4926
Держава капітулювала в боротьбі з туберкульозом
Ініціатива уряду про примусову госпіталізацію туберкульозників стала проявом безсилля перед епідемією
Кілька днів тому було оприлюднено розпорядження уряду, згідно з яким хворих на заразні форми туберкульозу за рішенням суду будуть примусово ізолювати від суспільства як мінімум на 3 місяці. Як запевняють в МОЗ, розпорядження розроблено відповідно до нової редакції Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз».
Однак за вкоріненою вже традицією більшість благих починань в Україні закінчується сумно. Схоже, незавидна доля спіткала й старання державних органів у подоланні епідемії туберкульозу, що вирує в країні вже понад 16 років.
Держава протягом всіх цих років постійно декларує зацікавленість у боротьбі з хворобою. У 2012 році була прийнята держпрограма по боротьбі з туберкульозом, президент України Віктор Янукович наказав уряду переглянути бюджет країни і, якщо це необхідно, збільшити фінансування боротьби з інфекційними захворюваннями в 2013 році.
Певні успіхи, звичайно, є: за останні п’ять років темпи поширення захворювання знизилися на 20%, а рівень смертності – на третину. Але, за оцінками фахівців, реалізація державних ініціатив у більшості випадків не дає позитивних результатів: в країні з року в рік не вирішується проблема з постачанням вакцин БЦЖ, а своєчасне виявлення хвороби, як і раніше, на низькому рівні. Що вже говорити про моральний бік питання, адже зняти ярлик «покидьків суспільства» з хворих туберкульозом, як і раніше, майже неможливо. Хоча хвороба давно вже не вважається «хворобою низів», навіть більше того – успішно лікується.
Нова ініціатива уряду про примусову госпіталізацію хворих лише посилить і без того складний стан речей. Президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк в інтерв’ю «Коментарям» вщент розніс дану ідею, назвавши її капітуляцією держави перед хворобою. «Це навіть не метод боротьби – це сигнал відчаю, це білий прапор, який викинула наша система, яка опинилася не в змозі вирішити питання цивілізованим способом». За його словами, для ефективної боротьби з хворобою повинні використовуватися зовсім інші методи: пропаганда, переконання, створення мотивації для лікування, а не примус і ув’язнення.
Між тим, експерти програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» фонду Рината Ахметова «Розвиток України» зазначають, що госпіталізація – це аж ніяк не лікування. Підкреслюючи той факт, що один хворий на туберкульоз може поставити під загрозу все оточення (будь то родина чи попутники в транспорті), у фонді кажуть: «Рішення, чи приймати препарати, людина приймає самостійно».
При такій нормі ситуація виглядає ще більш абсурдно. Елементарна логіка підказує, що всіх потенційних «в’язнів» (а їх як мінімум тисячі) фізично нереально сховати в лікарні: у країні просто немає необхідної кількості медичних установ. До того ж, ефективність такої госпіталізації теж досить сумнівна: «бомжі» та колишні ув’язнені із задоволенням можуть місяцями думати про те, лікуватися їм чи ні, лежачи на кушетці, та ще й під ковдрою.
Примусова госпіталізація поставить хрест і на спробах зруйнувати усталену думку про туберкульоз як про якусь ганебну хворобу. Адже замість того, щоб стимулювати українців стежити за своїм здоров’ям і регулярно проходити флюорографію, держава наглухо опускає завісу «таємниці» туберкульозу, з гуркотом відгороджуючи хворих від суспільства. І одночасно остаточно закріплюючи ярлик «ізгоя» за хворим, незважаючи на те, до якого соціального класу він належить.
У підсумку виходить, що нововведення Кабміну швидше нагадує видимість ефективної діяльності, а не реальні кроки з протидії захворюванню. Втім, примусова госпіталізація хворих на туберкульоз цілком вдало вписується в освоєння майже $18 мільйонів, виділених не так давно Америкою в рамках проекту «Посилення контролю за туберкульозом». І правда, чому б не прибрати до рук гроші туберкульозників, за яких вже точно ніхто не заступиться.
Ольга Москаленко
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
