3055
Звичайнісінький гній як конкуренція "Газпрому"
— Енергетика
У люксембурзькому Келен, хоч і опалюють будинки газом, не залежать від примх російського “Газпрому”. Блакитне паливо там отримують з гною. Кореспондент DW відвідала біогазову фабрику.
Почалося все 1989 року, коли три фермери з люксембурзького селища Келен сиділи за келихом вина та обговорювали поточні справи. Аж ось мова зайшла про дивні експерименти у Швеції, де з коров’ячого гною намагалися виробляти біопальне. Про це писали в газетах. “От і нам би так!” – розмірковували чоловіки. Але на балачках справу не полишили.
На ранок усі троє пішли до місцевої мерії агітувати за таку ідею. “Та що ви, хлопці, яке там біопаливо, ви з глузду з’їхали”, – отримали у відповідь ініціатори. І лише 2004 року, коли місцеві ради в Люксембурзі почали вживати заходи для боротьби із глобальним потеплінням, у мерії Келена згадали про начитаних фермерів.
Спочатку створили фермерський кооператив “Naturgaskielen”, а 2010 року запрацювала фабрика з переробки на біогаз гною та харчових відходів. Причому газ цей за якістю не поступається природному газу, що видобувають з надр планети.
Поштовх надійшов від Путіна
Сьогодні цим газом забезпечується 1500 приватних господарств. “Якщо раптом “Газпром” перекриє газ зовсім, то ми жодним чином не постраждаємо”, – каже Жан Берхем, один з ініціаторів, фермер і за сумісництвом президент кооперативу “Naturgazkielen”. Виходить, що цей кооператив створив справжню конкуренцію “Газпрому”? Адже цей російський монополіст є найбільшим постачальником блакитного палива в Люксембурзі. “Ви от смієтеся, – продовжив фермер. – А коли Путін уперше перекрив газовий кран, то ми відразу отримали дзвінок з міністерства: мовляв, давайте, швидше будуйте свою фабрику!”
Жан Берхем визнає, що це лише початок: “Наш газ не складає навіть одного процента всього спожитого газу в Люксембурзі”, – пояснює він. Водночас слід визнати, що така ініціатива виявилась надзвичайно успішною і більше не є якоюсь мрією, адже півтори тисячі домашніх господарств перебувають тепер на автономному забезпеченні блакитним паливом. Щорічно в селищі Келен 50 тисяч тонн гною і харчових відходів перетворюють на газ високої якості та натуральні добрива для полів.
Крім Жана Берхема фабрикою з виробництва альтернативного газу керує ще один фермер з ініціативної трійки. А взагалі-то в штаті – сім осіб, включно із директором, секретаркою, електриком та водієм вантажівки, яка щодня збирає сировину. Адже для виробництва газу використовується не тільки гній тварин, а й харчові відходи місцевих жителів, а також продукти харчування з супермаркетів із вичерпаним терміном придатності.
Для реалізації ідеї потрібно нею захворіти
Весь технологічний процес вироблення біогазу Жан Берхем знає в найдрібніших деталях, хоча ніколи не отримував відповідної освіти. Все своє життя працював фермером, вирощував худобу, про біогаз же дізнавався з книжок та газет, а також їздив до Швеції подивитись на місцеве диво – такий собі екологічний автопарк, в якому всі автобуси їздять лише на біогазі.
Келен з його фабрикою виготовлення біогазу поки що залишається винятком у Люксембурзі. “Багато хто звик, що все є так, як є, і не хоче нічого змінювати, – розмірковує Жан Берхем. – А для того, щоб щось змінити, потрібно справді цим хворіти”. За словами фермера, найближчим часом кооператив планує збільшити потужності фабрики на третину.
Тетяна Карпенко
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
