217
Заповіт
Заповіт (лат. testamentum) – акт односторонньої волі, що визначає долю цивільних правовідносин особи на випадок її смерті.
Заповіт має бути складений у письмовій формі та засвідчений нотаріусом або іншою уповноваженою законною особою. Будь-яка людина може складати заповіт необмежену кількість разів, при цьому, з хронологічної точки зору, кожен новий заповіт автоматично анулює всі попередні заповіти, і заповідач не зобов’язаний повідомляти осіб, які засвідчували попередні заповіти, про новий заповіт. На цій нормі зав’язаний сюжет цілого ряду класичних детективів.
Заповіт може бути оскаржений, якщо він ущемляє інтереси непрацездатних родичів померлого. Такі родичі часто мають право на обов’язкову частку у спадщині, яка не скасовується заповітом.
Не має юридичної сили заповіт, залишений недієздатною особою.
Не має юридичної сили заповіт, залишений недієздатною особою.
Прийняття майна, належного за заповітом, називається спадкуванням. Іноді вступ до спадкування супроводжується, відповідно до заповіту, виконанням деяких додаткових умов – модусу.
При підготовці словника використовувалася інформація з відкритих джерел в інтернеті
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
