4241
Вигідніше експортувати не метал, а "заробітчан"
Різні регіони України по-різному інтегруються в глобальну економіку. Східні області експортують метал і мінеральні добрива, західні – здебільшого трудові ресурси. У нас прийнято пишатися експортерами металу і соромитися наших гастарбайтерів. Проте не все так просто.
У 1995 році американські економісти Джеффрі Сакс і Ендрю Уорнер, використовуючи вибірку по 97 країнах, показали, що експортна спеціалізація впливає на економічне зростання: країни з високим співвідношенням експорту сировини до ВВП в середньому розвиваються повільніше. Цей результат зберігався навіть з урахуванням таких факторів, як початковий дохід на душу населення, інвестиції, торгова політика та ефективність державного управління.
За 62 роки до цього шведський економіст Бертіль Олін, розвиваючи ідеї свого співвітчизника Елі Хекшера, сформулював гіпотезу, що експортувати найвигідніше ті товари, при виробництві яких найбільше використовується надлишковий для країни ресурс. За достатньої відкритості кордонів країна може експортувати і сам фактор виробництва. І якщо раніше мова йшла здебільшого про експорт капіталу або природних копалин (нафта, газ, вугілля, руда), то зі зростанням глобалізації все частіше говорять і про експорт трудових ресурсів.
Деякі країни зробили експорт праці основою своєї стратегії розвитку. На Філіппінах навіть існує адміністрація з працевлаштування за кордоном, а президент щороку вручає премії найбільш «видатним» трудовим мігрантам. У 2010-му не менше 20% філіппінців працездатного віку працювали за кордоном. Вони переводять в країну близько $20 млрд на рік.
Противники експорту праці говорять про соціальні ризики. Батько, що виїхав, не бере участі у вихованні дітей, руйнуються сім’ї. Повернувшись, мігранти не можуть знайти себе на батьківщині, вони втрачають право на пенсію.
У той же час трудова міграція допомагає країні знизити безробіття і отримати стабільний приплив валюти. В Україні грошові перекази мігрантів перевищують 2% ВВП, що можна порівняти із середньорічним припливом іноземних інвестицій. Багатьом сім’ям такі перекази дозволяють вирішити житлове питання, заплатити за освіту, відкрити свій бізнес.
Аналіз показників добробуту українських регіонів свідчить, що експортувати працю вигідніше, ніж сировину. Ми порівняли регіони України за приростом валового регіонального продукту і чистого доходу населення. У групу експортерів праці увійшли області, в яких за кордоном працює понад 5% населення (за даними останнього всеукраїнського опитування мігрантів за 2008 рік). Ця група включає в себе Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську, Чернівецьку та Черкаську області. У групу товарних експортерів увійшли області, у яких співвідношення експорту товарів і валового регіонального продукту вище від середнього по країні (близько 35% ВВП). Вона включає в себе Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську, Миколаївську і Полтавську області.
Регресійний аналіз показав, що експорт трудових ресурсів більше сприяє зростанню доходів, ніж традиційний експорт, але перевага – незначна. Так, економічне зростання в регіонах з високим рівнем трудової еміграції в 2005-2010 роках було на 0,6-0,7 відсоткового пункту вище, ніж у середньому по Україні.
Ганна Вахітова
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
Також за темою
Volkswagen скорочує майже 50 000 робочих місць у Німеччині
Revolut отримав повну банківську ліцензію у Великій Британії
Найдоступніші електрокари з повним приводом у Європі
Після Audi TT і Audi R8: коли з’явиться новий спорткар компанії
Біткоїну прогнозують падіння до $10 тис. — причини
Apple планує поставити до 5 млн MacBook Neo у 2026 році
