3361
Чому до краху російської економіки далеко
Ненавидіти російську економіку – це для багатьох людей справжня робота з повною зайнятістю. Оуен Меттьюс (Owen Matthews) з Newsweek – мабуть, найбільш колоритна особистість у цій компанії, але відмінність між ним та іншими західними журналістами не є принциповою і полягає лише в ступені ненависті. Приблизно 10 років я уважно стежу за Росією і вже втратив рахунок численним аналітикам, що передрікають її економіці близький і неминучий крах, до якого залишаються лічені місяці. За якістю ці статті дуже сильно відрізняються одна від одної, але в основі своїй вирок російській економіці складається з вельми розумних спостережень за її корупцією, бюрократією і надмірною залежністю від природних ресурсів.
Але отримавши серію нищівних ударів в найгірші дні фінансової кризи, економіка Росії рухається вперед зі стійкими і нічим не примітними темпами зростання в межах 3-4%. Такі показники рекордними не назвеш, але за ними Росія випереджає мало не всі країни Євросоюзу. Минають дні, тижні і місяці, і російська економіка спростовує передбачення про неминучий крах. Тому у мене з’являється все більше впевненості в тому, що її економічна стійкість дещо недооцінена, і, незважаючи на численні недоліки, її базова економічна модель, швидше за все, переживе всі біди і негаразди як в найближчій, так і в середньостроковій перспективі. Звичайно, Росія навряд чи перетвориться на потужного економічного гегемона, але швидше за все, вона продовжить свій поступовий розвиток, причому, без усяких там титанічних вибухів і революційних зрушень.
Однак мої передчуття і оцінки навряд чи можна назвати хорошим доказом, тому я вирішив скласти кілька графіків, що показують, чому російська економіка в майбутні роки збереже стабільність, і чому буде великою помилкою пророкувати їй масштабні катаклізми, які зметуть страшного Путіна.
1. Ціни на нафту марки Brent залишаються досить високими, незважаючи на хронічну слабкість економіки розвиненого світу.
Можливо, Євросоюз так і не вибереться з тієї депресії, в якій він опинився, але мені здається, що розвинений світ все ж подолає свої труднощі і відновить зростання. А коли це зростання почнеться, нафтові ціни поповзуть вгору або, принаймні, не опустяться нижче.
2. У Росії, як і раніше, дуже великі валютні резерви. Фактично, одні з найбільших у світі.
У статтях, які пишуть люди типу Меттьюса, часто можна прочитати, що «раніше росіяни відповідально розпоряджалися своїми нафтовими грошима, а зараз вони стали занадто безтурботними і безвідповідальними». Тим не менш, у Росії, як і раніше, дуже великі валютні резерви, які становлять майже 25% її ВВП. Слід зауважити постійну відповідність кривих нафтових цін і валютних запасів Росії, які рухаються майже паралельно.
Найчастіше значення валютних запасів переоцінюють, але вони можуть виявитися дуже доречними при запобіганні економічним катастрофам. Як можна було очікувати, в найгірші дні кризи 2008 – 2009 років росіяни активно користувалися своїми валютними резервами. Як мені здається, резерви відіграють роль якогось амортизатора, що захищає Росію від майбутніх потрясінь, таких, як швидке і потужне зниження цін на нафту. Звичайно, не можна відкидати повільний і поступовий занепад російської конкурентоспроможності. Але я говорю не про це, а про те, що в майбутні кілька років ця колода російської економіки не розсиплеться.
3. У російського уряду, як і раніше, позитивне сальдо бюджету, і витрачає він не дуже багато у відсотковому співвідношенні з ВВП.
З січня по жовтень 2012 року у Росії був бюджетний профіцит близько 1,4%. Це менше від показника 2011 року 3,2%, але все одно таку цифру навряд чи можна назвати скандальною або кричущою. Незважаючи на безвідповідальну і дурну балаканину російського Міністерства оборони про майбутню кампанію переозброєння армії, бюджетні витрати в Росії більше спрямовуються в соціальну сферу, ніж у військово-промисловий комплекс. Інститут Гайдара підготував графік, що показує, куди в перші 10 місяців року направлялися державні асигнування (витрати на соціальну політику стоять там на першому місці, а витрати на національну оборону на п’ятому).
Інститут Гайдара навряд чи можна назвати кремлівським лакеєм, і загальна тональність доповіді, в якій представлений цей графік, досить похмура, повна критики на адресу влади. Враховуючи репутацію і минулу діяльність цього інституту, я б не став говорити про те, що він маніпулює цифрами на користь Путіна. Коли аналізуєш бюджетну ситуацію в країні, треба фокусувати увагу на те, на що насправді витрачаються гроші. Дуже багато йде розмов про комплексне переозброєння російської армії, однак реальний рівень витрат залишається досить низьким, і країна цілком в змозі виділяти такі гроші.
Звичайно, замки з казенних скринь сьогодні зняті, і гроші витрачаються вільніше, але якщо поглянути на російський бюджет, навряд чи у вас складеться враження абсолютно безрозсудного і марнотратного до нього ставлення.
4. Безробіття в Росії близьке до пострадянського мінімуму.
Ринок робочої сили в Росії навряд чи можна назвати зразком для всіх інших, але він сьогодні набагато стійкіший і активніший, ніж раніше. Вважаю, це саме по собі матиме певний стабілізуючий вплив. Але важливіше інше. Він дозволить державі почувати себе цілком комфортно для того, щоб подумати про проведення поміркованих реформ і реалізувати їх. Держава з більшою ймовірністю піде на якусь лібералізацію, якщо у неї буде здоровий ринок робочої сили і впевненість у тому, що люди зможуть знайти роботу, ніж у тому випадку, якщо безробіття буде зростати (для легітимності такого режиму, як російський, дуже важливі показники зайнятості, що є надзвичайно болючим в політичному плані питанням).
Дозвольте мені чітко заявити наступне. Я не вважаю, що все вищесказане доводить необхідність і нам стати такими ж, як Росія. У російської економіки – маса серйозних проблем, і з часом їй доведеться здійснити значні структурні зміни, якщо країна хоче зберегти свою економічну життєздатність. Зростання дефіциту в галузях, які мають відношення до нафти, викликає особливу тривогу, і Кремлю доведеться вирішувати цю проблему вже в найближчому майбутньому, щоб вона не вийшла з-під контролю. Але якщо судити за показниками російської економіки в докризовий період, можна сказати, що вона досить маневрена і здатна долати найсерйозніші труднощі. Ми припустимося серйозної помилки, якщо наша неприязнь до Путіна завадить правильно оцінювати можливий курс російської економіки. А цю економіку, швидше за все, чекає скромне зростання в найближчій і середньостроковій перспективі.
Марк Адоманіс
За матеріалами: ИноСМИ.ru
Поділитися новиною
