11028
Подорожі: на що не варто витрачати свої гроші
Плануєте свою відпустку і вже твердо вирішили провести її за кордоном? Будьте уважні: багато з розрекламованих турагентствами «незабутніх» куточків можуть викликати ніщо інше, як глибоке розчарування.
Багато мандрівників хоч раз, але відчули розчарування, стоячи перед загальновідомою пам’яткою: «І ось чи варто було через ось це пертися за тридев’ять земель і витрачати важко зароблені гроші?». Уникнути цього можна, якщо, вибираючи ту чи іншу екскурсію, читати не тільки рекламні проспекти, а й відгуки туристів, які побували на місці. Відштовхуючись від них, ми вирішили скласти свій список топ-пам’яток, які можуть викликати почуття розчарування за безцільно витрачені час і гроші. До слова, ми не ставимо своїм завданням категорично відрадити від їх відвідування. Просто попереджаємо про ті фактори, які можуть зіпсувати враження, і по можливості даємо поради, як можна це виправити, якщо вже все одно вирішите поставити галочку в списку того, що хотілося б побачити.
Гігантські кам’яні багатогранники на околиці Каїра є єдиним збереженим до наших днів чудом світу (з 7 класичних, згаданих у Геродота). Погодьтеся, приїхати до Єгипту і не побачити їх на власні очі – виглядає дивно. Велика частина з нас робить це за допомогою екскурсії з Шарм-ель-Шейха. Коштує таке задоволення близько $80 і включає в себе 1000 км дороги в автобусі (туди-назад), та ще й під конвоєм військових (така практика заведена в Єгипті давно). Подолати за добу таку відстань нелегко. А по приїзді очікує ось що. «Почнемо з того, що Гіза – це передмістя гігантського мегаполісу Каїра. Кожен, хто хоч трохи розуміється на фотографії, стане до забудови спиною. Ось і виходить, що в нашій уяві бачиться пустеля навколо пірамід. А в реальності до усипальниць фараонів майже впритул підступили житлові квартали, – розповідає фотограф Сергій Михайлов. – Але це ще півбіди. Мене просто морально вбив сморід від незліченних верблюдів і їх гною, безперервні хапання за руки («купи верблюда», «купи піраміда, містер»… »). Про якийсь пафос долучення до стародавньої цивілізації вже не йдеться. Ти проїжджаєш півтисячі кілометрів в один бік, щоб потрапити на околицю жебрацького арабського міста. До речі, Сфінкс теж може розчарувати. Я з дитинства уявляв собі його як величезне кам’яне чудовисько. А він виявився зовсім невеликим за розмірами. Чесно скажу, Луксор, в який я потрапив роком пізніше, справив на мене набагато більше враження».
Гора Мойсея
На Синайському півострові (де розташовані такі єгипетські курорти, як Шарм-ель-Шейх, Дахаб, Таба) немає пам’яток, пов’язаних з Давнім Єгиптом. Зате тут відбулася одна з найважливіших подій в трьох світових релігіях – юдаїзмі, християнстві, мусульманстві. Відповідно до Старого Заповіту, на одній з гір півострова Мойсей отримав Десять заповідей. Не дивно, що підйом на цю гору – чи не найбільш розпіарена екскурсія з Шарм-ель-Шейха ($40). Розчаровує в ній майже все. Почнемо з нехай і недовгого (близько 3 год) в порівнянні з поїздкою з Шарму до пірамід, але такого, що вибиває зі спокійного режиму, переїзду. Виїжджати з готелю потрібно ввечері, спати уривками на ходу в автобусі. Напівсонних людей спритні гіди по дорозі обов’язково заштовхають в іконну лавку. І ось в стані напівнепритомності група опиняється біля підніжжя гори в непроглядній темряві. І в цьому їхнє щастя. Тому що вони не бачать, що їх чекає попереду. А далі їх чекає 3-годинний підйом по розбитій кам’янистій стежці при слабенькому світлі ліхтариків. Нарешті, близько 5 ранку, всі нагорі, де, за великим рахунком, нічого особливого не відбувається. Над горами піднімається сонячний диск, що промальовує силуети хребтів. Як тільки розвидниться, вся юрба дружно тисне на кнопки камер, фотки на тлі Синайських гір. Ось, власне, і все… А потім спуск вниз під палючим сонцем, суто формальна екскурсія по монастирю св. Катерини («ось Неопалима купина, а ось сюди вже не можна, тому що там тільки монахам вхід дозволений»).
Парк Гюель
Одне з творінь великого архітектора Антоніо Гауді знаходиться далеко від ключових визначних пам’яток міста. Якщо ви приїхали з екскурсією, то це не так відчутно. Якщо ж самі, то від метро доведеться ще пройти деяку відстань. Та ще й вгору. Під палючим сонцем – це ще те «задоволення».
Тепер про самий парк. «За великим рахунком, він являє собою типовий недобуд. З різних причин архітектор не зміг довести до кінця містечко для заможних городян. Ось і виходить, що ви приїдете подивитися тільки на парадні сходи та ринкову площу. На це вистачить півгодини, – розповідає киянин Віктор Медведєв. – Все інше – просто доглянутий парк, в якому яблуку ніде впасти через туристів. Через них неможливо, наприклад, добре роздивитися знаменитого музичного дракона на сходах. Він весь буквально обліплений охочими сфотографуватися. Одним словом, якщо у вас є день-два на знайомство з містом, я б рекомендував відмовитися від відвідування парку Гюель. Тим же, хто все ж таки вирішить його подивитися, раджу приїжджати сюди або рано вранці, або ввечері, коли немає організованих екскурсій і народу помітно менше. Врешті, найкращий час для знайомства з Барселоною – міжсезоння. Так ви ще й від вбивчої спеки позбудетеся».
Дворик Джульєтти
Саме в італійському місті Верона, якщо вірити Шекспіру, розігралася трагедія Ромео і Джульєтти. Тепер біля особняка на Віа Капелло, 2, вічно товпиться народ. Адже будинок, за переказами, належав сімейству Капулетті. Іншими словами, в ньому жила та сама Джульєтта. «Щоб потрапити у дворик, де стоїть пам’ятник дівчині, потрібно просто звернути з однієї з вулиць в звичайне підворіття. А тепер уявіть – стіни підворіття від підлоги до стелі заліплені жувальною гумкою, – розповідає киянка Катерина Стулень. – А стіни дворика густо «оздоблені» графіті і папірцями з побажаннями. Все це створює враження смітника. А ще вбила майстерня в цьому ж дворику, де нашвидкуруч шиються фартушки з сердечками і написами «Зіна + Федя». Одним словом, романтика в дворику Джульєтти давним-давно затоптана, заліплена жуйкою, замазана графіті».
Велика китайська стіна
Як Єгипет не можна уявити без пірамід, так і Китай – без Великої стіни. Більшість туристів судять про цю споруду за ділянкою Бадалін, за 75 км від Пекіна. Він являє собою ідеально відреставрований (за великим рахунком, мова йде про повний «новобуд») 8-кілометровий відрізок стіни. «Екскурсії в Бадалін входять майже в будь-який організований тур для іноземців, також їх пропонують всі місцеві турфірми. Уявляєте, скільки їх у багатомільярдному Китаї? Тому ці 8 км стіни постійно забиті натовпами туристів. Ту безлюдну кам’яну «змію», що в’ється по зелених пагорбах, яку ми бачимо в глянсових журналах, тут і не сподівайтеся побачити, – розповідає Віктор Васильченко, який кілька років пропрацював в Пекіні. – Тут ні краплі історичності, відчуття того, що перед тобою велике творіння». Наш співрозмовник рекомендує по можливості побувати на інших ділянках, більш віддалених від Пекіна. Там стіна хоч і сильно зруйнована, але не втратила своєї величі. Правда, їх огляд вимагає хоча б невеликої фізпідготовки. Адже там немає фунікулерів, а круті цегляні сходи розсипаються під ногами.
Карфаген
Саме той випадок, коли місце нічого собою не представляє, але у всіх на слуху. Ось і не заростає сюди, на узбережжі Тунісу, туристична стежка. Але якщо ви вже бачили античні руїни в Туреччині або Італії, то Карфаген однозначно стане розчаруванням.
Втім, хто хоч трохи знає історію, не буде чекати нічого особливого. Спочатку столицю колись грізної держави зруйнували римляни, потім племена вандалів постаралися, після них – араби. А руїни потім ще розбирали на будматеріали. Кам’яні блоки від римських будівель Карфагена використовувалися для будівництва соборів у Генуї, Пізі, Кентерберійського собору в Англії. Ті ж руїни, що збереглися, розкидані на пристойній площі на окремих обгороджених ділянках і розділені приватними володіннями і парками. А екскурсії привозять до парочки колон і невеликого скупчення напіврозвалених стін. Це все, що залишається в пам’яті туриста від відвідування Карфагена. «Якщо вже дивитися в Тунісі руїни, то потрібно їхати в Дуггу. Там 15 га давньоримського міста, де в будинках на підлогах дотепер видно мозаїку», – радить киянин Дмитро Шевцов.
Паммукале
Здавалося б – чому в розряд розчарувань потрапило справжнє диво природи? Адже це майже єдине місце в світі, де вода з гарячого підземного джерела широко розтікається по крутому схилу. При охолодженні води на його поверхню випадають в осад розчинені речовини. А особливості рельєфу формують з м’якого осаду те химерне поєднання білосніжних ванн, наповнених бірюзовою водою, яке розтиражували на мільйонах фото.
Розчарування може бути викликано поєднанням декількох причин. Почнемо з того, що з узбережжя Анталії до Памуккале – добрих 250 км шляху. А більшість наших співгромадян приїжджають сюди в розпал туристичного сезону з екскурсійними групами. Тобто екскурсія ($70 з людини) включає в себе дуже ранній виїзд з довгим і нудним об’їздом готелів для збору учасників та переїзд через гори тривалістю до 4 год. Наступний фактор, що ускладнює літню поїздку в Памуккале, – страшенна спека. «Поки група доїде сюди, поки заїде на фабрику килимів, саме пекло починається, – розповідає досвідчений турецький гід Айхан Чавушоглу. – Тому влітку екскурсія проходить за скороченим варіантом. Швиденько подивилися амфітеатр, потопталися на стежці між знаменитими чашами. А потім даємо туристам вільний час. Хтось повертається бродити по схилу, хтось хлюпається у «басейні Клеопатри». Так називають озерце з прозорою термальною водою. Гарне місце, але аж надто багатолюдне влітку… До речі, в тутешній гарячій «газованій воді» міститься радіоактивних речовин разів в 10 більше, ніж в угорському озері Хевіз. Але не лякайтеся: всі показники – в допустимих межах. Набагато більшу загрозу несуть купальникам розкидані по дну дрібної водойми шматки античних колон. Вічно об них хтось коліна обдере».
Після екскурсії туристів ще чекає стомлююче повернення із зупинками на дегустацію вина або відвідування текстильної фабрики. І тільки вночі автобус добирається до узбережжя і ще з годину повзає від готелю до готелю, вивантажуючи сонних туристів.
З власного досвіду можу сказати, що Памуккале – саме той випадок, коли краще не змішувати пізнавальний і пляжний відпочинок. Ідеальним часом для самостійної поїздки є міжсезоння, особливо весна: спеки і натовпів ще немає, повітря свіже, соковита зелена трава по коліно, всюди квіти. Якщо ви поїдете сюди самі, то зможете зупинитися на ніч в сусідньому селищі Карахан. Там є пара простеньких готелів з термальними басейнами».
Ейфелева вежа
Типовий зразок пам’ятки, що важко страждає від своєї ж популярності. За опитуваннями туристичних медіа, протягом ось вже десятки років до чверті відвідувачів йдуть звідси однозначно розчарованими. Основні претензії – невиправдано дорогі квитки і величезна кількість туристів, через що неможливо знайти спокійне містечко, щоб перейнятися тим самим горезвісним «духом місця» і помилуватися видом на Париж. «Тільки на фото між опорами вежі – газони. Насправді там витоптана до стану бетону земля. Саму споруду можна назвати Вежа черг, так як в них проводиш більшу частину часу, – ділиться враженнями киянка Зінаїда Количева. – Наприклад, піднятися вам, швидше за все, вдасться тільки до нижнього оглядового майданчика. Тому що на ліфт до верхнього потрібно простояти не менше години. А навіть якщо витерпівши і підніметеся, то назад потрібно простояти в натовпі стільки ж (ліфт же один і той же бігає – що вгору, що вниз). А якщо захочеш спуститися вниз по гвинтових сходах, то вся романтика швидко зникне: сходинки дуже круті – тільки і стежиш, щоб ногу не підвернути. Найкращий спосіб хоч якось зменшити негатив від знайомства з символом Парижа – відправитися туди не в перший же день перебування в місті, щоб дати уяві можливість трохи освоїтися з реальністю. І краще самостійно, а не в складі групи: так ви зможете, вистоявши в чергах, побути на башті стільки, скільки хочете, а не строго обмежений час».
Андрій Мазур
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
Також за темою
Найбідніші оплатять пальне для крутих авто? Чи виправить ситуацію новий кешбек (думка експерта)
Оклад у валюті: який курс застосовувати при перерахунку в гривні
Ощадбанк повернув свої інкасаторські автомобілі, кошти і цінності поки залишились в Угорщині
Чи є зараз дефіцит валюти в банках — коментар НБУ
Україна та Румунія будують дві нові лінії електропередачі
Зарплати в Україні будуть рости: більшість роботодавців готують підвищення
