2244
Відмовитися від «Газпрому» цілком реально
— Енергетика
Українська влада в минулому листопаді ніяк не відреагувала на укладення довгострокового договору між російським «Газпромом» і болгарською держкомпанією Bulgargas про щорічне постачання в 2013-2023 роках через українську територію по 2,9 млрд. куб. м газу на рік. Ціна цих закупівель (з урахуванням виторгувати Bulgargas 20% знижки) складе в 2013 році $368 за тисячу кубів. Це істотно нижче від поточних цін імпорту в Україні, які в 2012 році перевищували $417 за 1 тис. куб. м. Частина закупленого наперед газу вже в 2014-2015 роки Болгарії виявиться не потрібною, і більше 1 млрд. куб. м газу на рік буде перепродано сусіднім країнам. Причиною скорочення імпорту в Болгарії є зростання видобутку газу на болгарських морських і сухопутних промислах, що намітилося в 2011-2012 роках, який виявився дешевшим від імпортного. Найбільш ймовірними клієнтами перекуповування зайвого газу у Bulgargas вважаються великі енергетичні і металургійні компанії Македонії та Греції. Україна в цьому списку не фігурує. Хоча закуплений на багато років вперед російський газ буде надходити до Болгарії саме по нашій території.
Втрачений Києвом шанс законтрактувати не менше 1 млрд. куб. м болгарського транзитного газу – далеко не найсерйозніший і не єдиний провал української нафтогазової політики на південному напрямку постачань газу. Найбільшим ринком перепродажу «зайвого» російського газу виступає Туреччина. Вона з 2009 року проводить регулярні аукціони з відступлення держкомпанією Botas прав на постачання газу, який надходить до Туреччини через Україну та підводний газопровід «Блакитний потік», що обходить її територію. Обсяг поступок перевищує 6 млрд. куб. м на рік. Незважаючи на те, що ціни цих постачань не вище $350-380 за 1 тис. куб. м, українські компанії в турецьких тендерах участі не беруть. Переможцями турецьких тендерів щорічно є група з п’яти-семи турецьких приватних компаній, а також компанія Bosporus Gas, «внучата» компанія «Газпрому», частка якої у поступках становить близько 35-40%. Ці компанії перепродують газ в сусідню Грецію, а вироблену з газу електроенергію продають на турецькому ринку. Україна ж, зацікався вона цим напрямком, змогла б без значних інвестицій щорічно купувати від 2 до 4 млрд. куб. м газу за вельми вигідною ціною.
Разом з Болгарією ефективна газова дипломатія з Туреччиною може вже в реальному часі дати Києву не менше 5 млрд. куб. м газу – цей обсяг, між іншим, дорівнює проектній потужності першої черги проектованого Україною терміналу з імпорту скрапленого газу в порту Південний. Він, безперечно, потрібен Києву для зниження частки «Газпрому» на українському ринку. Але виглядає дуже дивним, що українська влада називає його мало не головним наріжним каменем диверсифікації імпорту газу в країну. Адже термінал в кращому випадку зможе запрацювати на повну потужність через два-три роки, а його початкова і повна проектна потужність 5-10 млрд. куб. м – це всього лише близько 10-12% від щорічного обсягу споживання газу в Україні або 25% російського імпорту. Перед Україною ж стоїть мета знизити частку «Газпрому» на українському ринку до рівня нижче 80%.
Ще мінімум по 5 млрд. куб. м газу на рік Київ зможе отримати вже в 2014-2015 роках у випадку, якщо українські держкомпанії «Укрспецтрансгаз» і «Укртрансгаз» зможуть викупити за $250 – $270 млн. невеликі пакети акцій трьох споруджуваних східноєвропейських терміналів з імпорту скрапленого газу – це румунський Agri в порту Констанца, польський Gas System під Щеціним і хорватський Adria LNG біля порту Рієка. Розріджений газ з цих терміналів буде надходити в ГТС Польщі, Румунії, Хорватії та сусідньої з нею Угорщини. У разі участі в будівництві цих терміналів України її державні і приватні компанії зможуть продавати на своп-ринку місцевим компаніям закуплений на терміналах газ, скорочуючи тим самим імпорт газу з РФ в Східну Європу. І саме Україна зможе відносно недорого викупити вивільнені мільярди кубів.
Володіння пакетами акцій терміналів дасть країні ще один дуже корисний ефект – обґрунтований привід виставити компанію «Укртрансгаз» як повноважного і рівноправного претендента на участь в новому європейському газопровідному консорціумі New Europa Gas Transmission. Цей консорціум з 2010 року об’єднує всі газотранспортні системи Східної Європи. Завданням його роботи є масштабний реверс магістральних газопроводів і будівництво невеликих транскордонних газопроводів-перемичок (інтерконнекторів), щоб знизити частку постачальників газу з РФ до 30%, як того вимагає європейське законодавство. Поки в Україні працює всього лише один інтерконнектор, який розташований на кордоні зі Словаччиною. І саме він дав можливість «Нафтогазу України» на хвилі цінового протистояння з «Газпромом» в лютому 2012 року укласти своп-контракт з німецькою RWE Supply&Trading про постачання невеликих обсягів дешевшого газу із західного напрямку. Цей контракт, за різними оцінками, в 2012-2013 роках може принести українському ринку 0,3-3 млрд. кубів. Але в цілому, для того щоб в Україні запрацював повноцінний транскордонний сегмент своп-контрактів, необхідно вкласти не менше $250 млн. у будівництво нових інтерконнекторів на кордоні з Угорщиною, Польщею та Румунією. Якщо це відбудеться, західний напрямок постачань газу зможе щорічно приносити Україні від 5 до 7 млрд. куб. м газу, ціна якого обіцяє бути дешевшою від ціни прямих поставок з РФ.
У сумі все це дасть українському ринку приблизно 15-17 млрд. куб. м газу, тобто близько половини нинішнього обсягу російського імпорту. Що, без сумнівів, може вплинути на зговірливість «Газпрому» в цінових питаннях. Однак, схоже, українська влада, як і раніше, розраховує на газові дотації Кремля. Заради цього вони готові віддати партнерам з РФ все бажане. Інакше як пояснити той факт, що при реалізації будь-яких проектів замість реальної енергонезалежності у нас все одно виходять банальні торги з Москвою.
Андрій Старостин
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
