2337
Китай чекає нове економічне диво
На тлі глобальних кризових тенденцій та наростаючих диспропорцій усередині країни Китаю в наступне 10-річчя потрібно сформувати нові точки економічного зростання. У разі успіху це стане новим китайським дивом, вважають експерти.
Перехід влади до п’ятого покоління китайських керівників завершиться в березні, коли Всекитайські збори народних представників затвердять 59-річного Сі Цзіньпіна і 57-річного Лі Кецяна на посади голови КНР і голови уряду. Минулого тижня на XVIII з’їзді Компартії Китаю вони були обрані до нового складу ЦК, після чого Сі Цзіньпіна затвердили на пост генсека КПК.
На березневих зборах, ймовірно, будуть більш конкретно позначені і майбутні економічні перетворення. “Зміна варти” відбулася на тлі уповільнення темпів зростання китайської економіки, значною мірою обумовленого економічною кризою в США і Європі – ключових партнерів Піднебесної. І якщо в передкризовий 2007 р. ВВП Китаю виріс на 11,4%, то далі про двозначні показники довелося забути. У минулому році зростання ВВП склало 9,2%, а в поточному передбачається на рівні 8% за офіційного прогнозу Держради КНР 7,5%.
У наступні 10 років нові китайські керівники, очевидно, зосередяться на підтримці стабільного економічного зростання на рівні не менше 7% на рік, з одного боку, а з іншого – подоланні сформованих всередині країни диспропорцій, зокрема між розвиненими і слабкими регіонами, між містом і селом, а також різними категоріями населення, повідомила “Вісті. Економіка” співробітник сектору країн Східної Азії Інституту економіки РАН Вікторія Лапердіна.
“Якщо в 2000 р. основний внесок у зростання китайського ВВП робили інвестиції, то на сьогодні інвестиційний голод в найбільш економічно розвинених східних районах країни вже вгамовано”, – констатував голова ради директорів компанії “Арбат Капітал” Олексій Голубович. У цих умовах, продовжив він, новим “локомотивом” розвитку має стати внутрішнє споживання, зростання якого до цього значно відставало від зростання економіки. У найближчі роки Китаю, і, в першу чергу, китайському ЦБ, доведеться шукати компроміс між інфляцією (насамперед маються на увазі ціни на їжу і пальне) і уповільненням економічного зростання, пояснив “Вісті. Економіка” Голубович.
Втім, китайці не були б китайцями, якби, поряд із запуском нового “локомотива”, не продовжили б також використовувати механізми, що виправдали себе в минулому. Примітно, що теперішній голова КНР Ху Цзіньтао у своїй доповіді на XVIII з’їзді КПК назвав в числі трьох рушійних сил, на які в майбутньому потрібно спертися Пекіну, зовнішню торгівлю, інвестиції та внутрішній попит, підкреслив директор Центру азіатських досліджень економічного факультету МДУ Євген Авдокушин. “Зрозуміло, переорієнтувати економіку на внутрішнє споживання буде непросто. Але в разі успіху це стане новим економічним дивом”, – заявив “Вісті. Економіка” Авдокушин.
Зараз близько 2/3 споживчого попиту в Китаї припадає на міста, в яких вже спостерігається переспоживання, повідомив заступник директора Інституту Далекого Сходу РАН Андрій Островський. За його словами, зростання споживання в селах утруднюється слаборозвиненим соціальним страхуванням, внаслідок чого тамтешні жителі змушені відкладати кошти на забезпечення старості. Посприяла цьому і реалізація відомої політики “Одна сім’я – одна дитина”, тоді як за наявності більшої кількості дітей проблема підтримки їх немолодих батьків не стояла б так гостро, сформулював Островський.
У 2011 р. кількість городян в Китаї збільшилася на 21 млн осіб і склала 51,27% від загальної чисельності населення 1,347 млрд. При цьому середній дохід на одну міську “душу”, з урахуванням інфляції, виріс за минулий рік на 8,4% до 21,81 тис. юанів (близько $3,45 тис.), а в селі відповідно на 11,4% до 7 тис. юанів ($1,1 тис.). Прискорене зростання доходів сільських жителів, щ спостерігається з 2010 р., триває і в поточному році. Правда, підвищення доходів також обертається для Китаю втратою одної з ключових переваг у вигляді дешевої робочої сили.
Ця проблема все гостріше відчувається в Піднебесній, підтвердив “Вісті. Економіка” Островський. Як він розповів, великі приморські міста сьогодні завішані оголошеннями з пропозиціями різноманітних вакансій. І якщо раніше джерелом нової робочої сили служили менш розвинені центральні райони країни, то тепер і там посилюється потреба в робочих руках. Щоб переломити ситуацію, Пекіну необхідно більш активно розвивати науку та освіту для забезпечення підвищення кваліфікації працівників, зростання продуктивності праці і загального переходу від екстенсивного до інтенсивного розвитку виробництва. В іншому випадку в найближчі п’ять років Китай здатний потрапити в пастку, ризики якої ще більше зростають у зв’язку зі старінням населення, що намітилося. Вже в 2015 р. зростання числа людей пенсійного віку може перевищити зростання чисельності працездатного населення, не виключив заступник директора Інституту Далекого Сходу РАН.
У деяких районах Китаю вже допускається наявність другої дитини. Хоча в цілому політика “Одна сім’я – одна дитина” поки зберігається, надалі, очевидно, вона поступово буде змінюватися, роз’яснив керівник відділу Центру досліджень питань розвитку Держради КНР Вань Ченцай.
Чи не варто у майбутню 10-річку також очікувати зміни підходів Пекіна до юаня? На це питання “Вісті. Економіка” Ченцай відповів, що можливі зміни в статусі національної валюти, в першу чергу, повинні визначатися станом економіки. На практиці заявлена на початку 2000-х рр. ідея конвертованого юаня поетапно втілюється Пекіном в життя, конкретизував Авдокушин. В результаті, припустив він, на статус ВКВ юань може вийти до 2020 р. Втім, зазначають аналітики, поки китайській стороні навряд чи варто форсувати цей процес, відмовляючись від переваг, які забезпечує їй у зовнішній торгівлі “напівконвертований” юань.
Однак чи не ускладнить подальше зовнішньоекономічне співробітництво недавнє загострення територіального конфлікту між Пекіном і Токіо через острови Дяоюйдао (японська назва Сенкаку)? Як уточнив Вань Ченцай, при встановленні дипвідносин між Китаєм і Японією в 70-х рр. минулого століття було домовлено надати вирішення цього питання майбутнім поколінням. І коли Токіо, за підтримки США, націоналізував три спірні острови з п’яти і тим самим порушив ці домовленості, в Китаї різко погіршилося ставлення до японських товарів. Воно не зміниться, поки не буде відновлено статус-кво, попередив керівник відділу Центру досліджень питань розвитку Держради КНР. І попутно закликав Москву до пильності у відносинах з Вашингтоном, який хотів би змусити Росію, як і Китай, “тягати для нього каштани з вогню”.
Товарообіг між Росією і Китаєм в минулому році вперше перевищив $80 млрд. Але більш активно просуватися на перспективному східному напрямку, в умовах економічних проблем, що зберігаються на Заході, Росії заважає відстала інфраструктурна база в регіонах Сибіру і Далекого Сходу. До прикладу, досі на річках Амур і Уссурі не збудовано жодного моста, три діючі залізничні переходи на кордоні з Китаєм перевантажені, погано розвинене авіасполучення, а обсяг вантажообігу всіх російських далекосхідних портів менший від аналогічних показників не найбільшого китайського порту Далянь.
Для зміни цієї ситуації створено нове Міністерство з розвитку Далекого Сходу і заплановано низку великих інфраструктурних проектів. Причому, як показав китайський досвід, здійснення подібних проектів, що передбачають масштабні фінансові вкладення, не обов’язково призводить до розгону інфляції, від чого свого часу застерігав екс-міністр фінансів Олексій Кудрін, нагадала Вікторія Лапердіна. У даному випадку посилання на китайський приклад не здаються коректними, хоча б тому, що, на відміну від російського Центробанку, перед ЦБ Китаю не стояло завдання підтримувати курс національної валюти, який досі залишається “напівфіксованим”, заперечив Олексій Голубович. За його визначенням, з досвіду Піднебесної випливає, що головне – мати чітку стратегію розвитку і послідовно її реалізовувати.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
