зору фінансового результату міг би стати продаж боргів. Зберігання в балансі проблемних кредитів і значної частини валютних кредитів створює навантаження на капітал і зберігає ризик зміни валютного курсу, девальвації і збільшення збитків у зв’язку з цим. У нашій державі існує декілька угод з продажу боргів, що для ринку в 186 банків і 4 років кризи – мізер. Деякі банки, як наш, укладали тестові угоди, але цей механізм нам сьогодні малозрозумілий», – наголошує Лавренчук. Він також відзначив декілька моментів, які заважають банкам активніше долучатись до механізму продажу боргів.
Перший з них – за продаж компанії-резиденту боргів податкова інспекція нараховує відповідні податки за операцію зі спрощення боргу, адже це не можна списати у видатки. А на продаж компанії-нерезиденту треба мати ліцензію Національного банку, так само як і переуступлення прав на борги.
Ще одна перешкода – правила передачі персональних даних. «Новий закон набув чинності у 2011 році. Ми не можемо продавати дані про клієнта без погоджень самого клієнта. Більша частина наших проблемних кредитів виникла до 2011 року, а це означає, що всі колишні угоди не містять позицій про те, що клієнт дозволяє передавати дані іншій компанії. Усі усвідомлюють ризик, що одного дня хтось може трактувати дії банку як порушення правил передачі персональних даних. Хто може оцінити матеріальний ризик, якщо позичальник, один або сто, скаже, що порушено його права? Буквально тиждень тому наш банк отримав абсолютно сфальшоване судове рішення. І ми не знаємо наслідків: яким чином це порушення правил буде трактуватись через рік або два. Ми не можемо взяти на себе цей ризик», – наголошує Лавренчук. Тому висновок невтішний – банки зможуть продавати проблемні портфелі лише тоді, коли буде чітке тлумачення правил. А поки все можна робити тільки на свій ризик.
Видача нових кредитів
За словами Лавренчука, зараз немає черг в банках на видачу нових кредитів. І нових кредитів немає не тому, що банки їх не видають – немає позичальників, в яких є достатньо надійних документів на активи, якими вони володіють. «Нова кредитна політика у банків дуже адекватна до ситуації, нові портфелі якісні, дохідність нового бізнесу була б чудовою, якби було б зростання. Зростання немає, портфелі або знижуються або зафіксовані», – резюмував він.
Олексевич Марія
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
