3767
Німецькі університети міністру не підпорядковані
Університет у Дюссельдорфі приступив до процедури анулювання наукового ступеня міністра освіти ФРН Аннетте Шаван з партії ХДС.
Перший анонімний сигнал на міністра освіти і наукових досліджень ФРН Аннетте Шаван (Annette Schavan), з якою канцлер Ангела Меркель (Angela Merkel) підтримує особливо довірчі стосунки, надійшов ще кілька місяців тому. Під час попередньої перевірки після цього підозри в плагіаті при написанні Шаван кандидатської дисертації посилилися. І ось тепер вчена рада університету імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі, де вона захищалася у 1980 році, виконуючи рекомендації комісії з присудження вчених ступенів, почав офіційну процедуру, яка може закінчитися анулюванням наукового ступеня одного з вельми шанованих і впливових федеральних міністрів.
Міністр освіти без диплома?
Пікантно, що в такому випадку – внаслідок деяких німецьких особливостей – на чолі міністерства освіти і наукових досліджень може опинитися людина, яка взагалі не має вищої освіти.
Не тільки для самої Шаван, але і для канцлера ФРН така ситуація, правда, поки гіпотетична, може закінчитися серйозними політичними неприємностями. Але і кампанія в засобах масової інформації ФРН, що вже розгорнулася, не сприяє підвищенню рейтингу правлячих християнських демократів в ході передвиборної боротьби.
Невже федеральний уряд не має важелів впливу, щоб приструнити професорів у Дюссельдорфі? Хіба не ризикує університет впасти в немилість федерального міністерства освіти і позбутися, наприклад, фінансування?
Країна розвиненого федералізму
Ні, не ризикує. По-перше, тому, що Німеччина – це країна розвиненого федералізму. Система освіти, в тому числі вищої, перебуває у віданні земель, які її головним чином і фінансують. А при владі в Дюссельдорфі – столиці Північного Рейну – Вестфалії – стоять не ХДС/ХСС з лібералами, як у Берліні, а соціал-демократи з “зеленими”, які аж ніяк не проти підмочити репутацію своїх політичних конкурентів на федеральному рівні.
По-друге, і це головне, навіть на регіональному рівні вищі навчальні заклади користуються досить великою автономією і фактично не підкоряються владі федеральної землі. “Наука в Німеччині незалежна і працює в автономному режимі”, – констатував на урядовій прес-конференції офіційний представник федерального міністерства освіти і наукових досліджень Робін Мішра (Robin Mishra).
Тож і в тому випадку, якби склад уряду Північного Рейну – Вестфалії був таким же, як і федерального, земельні власті не могли б вплинути на керівництво університету або спробувати ввести фінансові санкції.
Вільні університети
Автономія німецьких вузів, пояснив у розмові з кореспондентом DW аналітик Отто Хютер (Otto Hüther) з університету в Касселі, закріплена в Основному законі ФРН.
Вони вільні самі обирати сферу наукової діяльності та напрями навчання студентів, а держава конституція зобов’язує надати їм з цією метою автономію. “Це означає, – сказав Хютер, – що у держави немає можливості безпосередньо втручатися в справи університету, якщо, звичайно, не порушуються чинні закони”.
Що ж стосується присудження або анулювання вчених ступенів, то це виняткова прерогатива того чи іншого університету, у кожного на цей випадок свій статут. Тобто кожен університет на власний розсуд встановлює порядок присвоєння вчених ступенів і їх позбавлення.
Не має права держава втручатися і в кадрову політику університету. Формується керівництво вищих навчальних закладів ФРН в різних землях по-різному, але держава в цій справі не бере участі. Подекуди, щоправда, ректора або президента університету, обраного його вченою радою, треба затверджувати в земельному міністерстві освіти. Ректора можуть і не затвердити, але запропонувати натомість іншу кандидатуру міністерство не може, як, втім, і зняти з посади неугодного ректора.
Гроші на науку
Що ж стосується бюджету університету, то він формується приблизно на 60 відсотків за рахунок земельних коштів, а решта – так звані “альтернативні” джерела. Правда, і це теж головним чином державні гроші.
У ФРН існує Німецьке науково-дослідне товариство (DFG), яке на 90 відсотків фінансується з земельних і федерального бюджетів. А вже це товариство розглядає заявки університетів і виділяє гроші на різні дослідницькі проекти. Частка комерційних структур у фінансуванні німецької системи вищої освіти невелика. Вона становить, за словами Хютера, менше 10 відсотків.
А федеральному міністерству освіти і наукових досліджень взагалі заборонено безпосередньо фінансувати німецькі університети. Воно може спонсорувати тільки окремі, обмежені за часом наукові проекти, причому за умови, що проти виділення таких цільових субсидій того чи іншого університету не заперечує жодна з федеральних земель.
Професор Ханнс Зайдлер (Hanns Seidler), керівник Центру наукового менеджменту (ZWM) зробив висновок, що після реформи 1998 року, коли університети отримали ще більше повноважень, між ними виникла доброчинна конкуренція.
“Свого часу, – вказує він, – багато вузів сумнівалися в доцільності брати на себе додаткову відповідальність, тепер страху перед свободою практично більше немає. Університети справляються з підвищеною відповідальністю і навіть наполягають на подальшому розширенні своїх повноважень”. Деякі, наприклад, хотіли б на свій страх і ризик брати кредити на наукову діяльність.
Микита Жолквер
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
