Чому прокинувся "Газпром" — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Чому прокинувся "Газпром"

Енергетика
3903
Наприкінці минулого тижня “Газпром” застосував проти України санкції. Трапилося те, про що всі знали і готувалися ще з кінця 2011 року, коли влада вперше заявила про скорочення імпорту російського газу.
Тепер російський монополіст хоче стягнути з України 7 мільярдів доларів за те, що у нього купили у 2012 році не обов’язкових 52 мільярди кубометрів газу, а лише 33 мільярди.
Симптоматично, що газовий ведмідь Росії “Газпром” прокинувся відразу після того, як Україна і міжнародна корпорація Shell офіційно у Давосі підписали угоду про розподіл продукції, що викликало ажіотаж навіть у західних ЗМІ, наприклад, про цю угоду детально написала Financial Times.
Тим самим формально почалась реалізація проекту з видобутку нетрадиційного газу в Україні.
Відповідно до прогнозів через кілька років видобуток може сягнути 10 мільярдів кубометрів. А це майже 30% від усього обсягу газу, який Україна нині закуповує у Росії.
Проте на сьогоднішній день саме такою ціною – 7 мільярдів доларів – вимірюється перший рік часткової газової незалежності України. Часткової – тому що “Нафтогаз” купував у Росії рівно стільки газу, скільки було потрібно для економіки.
А сама незалежність настане тоді, коли Україна диверсифікує і буде купувати у “Газпрому” хоча би 50% від необхідного обсягу палива.
“Газпром” підкрався непомітно
Несподіване рішення “Газпрому” вимагати від України виконати умову “бери або плати” також продиктоване іще двома взаємопов’язаними факторами.
По-перше, Україна вже дуже довго, на думку “Газпрому”, не погоджується на умови створення консорціуму за російським сценарієм.
Мова йде про розділення газотранспортної системи порівну “50 на 50” без запрошення європейського партнера.
По-друге, проект з побудови “Південного потоку” може так і залишитися проектом. За тиждень до оголошення санкцій “Газпрому” до “Нафтогазу” Європейський Союз визначився із підтримкою так званого “Південного газового коридору”.
Це означає, що ЄС буде фінансово і політично підтримувати будівництво “Трансанатолійського газопроводу”, “Набукко-вест” і “Трансадріатичного газопроводу”.
Особливо цинічною, але водночас прагматичною і показовою є позиція Болгарії. Нагадаємо, болгари двічі відрікалися від “Південного потоку” і двічі погоджувалися на участь у російському проекті і за це отримували знижку на газ.
Проте, вже зараз, готуючись разом із Росією будувати “Південний потік”, компанія Bulgargaz домовляється із Азербайджаном про постачання каспійського газу з родовища Шах-Деніз.
Тобто Болгарія планує у майбутньому отримувати газ з європейського “Південного газового коридору”, а не з “Південного потоку”.
Для “Газпрому” рішення ЄС підтримати інший проект означає одне – кредитів на будівництво “Південного потоку” не буде. Відповідно, для Росії залишається лише один шлях – збільшувати транзит до Європи за допомогою України.
Проте для цього “Газпрому” потрібно отримати ГТС України і бажано не менше 50%.
Саме тому зимова сплячка “Газпрому” була перервана. І для України це вилилося у вимогу сплатити 7 мільярдів доларів.
При цьому юридичних підстав для такого кроку у “Газпрому” достатньо. І це є наслідком контракту між “Нафтогазом” і “Газпромом”, який так і не був переглянутий, а тому сьогодні дає більше вигод Росії, аніж Україні.
Хоча до кінця 2012 року у влади України було переконання, що “Газпром” не ризикне вдаватися до санкцій. Адже Україна формально також виконала вимогу контракту і попередила “Газпром” про те, що купить у 2012 році 33 мільярди кубометрів газу.
Інше питання, що Росія не відреагувала на це і тим самим не дала згоди на таке скорочення.
Російський пазл
Сума санкції вказує на те, що “Газпром” порахував обсяги газу, що були придбані у нього і “Нафтогазом” (24 мільярди кубометрів), і компанією Фірташа Ostchem (8 мільярдів кубометрів).
Відповідно 7 мільярдів доларів – це вартість решти 19 мільярдів кубометрів, які Україна мала би купити, щоб досягти необхідних 52 мільярдів кубічних метрів. Словом, “виписали” рахунок по повній програмі.
Тепер у Росії залишається єдиний подальшій крок – йти до Стокгольмського суду. Адже просто так Україна гроші платити не буде. І не тому, що їх немає у бюджеті.
Причина криється у тому ж контракті. Пункт 5.3 чітко обумовлює умови припинення постачання газу: відсутність оплати спожитого газу. “Нафтогаз” як відомо, поки що старанно розраховується.
Тому будь-які суперечки будуть вирішуватися у суді. А вже у Стокгольмі Україна може висунути “Газпрому” зустрічний позов і як мінімум три аргументи.
1.Зміна суттєвих умов на світовому ринку паливно-енергетичного сектору (економічна криза, поява альтернативи у вигляді скрапленого газу і сланцевого газу).
2. Застаріла газова формула, яка відштовхується від ціни на нафту і прив’язана до ціни на газойль і дизель.
3. Відмова від принципу “бери або плати” і зменшення обов’язкового до викупу обсягу газу.
Нарешті може з’явитися і четвертий аргумент – свідчення європейських компаній, які вже успішно пройшли судові етапи з “Газпромом”. До того ж у Стокгольмі діє прецедентне право. Ті ж таки представники компанії можуть поділитися і доказовою базою або ж навіть виступити із свідченнями у Стокгольмі.
Відповідно все це збільшує шанси України на перемогу у запеклій боротьбі у суді.
Однак до того часу слід буде і надалі виконувати обов’язки і щомісячно оплачувати спожитий газ. Скоріше за все, “Газпром” розраховує на те, що “Нафтогаз” найближчим часом не зможе оплачувати споживання газу і тим самим дасть привід “перекрити кран”.
У ситуації, коли через півроку стане зрозуміло, що “Південний потік” програє “Трансанатолійському газопроводу”, Росії терміново потрібно буде шукати причину майбутньої відмови від свого проекту.
Найбільш оптимальним і логічним буде виглядати досягнення домовленості про купівлю частини української ГТС і створення консорціуму, який буде і модернізувати, і будувати нові потужності.
Тому погроза стягнути із України 7 мільярдів лише черговий російський “постріл” в затяжних газових переговорах “Нафтогазу” і “Газпрому”. Більше у Росії немає вагомих аргументів, які могли би схилити Україну у бік консорціуму.
Тим паче, що у Москві чудово розуміють – ще два-три роки такої “вовтузні” з Україною, і тоді вже доведеться рахуватися з першими результатами диверсифікації. Безумовно, що до 2015-2016 років Україна не почне сама себе забезпечувати сланцевим газом чи скрапленим газом через LNG-термінал.
Втім, за першими 3-4 мільярдами підуть наступні вже 10-12 мільярдів. І “Газпром” усвідомлює небезпеку пропустити “момент істини”, коли вже ринок України стане не “традиційно” російським, а отримає статус міжнародного.
Україна сподівається, що тоді вже не допоможуть ніякі санкції. А поки що велика битва за українську “трубу” триватиме.
Сумно лише, що більшість українських чиновників всіх рівнів легко корумпуються в московських кабінетах, що часто і призводить до програшів у битві. Юрій Бойко і Віктор Янукович мають це розуміти, коли найматимуть команду юристів для захисту у Стокгольмському суді.
Юрій Корольчук
За матеріалами:
Реальна економіка
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас