6610
Нардепи хочуть повернути смертну кару: цікаві деталі
— Кримінал
Депутати від КПУ вирішили вкотре підняти в Україні питання запровадження смертної кари. Відповідний проект закону №2128 30 січня зареєстрували перший заступник голови Верховної Ради Ігор Калетник і комуністи Ігор Алексєєв та Петро Симоненко.
На думку авторів законопроекту, його актуальність обумовлена статистикою вчинення особливо тяжких злочинів. Так, за 9 міс. 2012 року органами внутрішніх справ зафіксовано 400 тис. злочинів. З них 11,5 тисяч особливо тяжкі. Це означає, що в Україні щохвилини скоюється злочин, кожні 35 хвилин – особливо тяжкий.
Як відомо, 29 грудня 1999 року Конституційний Суд України визнав неконституційним застосування смертної кари. Тому наразі найсуворіше покарання – довічне ув’язнення. Але це призводить до певної соціальної несправедливості, як вважають автори законопроекту: чому законослухняні громадяни мають платити за те, щоб злодія тримали на довічному ув’язненні.
“Чисельність довічно ув’язнених осіб складає 1 810 осіб. Щорічно на їх утримання державою витрачається 9,4 млн. грн. З точки зору соціальної справедливості було б більш правильно використати ці кошти на покращення життя пенсіонерів, інвалідів чи інші більш суспільно корисні цілі”, – наголошують автори законопроекту.
Кого, за що, і як?
Смертна кара не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, та осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постанови вироку.
Що стосується видів злочинів, за які пропонується запровадити смертну кару, то це: розбій, вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; умисне вбивство; бандитизм; терористичний акт, торгівля наркотиками. Справи про злочини розглядаються судом за участю присяжних.
І безпосередньо до “процедури” – пропонується непублічний розстріл.
При виконанні смертної кари присутні прокурор, представник установи, в якій виконується смертна кара, і лікар. Настання смерті засудженого констатується лікарем,а про виконання вироку суду складається протокол. Після виконання покарання адміністрація установи, в якій виконана смертна кара, зобов’язана довести до відома про виконання покарання суд, який виніс вирок, а також одного з близьких родичів засудженого. Тіло для поховання не видається і про місце його поховання не повідомляється.
Щодо термінів: покарання у виді смертної кари не підлягає виконанню раніше, ніж через шість місяців з дня набуття вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку – з дня винесення рішення відповідним судом. При цьому, у разі звернення засудженого із клопотанням про помилування виконання вироку суду призупиняється до ухвалення рішення Президентом України.
Статистика від авторів закону
Як зазначено у законопроекті, за даними річного звіту громадської організації “Міжнародна амністія” за підсумками 2011 року, 58 держав зберігають і застосовують смертну кару. Серед них – Сполучені Штати Америки, Китайська Народна Республіка, Японія та інші держави.
“Наприклад, у Сполучених Штатах Америки смертна кара практикується у 33 штатах. Станом на сьогодні у цій країні приблизно 70 складів злочинів передбачають покарання у вигляді смертної кари. Серед таких злочинів – тяжке вбивство, зґвалтування, грабіж, державна зрада, дезертирство тощо. У 2012 році в США було виконано 43 вироки у 9 штатах та винесено 77 нових смертних вироків”, – йдеться у текст проекту закону.
В Японії смертна кара передбачається, зокрема, за такі злочини, як вбивство, розбійний напад, що спричинив смерть чи здійснений у сукупності зі зґвалтуванням, та інші. За останні 20 років в Японії лише у 2011 році не виконували смертний вирок. У 2012 році було виконано 7 вироків.
“Лідером” за кількістю страт залишається Китай: там стратити можуть навіть за злочини, не пов’язані з насильством щодо особистості, зокрема такі, як хабарі або розтрата державних грошей чи ухилення від сплати податків. У 2011 році в Китаї було приведено у виконання понад 375 смертних вироків. Загалом, у світі щорічно майже 19 тисяч злочинців чекають на виконання смертного вироку.
Етичність
Питання смертної кари, напевно, одне з найскладніших, коли йдеться про покарання злочинців. З точки зору божественних заповідей (все ж таки, значна частина суспільства дотримується релігійних вірувань, і ними нехтувати не можна), вбивство – один з найстрашніших гріхів. І навіть якщо це стосується злочинця, людина, яка виконує вирок, бере на себе гріх.
Інше питання – соціальна справедливість. Дійсно, видається несправедливим те, що людина, яка ніколи не чинила в житті нічого поганого, повинна утримувати якихось рецидивістів через свої відрахування до держбюджету.
Ще одне зауваження: наскільки смертна кара здатна впливати на криміногенну ситуацію в державі. Якщо взяти до уваги, що пропонується карати смертю терористів, то це певний нонсенс: ці люди готові до смерті, і для таких як вони смертна кара не є чимось таким, чого варто боятись.
Важливо також пам’ятати, що запровадження смертної кари – це не вирішення соціальних причин тяжких злочинів. Не можна вважати, що “зло” знищене, якщо кілька осіб було страчено. Це не посилює безпеку в державі. Навпаки, виникає запитання: чи не посилює це жорстокість у суспільстві, чи не стануть методи злочинців ще більш садистськими, адже їм все одно не буде що втрачати?
І наостанок: чи можна бути впевненим, що у нашій державі (так, саме у нашій) суд у таких випадках буде справедливим і неупередженим. Нехай кожен для себе замислиться, скільки він чув про несправедливість судів, коли йшлося про розподіл майна подружжя, про суди з аферистами, з банками. Скільки випадків недобросовісного і заплутаного розслідування може згадати кожен (це і справа Гонгадзе, і “самовбивство” Мазурка, і справа Павліченків). І якщо вирок суду про ув’язнення ще можна скасувати, то смертний вирок не поверне людину.
Тримати на довічному ув’язненні людину, яка вбила, наприклад, дітей – це не вихід. Але й знайти вірний вихід у випадках менш тяжких злочинів – це все одно питання.
Олексевич Марія
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
