2255
Уряд Азарова-Арбузова склав чергову програму "покращення"
До “Реальної економіки” потрапив вельми цікавий документ – проект “Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки”, який готується у Кабінеті міністрів.
Пропонуємо вам ознайомитися з коротким аналізом змісту документу.
Документ починається з констатації поточного стану економіки України та її нещодавніх тенденцій.
Автори стверджують, що, після півторарічного спаду 2008-2009 років, економіка, починаючи з 2010 року, демонструвала стійкі позитивні тенденції. Проте з середини 2011-го ситуація знов почала погіршуватися, і це продовжується до цих пір.
Така інтерпретація, звичайно, є механічною і дещо недолугою, адже урядовці проігнорували динаміку тіньової частки економіки.
За їхніми ж власними розрахунками (які робить міністерство економіки), відновлювальне зростання 2010-2011 було дуже слабким, нижчим за темпами зростання, як від періоду відновлення економіки на початку 2000-х, так і від періоду докризового буму.
Це вже є тривожним дзвіночком щодо дійсного стану речей в економіці, адже відновлювальне зростання, в нормальній ситуації, повинно бути швидким, – проте уряд його, судячи з тексту програми, продовжує ігнорувати.
Втім, документ визнає наявність серйозних проблем в українській економіці, і не тільки циклічних (поточного зниження темпів зростання), але й структурних, які довгостроково утримують нашу країну від швидкого розвитку.
Автори констатують низку проблем, які зазвичай асоціюють з українською економікою – низька енергоефективність, низька інвестиційна привабливість, неефективний державний апарат та правоохоронна система тощо.
Проте особливо цікавим є визнання таких проблем: завеликої ролі, яку відіграє в економічному житті України держава, та заниження цін на товари та послуги, ціни на які регулюються державою.
Серед заходів, за допомогою яких пропонується вирішувати ці проблеми, слід особливо відзначити створення банку розвитку.
За допомогою такої організації уряд зможе систематично і цілеспрямовано впроваджувати промислову політику: виділяти ресурси на розвиток пріоритетних галузей.
Більша частина більш-менш конкретизованих заходів щодо промислової політики, які пропонуються в програмі, стосуються сільського господарства – доволі розумно, адже саме тут Україна має очевидні конкурентні переваги, а сама галузь в останні роки стрімко розвивається.
Щодо машинобудування ж, яке є основним об’єктом розділу, присвяченого розвитку високотехнологічних галузей, конкретика майже відсутня.
Проте присутні досить небезпечні ідеї щодо імпортозаміщення – стратегія розвитку, що дискредитувала себе ще в 1970-1980 роках у Латинській Америці.
Про стимулювання ж розвитку експортно-орієнтованого виробництва – що, на відміну від спроб імпортозаміщення могло б дати результат – в програмі не йдеться.
Цікаво, що розділ, присвячений зовнішньоекономічним відносинам, не надто конкретизований. Він містить натяки на намагання співпрацювати та розширювати торговельні відносини як з ЄС, так і з МС.
В кінці документу міститься список цілей, які встановлюються урядом на 2013-2014 роки.
У ньому закладені доволі амбітні економічні показники. Наприклад, зростання реального ВВП на 2,5-3,5% у 2013 році – які, звичайно, залежать не стільки від дій уряду, скільки від зовнішньоекономічної ситуації.
Втім, такі намагання зберегти ілюзію контролю характерні не тільки для українських урядовців.
Слід відзначити, що в програму також закладені й цілі зі зменшення державного впливу на економіку. Пропонується знизити частку ВВП, яка перерозподіляється через зведений бюджет, до 29,5% в 2013 році (в 2011 – близько 31,5%) і до 25-30% в 2014-му.
Дефіцит бюджету пропонується втримати на рівні 3,2%, а граничний обсяг державного боргу на рівні 30,6%.
Крім цього, ставиться низка цілей щодо промислової політики, державного кредитування, зовнішньоекономічних відносин та інших. З них увагу привертає до себе кредитування соціального житла та пов’язані програми.
З досліджень МВФ та досвіду східноазіатських країн добре відомо, що стимулювання соціального житлового будівництва є поганим засобом стимулювання економічного зростання в країнах, що розвиваються.
Причина полягає в дуже низькій віддачі від таких інвестицій, у порівнянні з інвестиціями в, наприклад, промислове обладнання. Здається, українським урядовцям про це невідомо, інакше вони б не писали про соціальне житло в програмі економічного розвитку.
Замість висновку слід відзначити, що даний документ є не зовсім тим типом програми розвитку, якого потребує наша країна. Його проблемою є короткостроковість.
Україні для того, аби дійсно реалізувати свій потенціал та наздогнати хоча б своїх східноєвропейських сусідів (не кажучи вже про розвинені країни), потрібна ефективна довгострокова програма розвитку, яка стабільно виконувалася б незалежно від політичних змін.
Більшість структурних проблем, які справедливо вказані в урядовому документі, потребують багато років систематичного вирішення, а не короткострокових заходів, розрахованих на два роки.
За матеріалами: Реальна економіка
Поділитися новиною
