1140
2013: влада пограє в тишу
У 2013 році Україна так і не зможе визначитися, куди їй рухатися – в ЄС чи в МС. Тому до 2014-го буде перебувати у зовнішньополітичному ступорі
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА: ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ ЯК ВИДИМІСТЬ
Робити політичні прогнози для України дуже складно. Засновник психоаналізу Зігмунд Фрейд, говорячи про свідомість, що знаходиться між «бажанням і обов’язком», характеризував її як «нещасну». Україна ось уже 21 з гаком рік перебуває між молотом і ковадлом – Росією і Євросоюзом, і виступає в іпостасі «нещасної» країни. І, до того ж, розколотої стереотипами часів холодної війни. За роки президентства Віктора Януковича наша країна не наблизилася до Європи, але й не віддалилася від Росії. Кадрові ротації в українському зовнішньополітичному відомстві, де «західник» Леонід Кожара замінив «москвофіла» Костянтина Грищенка, навряд чи змінять в 2013 році ситуацію з українським геополітичним вибором. Хіба що станеться диво, і влада погодиться випустити з в’язниці Юлію Тимошенко в обмін на її згоду виїхати з країни. Що ж стосується наміченого на лютий саміту Україна-ЄС, позитивний результат якого і зобов’язаний забезпечити Кожара, то тут не можна не погодитися з тими, хто вважає: саміт може позитивно закінчитися для України лише за умови хоча б видимості готовності влади до перезавантаження.
Судячи з останніх заяв спікера парламенту Володимира Рибака, нардепи готують спільну заяву щодо євроінтеграції, значить, почалася підготовка до реалізації цієї видимості перезавантаження. Проєвропейська заява депутатів необхідна владі для прикриття, і це зрозуміло. Питання в іншому – чи готова влада, сказавши «А», сказати «Б» у вигляді відмови від дрейфу в бік Митного союзу. Адже він, як у 2004 році ЄЕП, може виявитися дуже доречним у 2015-му, коли нинішньому Президенту для переобрання на другий термін знадобиться електорат Південного Сходу. Тому можна прогнозувати, що лютневий саміт Україна-ЄС в цілому стане успішним з точки зору виконання владою найближчих тактичних завдань, але, оскільки чітка стратегія зовнішньої політики країни відсутня, наша євроінтеграція знову може зупинитися вже восени. Коли владі набридне перезавантажуватися.
ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА: РІК ВІДНОСНОЇ ТИШІ
Уряд-громовідвід
Строкатий склад Кабміну, призначений практично під ялиночку, очевидно, покликаний забезпечити рік тиші в країні. З невеликими змінами, він, швидше за все, точно допрацює до осені. Його основним завданням стане гасіння «пожеж» в економіці і стягання на себе всього негативу, пов’язаного з прогнозованим підвищенням тарифів, зростанням цін, продовженням падіння промвиробництва та відсутністю коштів для підтримки хваленої стабільності. Якби 2013 р. був для України в економічному плані не таким складним, то напевно Кабміном керував би вже не Микола Азаров, а той же Сергій Арбузов. Але якщо Миколу Яновича залишили при посаді, але без будь-якого впливу на процеси, значить Президенту необхідний громовідвід. Азаров з його «пресенільною» безпосередністю – найкраща мішень для народного гніву. Другою мішенню обрано соціального міністра Наталію Королевську, якій уготована доля Сергія Тігіпка. Він був «хлопчиком для биття», а вона стане «дівчинкою для критики». На роль ж «хлопчика для биття» в уряді залишився тільки один «виконавець» – Дмитро Табачник.
У той же час прихід в уряд цілого ряду новачків, тих же Арбузова, Вілкула, може означати, що в 2013 році влада спробує відтінити економічні проблеми і підкилимовий розподіл державного «пирога» за допомогою спроб реалізації низки проектів, здатних зайняти розуми громадян чимось іншим, окрім важких дум про хліб насущний. Одним з таких довгограючих проектів, наприклад, може стати адміністративно-територіальна реформа, що розроблялася Мінрегіоном і до Близнюка, і при Близнюку, реформа ЖКГ і т.п. Однак, загалом і в цілому, новачки в уряді протягом року будуть тримати інтригу: хто з них зможе замінити Азарова, і кого в найближчому майбутньому висунуть в наступники. Але поки головне для них – не облажатися і не стартувати раніше часу.
КИЇВСЬКІ ВИБОРИ ЯК МОЖЛИВІСТЬ РОЗСВАРИТИ ОПОЗИЦІОНЕРІВ
Вибори депутатів Київради та столичного голови обіцяють стати політичною топ-темою першого півріччя. Поки не вирішено питання, чи дасть парламент згоду на обрання градоначальника на позачергових виборах і чи повернуть йому повноваження, відібрані у Черновецького, всі учасники процесу сидять у кущах. Голова фракції «Батьківщина» пообіцяв, що три опозиційні політпроекти домовляться про єдиного кандидата в мери, але в ці обіцянки віриться насилу. Якщо влада швидко погодиться проводити вибори градоначальника в травні/червні цього року, значить, в її планах розсварити Яценюка і Кличка. Мають рацію ті, хто вважає, що переможцем виборів як єдиний кандидат від опозиції може стати і «Чебурашка», але проблема в тому, що ніхто без гарантій таким «Чебурашкою» бути не хоче. В першу чергу, це стосується Віталія Кличка, оскільки його висунення як єдиного кандидата в мери тягне за собою відмову від претензій на президентські перегони 2015 року. З одного боку Яценюку був би вигідний сценарій: опозиціонери йдуть трьома колонами, домовляються про поділ мажоритарних округів і підтримують кандидатуру Кличка в мери. Але люди, які стоять за боксером-політиком і його політичним проектом, явно думають інакше. Їхня логіка проста: «якщо любити, то королеву, якщо красти, то мільйон». До того ж, без повноважень, які були у мера Києва до внесення змін до закону про столицю України, посада міського голови їм точно не потрібна. До речі, швидше за все, влада не допустить об’єднання посад столичного голови і голови КМДА. Все просто: їй вигідніше зіштовхнути лобами Кличка і Яценюка в 2015-му.
Крім того, опозиціонерам слід розуміти, що проти них на київських виборах знову випустять армію «гречкосіїв». Та й у їхніх лавах явно з’являться охочі піти на вибори без благословення лідерів. Чи допоможе це перемогти Олександру Попову? Припустимо, що паралельно з ним на вибори хвилерізом піде ще один кандидат, той же Петро Порошенко. У будь-якому випадку, лідерам опозиції необхідно дати самим собі відповідь: чи потрібна їм головна посада в столиці навіть ціною сварки, або ж краще програти бій (з вигодою для себе у вигляді опозиційного складу Київради), але виграти бій у 2015-му. Адже потім можна все переграти.
МОВУ ЗАПУСТЯТЬ НА РЕФЕРЕНДУМ
Якщо в першому акті на стіні висить рушниця, у третьому вона вистрілить. Рушницю у вигляді закону про референдум повісила ще колишня Верховна Рада. Тепер питання – коли ж нею скористаються. Варто відзначити, що закон про референдум, безжально критикований опозицією, скоріше нагадує запасний варіант, ніж реальну зброю. Коли з’явився сам законопроект Дмитра Шпенова (літо 2010-го), ще не було рішення Конституційного суду про скасування політреформи 2004-го року, що дає підстави припустити, що і тоді, і тепер мішенню референдуму є Конституція. Але якщо і буде ухвалено рішення виставити напрацювання Конституційної асамблеї для народного одобрямсу, то явно не в 2013-му. Спочатку громадянам необхідно показати дію референдуму на якійсь іншій темі, так би мовити, потренуватися на кішках, інакше конституційний референдум буде провести дуже дорого. Такою темою, очевидно, стане статус російської мови. Це побічно підтвердив і Володимир Рибак. Решта референдумів – про приєднання до Митного союзу, з чим носиться Віктор Медведчук, про скасування ст.365 КК України, за якою засуджена Юлія Тимошенко, про народний імпічмент Віктору Януковичу, з чим хочуть вийти до громадян опозиціонери – будуть зарубані на корені. Адже якби закон про референдум дійсно ухвалювався з метою посилення народовладдя, то порошився б він у комітетських архівах парламенту досі.
НОВОГО ТІГІПКА ПОШУКАЮТЬ СЕРЕД КОЛИШНІХ ЧЛЕНІВ КАБМІНУ
У цьому році, поза всякими сумнівами, будуть обкатані технології пошуку конкурента Віктору Януковичу на 2015-й рік, а також розпочнеться кастинг технічних кандидатів у президенти. Останні соцопитування показують, що Арсеній Яценюк та Віталій Кличко йдуть ніздря в ніздрю, а Олег Тягнибок поки від них серйозно відстає. У 2013-му влада робитиме все для того, щоб ніхто з лідерів опозиції в рейтингу не вирвався вперед. Більше того, вірогідно, вулична активність «Свободи» дасть можливість її лідеру потроху скорочувати відрив від Яценюка і Кличка.
Що ж стосується відбору технічних кандидатів, то, знову ж таки, все залежатиме від того, проти кого з лідерів опозиції буде воювати цей кандидат. Очевидно, в 2013-му році українці знову стануть свідками формування нового добре забутого старого політпроекту а-ля «третя сила». З прицілом на 2015-й рік. І хоча охочих його очолити вистачає, в тому числі і з середовища колишніх членів Кабміну, кастинг на нового Тігіпка буде пройти не так вже просто. Занадто ставки високі…
Василь Ємельянов
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
