1841
Як заробити на чужому плагіаті
З тих пір як колись популярний міністр оборони барон цу Гуттенберг погорів на списаній дисертації, багато німців захопилися пошуком нових плагіаторів. Деякі на цьому навіть заробляють.
Мартін Хайдінгсфельдер (Martin Heidingsfelder) – найвідоміший “мисливець за плагіатом” в Німеччині. До того ж, він один з небагатьох, хто заробляє на тому, що перевіряє наукові роботи з метою з’ясування, написані вони самостійно чи автор списав. Мінімальна ціна його послуги – 30 євро. Але якщо роботи багато, то ціна зростає до декількох сотень, а то й тисяч євро. “По-справжньому дорого робота обходиться, якщо я щось знаходжу”, – сказав Хайдінгсфельдер в інтерв’ю DW. Тільки в цьому випадку, за його словами, він починає детально документувати порушення правил складання наукової роботи.
Хайдінгсфельдер в березні 2011 року був одним із засновників відомої в Німеччині сторінки VroniPlag Wiki, на якій всі охочі можуть перевіряти дисертації на предмет плагіату. Після конфлікту з користувачами та адміністраторами сайту Мартін Хайдінгсфельдер цей портал залишив і з тих пір працює самостійно. За його зізнанням, ось уже рік як він заробляє собі на життя тільки за рахунок пошуку недобросовісно написаних наукових робіт.
Замовники вважають за краще залишатися в тіні
На пряме запитання про те, які клієнти здебільшого звертаються до нього по допомогу, мисливець за плагіатом Хайдінгсфельдер відповідає ухильно. “Клієнти настільки різні, що неможливо виявити якусь одну групу”, – сказав він. Пізніше він все ж уточнив, що приходять, наприклад, скривджені колишні чоловіки і дружини, іноді звертаються університети. Про мотиви клієнтів йому нічого не відомо. “Я додаткових питань на цю тему не задаю”, – стверджує Хайдінгсфельдер.
Тим більше жодних зайвих питань не задають відвідувачі порталу VroniPlag Wiki: дисертації, що викликають сумніви, пропонується перевірити анонімно. Але детальним вивченням займаються лише найактивніші з юзерів, сказав в інтерв’ю DW Герхард Даннеман (Gerhard Dannemann), професор берлінського Університету імені Гумбольдта, теж користувач VroniPlag Wiki. Даннеман згоден, що нерідко цими людьми керують якісь особисті інтереси чи бажання помститися. Але мотиви тих, хто шукає недобросовісних дисертантів, в підсумку не мають великого значення, говорить берлінський професор, в центрі уваги опиняється сама докторська дисертація – аналог російської кандидатської.
Інтерес не тільки до політиків
Найбільшу увагу громадськості привертають випадки крадіжки цитат в дисертаціях політиків. Перші добровольці-активісти найчастіше як об’єкт для перевірки вибирали саме їх. “Багато бралися за пошук недобросовісних дисертантів з внутрішньопартійних інтересів, прагнучи вивести на чисту воду своїх опонентів”, – згадує Даннеман. Після скандалу з дисертацією колишнього міністра оборони ФРН Карла-Теодора цу Гуттенберга (Karl-Theodor zu Guttenberg) усі політичні діячі з приставкою Dr. (“доктор наук”) до імені опинилися під підозрою, вважає професор з Дортмунда Уве Каменц (Uwe Kamenz).
Разом з колегами він проводить амбітне дослідження – перевірку близько 1000 наукових робіт політиків на наявність у них плагіату. “Коли ми опублікуємо результати нашого дослідження, то, швидше за все, там буде написано, що 90 відсотків усіх дисертацій повністю відповідає всім прийнятим правилам”, – сказав Каменц. Сьогодні увага мисливців за плагіатом переключилася з політиків на всіх інших. “В основному в наше поле зору потрапляють люди науки або взагалі нікому не відомі доктори наук”, – говорить професор Даннеман.
Мисливець за плагіатом як професія?
Мисливці за плагіатом сильно відрізняються один від одного в тому, як вони ставляться до використання громадськості в своїх цілях. Уве Каменц говорить, що він і його команда вчених ніколи не стане публічно звинувачувати когось у списуванні. “Замість цього ми проінформуємо незалежного рецензента”, – сказав професор Каменц.
Комерційний пошук плагіату проблематичний, згоден і берлінський професор Герхард Даннеман. Основний сенс таких порталів, як VroniPlag Wiki, у разі комерціалізації зведеться до того, щоб заробляти на ньому. “Виникне інтерес до того, щоб якомога більше випадків стали надбанням громадськості”, – додав він.
А ось Мартіну Хайдінгсфельдеру увага ЗМІ до власної роботи на руку. Інтерес ЗМІ допомагає йому заробляти. “Гадаю, що це ажіотаж, який зійде нанівець”, – вважає сам “мисливець за плагіатом”. За його оцінкою, це зовсім не великий ринок, до того ж остаточне рішення про те, чи написана наукова робота сумлінно чи ні, ухвалюють університети. “Я вважаю, що в кінцевому підсумку хтось із тих, хто сьогодні займається пошуком плагіату, просто отримає ставку в одному з вузів, щоб ще до захисту перевіряти, чи списував аспірант”, – підсумував Хайдінгсфельдер.
Оле Кемпер, Михайло Бушуєв
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
