1024
Рейтинг тендерної прозорості регіонів України
— Казна та Політика
Прем’єр-міністр Микола Азаров заявив про впровадження «потужної підтримки вітчизняного виробника» під час державних закупівель. Її суть – преференції тим учасникам торгів, які мають в Україні виробничі потужності або центри обслуговування.
Втім, таким компаніям перемогти в тендерах заважають зовсім не іноземні конкуренти. Згідно з Держстатом, закордонні компанії у період з січня по вересень минулого року уклали лише 0,2% від загальної кількості договорів про держзакупівлі. Домогтися більшого в цій сфері не тільки вони, але й багато вітчизняних підприємств не можуть через те, що інформацію про торги влада намагається не афішувати, а деколи просто засекречує. Про тендери добре обізнані тільки «обрані» компанії.
Експерти Центру політичних студій та аналітики проаналізували тендерну відкритість регіональної і місцевої влади. Ці дані лягли в основу рейтингу, який відображає готовність чиновників різних рівнів надати інформацію про держзакупівлі на сайтах держструктур.
Кожному своє
Рейтинг аналізує сайти регіональної влади чотирьох рівнів – обласних державних адміністрацій, мерій обласних центрів, міст обласного підпорядкування та районних адміністрацій.
Найповнішу інформацію публікують мерії обласних центрів. Їх середній бал – 4,7 (з десяти можливих). Лідер – Одеса (8 балів), найзакритіші – мерії Сімферополя, Хмельницького та Дніпропетровська (перші дві – 1 бал, остання – 2 бали).
Серед облдержадміністрацій передовики – сайти Київської та Луганської ОДА (8 і 7 балів). Аутсайдери – сайти Львівської (0 балів), Дніпропетровської, Черкаської та Тернопільської ОДА (по 1 балу).
Що їм заважає? У Львівській ОДА пояснюють: офіційний сайт нещодавно був повністю оновлений, і його модернізація ще триває.
Історія з Дніпропетровської ОДА – наочний приклад втрати спадкоємності у сфері держзакупівель. Кілька років тому команда обласного управління економіки створила перший регіональний державний закупівельний веб-портал в Україні. Але зараз сайт не оновлюється. Практично немає інформації про проведення тендерів і на сайті Дніпропетровської ОДА.
Тендерна прозорість сайтів мерій міст обласного підпорядкування трохи не дотягує до середньоукраїнського рівня і становить 2,9 бала. А найнижчу тендерну відкритість демонструють сайти районних держадміністрацій – всього 1,8 бала. Близько третини не мають навіть спеціального розділу або він не містить ніякої актуальної інформації.
Замість цього сайти переповнені застарілими нормативними актами в цій сфері. Наприклад, тендерний розділ Одеської облдержадміністрації містить посилання на Тендерну палату України, яка почила в бозі чотири роки тому – так, ніби одеські чиновники досі консультуються в ТПУ.
Ще одна принципова деталь: на жодному з усіх проаналізованих сайтів немає навіть гіперпосилання на порядок оскарження учасниками торгів рішень замовника в інтернеті.
Як ми рахували:
Підсумковий рейтинг області складається з оцінок сайту обласної держадміністрації (всього 27 сайтів, включаючи сайти Києва, Севастополя та Ради Міністрів АР Крим), мерії обласного центру (24 сайти), сайтів міст обласного підпорядкування (близько 180 сайтів) і районних держадміністрацій (за випадковою вибіркою було відібрано близько 120 сайтів). Оцінка проводилася в грудні 2012 – січні 2013 року.
Профільний закон про здійснення держзакупівель вимагає від органів влади розміщення на своїх сайтах річних закупівельних планів. Тендерна відкритість кожної групи сайтів оцінювалася за 10-бальною шкалою.
В оцінці враховувалася наявність на сайті:
1. спеціального розділу про держзакупівлі;
2. річних закупівельних планів;
3. оголошень про проведення закупівель;
4. оголошень про результати закупівель;
5. документації конкурсних торгів;
6. протоколів розкриття конкурсних пропозицій або звіту про результати торгів;
7. складу комітету з конкурсних торгів;
8. опису процедури оскарження рішень замовника (або гіперпосилання на відповідну інформацію);
9. тексту закону про держзакупівлі (або посилання на нього).
2. річних закупівельних планів;
3. оголошень про проведення закупівель;
4. оголошень про результати закупівель;
5. документації конкурсних торгів;
6. протоколів розкриття конкурсних пропозицій або звіту про результати торгів;
7. складу комітету з конкурсних торгів;
8. опису процедури оскарження рішень замовника (або гіперпосилання на відповідну інформацію);
9. тексту закону про держзакупівлі (або посилання на нього).
За відповідність кожному з критеріїв учасники рейтингу отримували по одному балу, і тільки за наявність закупівельних планів – 2. Наявність документів оцінювалася не по всіх тендерах, а за розміщення документів хоча б по одній закупівлі.
У рейтингу не враховувалася наявність у АР Крим спеціального веб-порталу про всі держзакупівлі республіки www.zakup-crimea.gov.ua, який веде регіональне Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Він дасть фору будь-яким аналогам на регіональному або місцевому рівні, але на веб-порталі Ради Міністрів Криму не вдалося знайти посилання або банера на цей ресурс, тому в рейтингу оцінювався тільки існуючий на порталі Радміну розділ про держзакупівлі.
Віктор Таран, Андрій Марусов
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
