Ціна на газ для України: 432 дол.США/тис.куб.м – це багато чи мало?

10.12.2012, 15:00 — Енергетика

44578

Ціна на російський газ для України сьогодні є однією з найбільш високих, серед країн Східної та Центральної Європи. Нас запевняють, що є можливість отримання газу в 2 або 3 рази дешевше, однак подібні запевнення безпідставні.

Ціна газу в Європі

Зараз не можна впевнено говорити про значну різницю в ціні на російський газ і європейською спотовою ціною, яка формується на європейських торгових майданчиках (хабах). В силу сезонності попиту на газ, який з настанням холодного періоду завжди зростає, ціни на ресурс дотримуються тієї ж динаміки. З приходом осені, ціни на газ на європейському спотовому ринку малопомітно, але поступово зростали (мал. 1).

Німеччина, найбільший імпортер російського газу в ЄС, у листопаді 2012 року отримувала газ за ціною $419/тис.куб.м, яка незначно відрізнялася від ціни для України-432 дол.США/тис.куб.м з урахуванням «знижки» 100 дол.США/тис.куб.м (мал.2).

Окремі країни ЄС мають ціну на російський газ на рівні української, в окремих випадках навіть вищу.

Довгий час «Газпром» залишався вірним старим принципам: різні відносини з країнами-клієнтами – різні ціни на газ. Наочною була одна закономірність: хто судився, а не намагався домовитися, отримував дорожчий газ. Останні 2 роки Росія змушена відступати від подібних принципів, знижуючи ціни для великих європейських компаній. Так, в 2009-2010 рр. німецька E.OnRuhrgaz виторгувала значну знижку. У 2011-2012 рр. «Газпром» знову пішов на зниження контрактних цін на газ в середньому на 10%. Серед інших, знижки отримали компанії GDF Suez, Wingas, SPP, Botas, EdisonSinergieItaliane, Econgas.

На початку 2012 р. Сербія – партнер «Газпрому» за проектом «Південний потік», що імпортує 1,4 млрд.куб.м/рік російського газу, одержала знижку 12%, тобто зниження ціни з $545 до $478/тис.куб. м.
В кінці жовтня 2012 р. чеський підрозділ німецького енергоконцерну RWE – RWE Transgas – оголосив, що добився в суді скасування штрафів за прописаний в довгострокових контрактах «Газпрому» принцип «бери або плати».

На початку листопада 2012 р. знижку близько 15% і відповідно зниження ціни з $550 до $460 отримала польська PGNiG, а в середині листопада – Болгарія, яка в 2011 р. імпортувала 2,8 млрд.куб.м російського газу, домоглася знижки 20% (за даними російських ЗМІ).

Під час переговорів щодо “Південного потоку” Болгарія з 1 квітня 2012 р. вже отримала 11% знижку на російський газ, і до кінця року отримує газ по $472/тис.куб.м (дані джерела www.news.bg). Напередодні підписання остаточного інвестиційного рішення за цим проектом Болгарія наполягала на нижчій ціні, навіть нижче, ніж «Газпром» визначив для Польщі, на рівні $455, однак Росія наполягала на ціні $465/тис.куб.м. Таким чином, в Європі ціни на російський газ співставні з українськими, «Газпром» і далі йде на їх зниження для всіх основних споживачів, крім України.

Можливість зовнішніх поставок газу в Україну: ціна питання

Найбільш реальними варіантами зовнішніх надходжень газу в Україну все ж є варіанти його постачання з країн Середньої Азії – Узбекистану, Казахстану, Туркменістану, що успішно здійснювалося до 2006 року. Тоді частка російського газу в структурі імпорту ресурсу в Україну становила лише 16%, в 2007-2010 рр. -100%, лише в 2011 р. знизилася до 90%.

Одним з ключових питань можливості здійснення таких поставок є транзит середньоазіатського газу через територію Росії, що було і залишається проблемою на рівні державних домовленостей. Однак в приватному порядку питання цілком вирішуване. У 2011 р. DF Group здійснила поставку газу для своїх підприємств в обсязі 4,8 млрд.куб.м, майже порівну з Казахстану, Туркменістану та Узбекистану. У той час як імпорт російського газу в Україну склав майже 40,2 млрд.куб.м. На 2012 р. було заплановано постачання вже близько 8 млрд.куб.м газу з країн Середньої Азії, і зменшення постачань з Росії.

Завдяки значним запасам газу і високому рівню його видобутку, вартість «блакитного палива» середньоазіатських країн відрізнялася від європейських цін, а також цін на російський газ для України, а саме складала $345-355/тис.куб.м, більше того, всередині регіону газ коштує менше $300. Цілком реальними можуть стати постачання газу з Азербайджану в Україну. На початку 2011 р. країнами був підписаний меморандум, де така можливість передбачалася з 2014-2015 рр. Тепер ці терміни скориговані на 2017-2018 рр., якщо вірити заяві посла Азербайджану в Україні Ейнулла Мадатлі (інтерв’ю газеті “Урядовий кур’єр”, 26.11.0212).

Азербайджанський газ може прийти в Україну також через територію Росії або ж по новому газопроводу «ТАНАП» через Туреччину, Болгарію і Румунію, будівництво якого може початися вже в 2014 році. Україна виявляє інтерес до приєднання до даного проекту. З 2010 р. Азербайджан поставляв газ для Росії за ціною $300, для Туреччини $330, таким чином для України азербайджанський газ може бути трохи дешевшим від російського. Що стосується «домовленостей» України щодо цін на газ, за винятком російського, тобто лише контракт з RWE, у відповідності з яким в Україну в 2012-2013 рр. буде поставлено 5 млрд.куб.м за ціною ~ $390. Про існування інших контрактів нічого не відомо.

Вітчизняні експерти охоче «прогнозують» ціну для України на скраплений природний газ (СПГ), який за запевненнями міністра Ю.Бойка надійде в країну восени 2013 року. При цьому конкретні домовленості з постачальниками СПГ відсутні, а саме контрактування обсягів газу зазвичай передує початку реалізації проекту його поставок трубопроводом або у вигляді СПГ. Минулого тижня окремі ЗМІ, з посиланням на джерело у Міненерговуглепромі, повідомляли про можливість отримання катарського газу за ціною $140/тис.куб.м в обмін на українське зерно.

Тогочасний прем’єр-міністр М.Азаров повідомляв про можливість закупівлі газу на європейському спотовому ринку наполовину дешевше (фактичні ціни див. мал. 1), а також не відкидав можливості постачань норвезького газу. Що стосується Катару, то компанії-виробники СПГ цієї країни ще нікому не продавали газ по $140/тис.куб.м. Чим заслужила такі ціни Україна? Подібному рівню цін позаздрить навіть Білорусь, яка, завдяки повній здачі своєї ГТС, поки що отримує російський газ по $165,6/тис. куб.м.

Поставки на польський СПГ-термінал, будівництво якого завершиться в 2014 р., орієнтовані, в першу чергу, на катарський СПГ, вартість якого ще в 2009 р. була узгоджена рівні $340-380/тис.куб.м (згідно з повідомленням Міністра державного казначейства Польщі М. Будзановського, 23.11.2012). Через суворі і складні умови видобутку постачання норвезького трубопровідного газу, як і СПГ, до 2011 р. обходилися Європі дорожче, ніж газу інших виробників. Норвегія стала змінювати систему ціноутворення, внаслідок чого зараз саме російський газ є найбільш дорогим в Європі.

Під час президентства Л.Кучми, Україна і Польща максимально близько підійшли до реалізації спільного проекту будівництва трубопроводу для постачань норвезького газу, проте в момент істини чаша терезів хитнулася в бік подальшого зміцнення україно-російського співробітництва. Польща не розлучилася з ідей, і тепер, за підтримки Єврокомісії проект BalticInterconnectionSkanled/BalticPipe (тобто в усіченому вигляді без української частини) буде реалізований. Україна поки що не згадує про таку можливість. Розрахункова вартість постачання СПГ з Північної Європи, наприклад на термінал «Монтоір» у Франції, за даними агентства ICIS Heren, в кінці листопада 2012 р. складала близько $390/тис.куб.м. Якщо додати витрати на регазифікацію (близько $40), то отримаємо вартість норвезького газу у Франції на рівні $430.

У цей час норвезький трубопровідний газ, наприклад для Німеччини, коштував ті ж $430, а російський $452. Не так давно, у вересні 2012 р., за даними Argus, постачання норвезького газу здійснювалися за $491 і $499 для Франції та Німеччини відповідно. Згідно з даними ICIS Heren, найдешевшим для Європи був і залишиться алжирський газ (мал.3).

Таким чином, Україні не треба плекати ілюзій: ціна на газ отриманий як СПГ, зрозуміло тільки за наявності приймального СПГ-терміналу в країні, може бути конкурентною, але не в 2 чи 3 рази нижчою від вартості російського газу або спотових поставок з Європи!

Наслідки можливого зниження цін на російський газ

Знаючи специфічні закономірності змін цін на енергоносії в Україні залежно від нібито світової кон’юнктури, складно навіть уявити ситуацію, коли зниження цін на російський газ спричинить за собою зниження тарифів для населення, бюджетних організацій і комунальних підприємств, тобто тих категорій споживачів, які найбільш чутливо сприймають великі цифри в платіжках.

Наслідки ситуації, коли ціна на російський газ знизиться з нинішніх $432 до «білоруських» $165,6/тис.куб.м, цілком можливо уявити зі вступом України в Митний союз, хоча це зниження буде короткостроковим. Однак, чи призведе це до двократного зниження тарифів для населення, і як воно буде поєднуватися із зобов’язаннями України перед МВФ щодо збільшення рівня тарифів на газ для населення?

Знову ж таки, посилаючись на приклад Польщі, яка в листопаді 2012 р. домоглася знижки на російський газ (з $550 до $460), уряд країни відразу ж повідомив про рішення знизити тарифи на 10% – для побутових потреб населення, а також на 3,3 % – для промпідприємств. Для порівняння, Польща закуповує близько 10 млрд.куб.м/рік газу з Росії (70% від потреб країни), Україна в 2011 р. закупила 40 млрд.куб.м, тобто забезпечивши свої потреби на більш ніж на 60%.

Чергова знижка на російський газ для України буде означати зниження цін закупівлі газу:

- Для НАК «Нафтогаз України», а з ним і збільшення маржі між собівартістю і кінцевою ціною для споживачів, тобто зростання доходів, оскільки адекватне зниження тарифів для внутрішніх споживачів не планується;
- Для промпідприємств, що може вплинути на збільшення гнучкості у встановленні конкурентних цін на вироблену продукцію при експорті, однак, у першу чергу, – на збільшення доходів від діяльності.

Але навряд чи вищеперелічене відіб’ється на рахунках населення, бюджетних організацій і теплокомуненерго. Очевидно тому тема «непомірно» високих цін на газ широко насаджується для обговорення в суспільстві. Однак згідно з запевняннями Міненерговуглепрому, саме ці категорії споживачів отримують газ вітчизняного видобутку, який дешевший за російський.

За даними ДК «Укргазвидобування» – основне державне підприємство з видобутку газу, ціна газу власного видобутку становить 420 грн./тис.куб.м (з урахуванням послуг з його транспортування для споживачів вона досягає 3 тис.грн/тис.куб.м).

Керівництво ДК вважає, що ціна 420 грн./тис.куб.м – є економічно необґрунтованою і не дозволяє компанії виконати інвестиційну програму з розвитку газовидобутку в країні, в той час як більш обґрунтованою ціною газу власного видобутку визначає рівень 850 грн./тис. куб.м.

Не можна не помітити і позитивних наслідків високих цін на газ, які стали очевидними з 2009 р., зокрема таких як:

- Зниження обсягів споживання газу в країні, в т.ч. за рахунок впровадження заходів енергоефективності;
- Розвиток альтернативної енергетики, в т.ч. збільшення кількості проектів та виробництва енергії з використанням вітру, сонця і біомаси;
- Зростання видобутку газу незалежними газодобувними компаніями;
- Поява економічної доцільності дослідження запасів вуглеводнів і збільшення обсягів їх видобутку на шельфі;
- Початок пошуку і видобутку газу альтернативного походження;
- Відпрацювання можливих схем диверсифікації постачань газу в Україну, серед яких: постачання газу з організацією реверсних потоків, опрацювання різних маршрутів постачання каспійського газу, постачання СПГ на термінал, будівництво якого входить в плани держави та інше.

Нівелювати всі ці досягнення здатне саме значне зниження цін на російський газ, яке відкине розвиток України на кілька років і посилить енергетичну залежність.

Як не дивно, але навіть у таких країнах як Вірменія та Білорусь, де штучно утримувалися лояльні ціни на російський газ, в найближчому майбутньому очікується їх зростання. Восени 2012 р., під час переговорів Росія пропонувала підняти ціну для Вірменії з нинішніх $180 до $330/тис.куб.м, але більш імовірним новим рівнем на 2013 р. все-таки очікується $250-260.

Для Білорусі, яка здала всю свою газову галузь Росії в обмін на дешевий газ, нинішній рівень цін $165,6/тис.куб.м був встановлений лише на 2012 р., і вже в 2013 р. за обопільною згодою сторін буде переглянутий у бік збільшення. За повідомленням Міністра фінансів республіки Білорусь А.Харковца (Мінськ, 26.09.2012 р.) ціна російського газу для Білорусі на вході в 2013 р. складе $185/тис.куб.м, а для організацій Міненерго країни складе $216/тис.куб. м.

І це не кінець. З урахуванням планомірного зростання цін на газ для російських споживачів до середньоєвропейського рівня, з роками псевдопреференції стануть менш відчутні, а втрати внаслідок здачі ключових активів галузі – непоправні.

У даному контексті незрівняним є значення ГТС Білорусі та України. Білорусь має мізерний власний видобуток газу (0,2 млрд.куб.м/рік), і при цьому споживає більше 20 млрд.куб.м/рік, весь цей обсяг поставляється з Росії. Крім того, «білоруська» ГТС забезпечує транзит близько 44 млрд.куб.м/рік російського газу в Європу. Тому продаж активів газотранспортної інфраструктури країни, які без російського газу стануть недієздатними, виглядає більш-менш логічним. Чого не скажеш про українську ГТС.

Україна, споживаючи близько 60 млрд.куб.м/рік, видобуває більше 20 млрд.куб.м і, як мінімум, змушена ці обсяги транспортувати споживачам країни і лише в другу чергу забезпечити транзит російського газу в Європу, на рівні більше 100 млрд. куб.м/рік до 2012 року.

Цілком очевидно, що такі заходи як продаж української ГТС і/або вступ до Митного союзу не дадуть низьких цін на основний ресурс українського енергобалансу. «Плюси», отримані Україною таким способом, у стратегічній перспективі, будуть сумнівними. Більше того, здача української ГТС і «обійми» Митного союзу-посилять залежність від російського впливу і, на жаль, ніяк не відіб’ються на платіжках звичайних споживачів.

Шлях до енергетичної незалежності не може бути легким. Всі країни Європи пройшли його. Високі ціни на вуглеводні навчили дбайливо витрачати ресурси, використовувати альтернативні ресурси одержання палив, а також розвивати альтернативну енергетику, частина якої в балансі окремих країн ЄС вже досягає 10-15%, а на 2020 р. планується 20%. В Україні реалізовані перші подібні ініціативи, на черзі безліч проектів. Зворотного шляху немає, в усякому разі, в це хочеться вірити.

Олександр Лактіонов, кандидат наук
експерт в сфері енергетики

За матеріалами:

Finance.ua

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас