16097
Зміцнення гривні - самообман влади
— Валюта
В економічній теорії є термін: «недосконала інформація» (imperfect information). Суть його в тому, що хтось щось знає, а хтось про те ж – ні. І хоча думка ця тривіальна, «недосконала інформація» має ключове значення, коли справа стосується розробки рішень або побудови якихось планів. Адже всі логічні висновки і правильні теорії можуть просто розсипатися, якщо хтось чогось не знав, недозрозумів і в своїх діях виходив з зовсім інших, помилкових припущень.
З наслідками таких помилкових припущень ми всі прекрасно знайомі. Хоча б – на прикладі 2008 року. Пам’ятаєте, ринок субстандартних кредитів (subprime market), з якого все почалося? В основі цього ринку лежало базове припущення, що кредит на житло можна давати кому завгодно, адже ціни на нерухомість зростатимуть ще багато років, і застава покриє всі збитки. Наслідки цього базового припущення (помилкового – тому що або не знали, або просто не хотіли знати), гадаю, перераховувати не потрібно.
До чого цей ліричний вступ про недосконалу інформацію та про базові допущення? Нещодавно у мене була цікава розмова зі щасливим володарем українських євробондів. Багато питань накопичилося до ризикових людей, які в настільки важкий час простягнули руку допомоги нашому уряду та втримали всю систему держфінансів в нашій країні на краю прірви (не побоюся цього слова). Важко було зрозуміти саму логіку таких інвестицій. У медіа поширювалася гіпотеза про те, що в світі йде емісія долара і інвестфонди просто не знають, куди подіти гроші. Як зазначається, той же субстандартний кредит (subprime), тільки на рівні держави.
Але це пояснення не зовсім влаштовувало. Навіть у більш сприятливі періоди нашої історії Україна традиційно відчувала труднощі з залученням зовнішніх позик, підготовка до них завжди велася завчасно. А тут клацнули пальцями – і мільярдні розміщення. І це – на тлі неймовірного недовиконання бюджету і наростаючих інших макропроблем. Зрештою, як же золоте правило інвестора – прибутковість не розглядається, якщо ризики зашкалюють? Словом, в якийсь момент навіть з’явилася теорія, що «донецька діаспора» рятує своїх з-за кордону.
Помилкові допущення
Все виявилося набагато простіше. Наївні іноземці нічого не підозрюючи, вбили собі в голову, що уряд України спить і бачить, як поновити співпрацю з МВФ. І тільки злощасні парламентські вибори не дають добрим людям впровадити затіяне, чи то пак підняти тарифи, відпустити гривню і урізати по всіх можливих напрямах бюджетні витрати. Повіривши у те, що після виборів перешкоди для добрих справ зникнуть і МВФ посміхнеться Україні, приватні інвестфонди останні півроку ні в чому не відмовляли нашій країні, дозволивши їй залучити $3,85 млрд за п’ять місяців. І тим самим підтримавши стабільність гривні – і політичного курсу правлячої партії.
Але злий жарт цієї історії – в тому, що весь картковий будиночок, власне, тримається саме на непорушності обмінного курсу і тарифів на комуналку. Тобто на речах, непорівнянних із присутністю МВФ. До того ж, напевно, інвестори були трохи здивовані, дізнавшись про ідею 15% (або 10%) податку на обмін валюти. І особливо засмутилися, коли побачили затверджений бюджет 2013 року з незмінними тарифами на газ і збільшеним дефіцитом Пенсійного фонду. Це МВФ не сподобається, до ворожки не ходити. Ось мій співрозмовник, інвестбанкір і журився щодо відсутності хоча б крихітного позитивного сигналу від МВФ: питання, скидати баласт чи ні, для наших кредиторів стає дуже актуальним.
На цьому тлі зростаючий оптимізм всередині «датського королівства», м’яко кажучи, дивує своєю недоречністю. Тимчасовий спокій (знову ж таки, за гроші західних інвесторів) підноситься радісній публіці як остаточна перемога над якимись спекулянтами. І, що ще цікавіше, міцніє думка, що раз вже в важкі часи вистояли без МВФ, так і навіщо нам цей Фонд! І така самовпевненість – напередодні пікових виплат за зовнішніми боргами (перший платіж – $1,4 млрд одразу після новорічного похмілля)! А також на тлі зростаючої деморалізації в рядах недавніх кредиторів, за чиї гроші нині уряд і святкує стабільність. Цікаво, чи не так?
Здавалося б, саме час згадати про «недосконалу інформацію» та про наслідки помилкових припущень. Але замість цього генерали валютних битв разом з народом святкують перемогу та обмивають зірочки на погонах – за принципом: «прорвалися, і це головне». А щоб ефект в масах був ще більш приголомшуючий, Нацбанк на сезонній хвилі продемонстрував публіці рідкісний фокус – зміцнення гривні після стількох розмов про девальвацію. Все. Картина маслом. І тільки МВФ застиг з німим запитанням.
Дмитро Боярчук
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
