2865
Президенти Білорусі і Казахстану відмовились об'єднуватися з РФ
На п’ятничній зустрічі в Астані з дипломатичним корпусом, акредитованим в Казахстані, президент країни Нурсултан Назарбаєв заявив, що на його переконання, євразійська інтеграція не завершиться створенням політичного союзу або федерації на зразок СРСР.
“Хочу ще раз підкреслити, що євразійська інтеграція Казахстану, яка здійснюється за моєї особистої ініціативи, ніколи не була і не буде націлена на реінкарнацію якогось політичного союзу, тим більше колишнього Радянського Союзу, що канув у Лету”, – сказав він.
Назарбаєв нагадав, що в минулому році повноцінно запрацював Митний союз, Єдиний економічний простір, створений Казахстаном, Росією і Білоруссю, діє вища Євразійська економічна рада, Євразійська економічна комісія. Цього інструментарію, на його думку, достатньо, щоб економічна інтеграція трьох пострадянських республік йшла ефективно.
У вівторок практично те ж саме заявив і президент Білорусі Олександр Лукашенко. Під час грандіозної п’ятигодинної прес-конференції з 350 журналістами він, зокрема, сказав, що Білорусь підтримує пропозиції Росії щодо розвитку інтеграції на пострадянському просторі, але не готова йти на радикальні кроки в цьому плані. “У тому, що Росія нарешті цивілізованим чином хоче зібрати ці держави, нічого поганого немає, – заявив Лукашенко. – Можливо, Росії хотілося б більш швидких кроків, можливо, радикальних кроків. Але ні Казахстан, ні Білорусь не підуть на це з бухти-барахти”.
Лукашенко навіть дав зрозуміти, що готовий в політичному плані пригальмувати інтеграцію не тільки на євразійському рівні, але і на рівні більш тісної білорусько-російської інтеграції.
“Так, у нас немає в Союзній державі якихось страшних, проривних напрямків. Але, напевно, ми для цього ще не дозріли. А головне – білоруське суспільство ще не дозріло для кардинальних рішень, не кажучи про російське суспільство. Тож цих проривів немає, вони можуть погано закінчитися, – заявив білоруський президент на прес-конференції у вівторок. – Прикладом тому є Євросоюз. Тому я абсолютно спокійно дивлюся на ті процеси, які у нас проходять з російською державою в рамках будівництва Союзної держави”.
Лукашенко підкреслив, що в Союзній державі досягнутий високий рівень інтеграції, який в інших інтеграційних об’єднаннях – в ЄЕП і в Євразійському економічному союзі – навряд чи досяжний. “У Союзній державі ми з прав людини, з військового напрямку, зі співробітництва МЗСів просунулися і створили взагалі, як в єдиній державі, цілісну систему. В ЄЕП і в Євразійському економічному союзі ми навряд чи в наш час підійдемо до вирішення цих питань”, – сказав він. Складається враження, що президенти Білорусі і Казахстану діють узгоджено проти Володимира Путіна, який прагне саме до політичної інтеграції на пострадянському просторі.
Нурсултан Назарбаєв у п’ятницю вторив Лукашенкові: “На недавній грудневій зустрічі голів трьох держав ми підтвердили свою рішучість щодо участі в подальшій роботі зі створення Євразійського економічного союзу (…). Ми будемо продовжувати рухатися до цієї мети”.
“Євразійська інтеграція – це наша економічна перевага перед викликами третьої глобальної індустріальної революції. Ми маємо намір здійснити спільний ривок до нових технологій і укладів. При цьому і Казахстан, і Росія, і Білорусь залишаються незалежними державами, з власними національними інтересами, – підкреслив Назарбаєв. – В цьому плані будь-які сумніви в євразійській інтеграції безпідставні, це рефлексії ЗМІ, окремих політиків, які продовжують жити уявленнями холодної війни”.
“Говорити про якусь змову Назарбаєва і Лукашенка проти Путіна недоречно. Мова йде про те, що євразійська інтеграція не має під собою спільної ідеологічної бази; кожна сторона просуває свої цілі, часто воліючи навіть приховувати від партнерів, – вважає Андрій Поротніков, керівник аналітичного проекту Belarus Security Blog. – В силу різної геополітичної ваги перед учасниками Митного союзу і завдання стоять різні: якщо для Білорусі і Казахстану це питання економіки і доступу до російської інфраструктури (особливо в частині транспортування нафти), то Росія прагне зберегти свій статус регіонального лідера . А для цього їй треба наростити свої можливості з економічного, політичного і військового впливу на своїх партнерів по МС”.
Мінськ і Астана не збираються поступатися політичним суверенітетом, впевнений експерт, зазначаючи, що в умовах узгодженого ухвалення основних рішень Кремль змушений буде дорого платити за підтримку своїх ініціатив, не маючи гарантій їх реалізації навіть у разі формального схвалення: авторитарні режими в СНД традиційно не схильні до суворого дотримання взятих на себе зобов’язань.
“І Назарбаєв, і Лукашенко виступають з такими заявами з тієї простої причини, що спільний євразійський простір, “путінський союз”, вони бачать тільки як інструмент отримання якихось преференцій від Росії, – сказав “Газеті” екс-кандидат в президенти Білорусі Володимир Некляєв. – Ці вигоди можуть бути тільки економічними, насамперед, пов’язаними з постачанням енергоносіїв. Путіну ж цього недостатньо, він заявив і в передвиборчій програмі, і під час інавгурації, що його завдання – відновлення могутності Росії в тому вигляді, в якому вона була за часів Радянського Союзу”. Для цього Путіну потрібні певні політичні – саме політичні – угоди з Казахстаном і з Білоруссю, впевнений Некляєв
Що ж стосується інтеграції безпосередньо Росії та Білорусі, то вона, на думку багатьох оглядачів, несподівано спіткнулася об національно-культурний фактор. “Росіяни ставляться до білорусів набагато краще, ніж білоруси до росіян”, – визнав в інтерв’ю інформагентству Regnum голова білоруського громадського об’єднання “Російське товариство” Сергій Молодов. “Переважна більшість росіян до білорусів ставляться не просто позитивно, а як до друга, товариша і брата. В Білорусі немає такого позитивного ставлення до росіян, – каже Молодов. – Негативний образ Росії багато в чому формують ЗМІ, і в першу чергу – ЗМІ російські, у другу чергу – білоруські. Видно політичні вагання: газ не дали – пішла серія замовних статей на тему “яка Росія погана”, дали газ – вихід статей припиняється, як ніби нічого й не було, як ніби й забули. Частина білорусів вірить цій пропаганді і боїться поглинання і розчинення Білорусі в складі Росії”.
За матеріалами: Газета.Ru
Поділитися новиною
