3823
Як перезапустити будівельну галузь України?
— Нерухомість
7 листопада в рамках ІІ спеціалізованої виставки «ЄвроБудЕкспо-2012» відбувся круглий стіл на тему «Будівельна галузь – шлях виходу економіки з кризи». На жаль, більшості заявлених учасників не було, але, тим не менш, отримати уявлення про те, які проблеми стоять сьогодні перед будівельною галуззю України, вдалося.
За словами Голови Всеукраїнського союзу вчених-економістів, д.е.н., професора
Олександра Кендюхова, в порівнянні з попереднім роком відбувся спад у будівельній галузі приблизно на 9%.
Олександра Кендюхова, в порівнянні з попереднім роком відбувся спад у будівельній галузі приблизно на 9%.
“Ситуація є досить складною. По суті, ми відкотилися на рівень 2009 року. Але, тим не менш, будівельна галузь – це той напрямок, який у багатьох країнах є ключовим. У низці країн, що інтенсивно розвиваються, вона становить істотний відсоток ВВП, наприклад в Бразилії порядку 12,2%, тоді як в Україні коливається 2,5% -3,5%. Це, з одного боку, говорить про те, що є перспективи зростання, а з іншого боку – про те, що явно існують серйозні проблеми в будівельній галузі, і ті надії, які покладалися на Євро-2012 як локомотив перезапуску будівельного буму, не зовсім себе виправдали”, – зазначив він.
За словами Кендюхова, зараз для пожвавлення галузі економістами рекомендується відновлення різного роду іпотечних програм. Але виникає питання, наскільки іпотечні програми дійсно ефективні, і чим це все може закінчитися. До 2008 року ринок нерухомості розвивався саме завдяки широким іпотечним програмам. Потім настала системна боргова криза, і це вплинуло насамперед на ринок нерухомості.
У свою чергу, генеральний директор ТОВ «Валькірія» Олексій Сатов дещо не погодився з колегою, і сказав, що крім економічних розрахунків та формул є ще реалії, і динаміка, як банки спрощували схеми отримання кредитів.
“З одного боку є вільний ресурс, який необхідно було розміщувати, з іншого боку є галузь, яка була предметом капіталізації, і є динаміка погашення цього ресурсу. І банкіри вирішили, що на ринку є 7% шахраїв, від яких потрібно перестраховуватися шляхом ускладнення отримання кредитів. Але це ускладнення приводило з одного боку до зниження кредитного портфеля, а з іншого – абсолютно не зменшувався відсоток шахраїв. Тому було ухвалено рішення, дійшло до того, що менеджери банків самі оформлювали довідки про доходи та інше. Але народ, який брав іпотечні кредити, їх обслуговував. Маховик ціни вартості квадратного метра доходив до апогею, переступивши який вже не можна було обслуговувати з тим рівнем доходів, який був тоді. Можливо і добре, що тоді сталася криза. Криза – це завжди зміни на краще. Можливо, якби не криза, ми переступили б ту межу, коли не було б можливості з нашим рівнем доходів обслуговувати кредитний ресурс”, – зазначив Сатов.
Що стосується Євро-2012, то Сатов сказав, що не зовсім були правильними очікування. Тому що Євро закінчилося, закінчилося також і фінансування. Якимось чином була перезапущена галузь, продовжили життя кільком десяткам компаній, які беруть участь у будівництві. Але Євро закінчилося, забудовники не придумали нічого нового, так само як і уряд не придумав нічого для того, щоб дати можливість забудовникам і кінцевим споживачам залучати ресурс.
У свою чергу Кендюхов зазначив, що для України був би оптимальним шлях, якщо б ринок нерухомості стимулювали дещо іншим чином. Проблема не в нестачі кредитів, а, з одного боку, в низькій купівельній спроможності населення, а з іншого – в досить невисоких темпах розвитку виробничого бізнесу. Відповідно, це уповільнює запуск нових підприємств. А якщо був би підприємницький бум, і відповідні компанії розвивалися б в тому темпі, як недавно це відбувалося в Китаї або Індії, це спровокувало б колосальний приплив капіталовкладень, у тому числі у виробничу нерухомість. І українські підприємства, які обслуговують цю галузь, мали б зовсім інші показники. Але для цього потрібні принципово інші інструменти, і інша податкова та інвестиційна політика.
Взагалі такий комплекс інструментів Всеукраїнський союз учених-економістів запропонував ще два роки тому в проекті стратегії соціально-економічного розвитку України “Нова економіка”. Але, на жаль, незважаючи на схвалення представників влади, громадських організацій, до практичної реалізації справа не дійшла. Хоча влада і взяла на озброєння назву “Нова економіка”. Якби окрім назви взяли б і суть, то результати сьогодні могли б бути іншими.
Ризики і рішення
З ризиків, які зараз присутні в будівельній галузі, Кендюхов зазначив тривожну ситуацію, яка загрожує світовому ринку з боку Китаю. Це останній ринок, який тримався і не падав, коли вже руйнувалися ринки нерухомості Сполучених Штатів, Європи, країн СНД. Два місяці тому почалося падіння китайського ринку нерухомості, і за цей час там розорилося близько 30% фірм. За словами експерта, це все може спровокувати обвал світового ринку металу, відповідно, експортні можливості України можуть бути істотно погіршені. А якщо до цього додасться політична нестабільність в країні, можуть з’явитися негативні тенденції, які ще сильніше ускладнять розвиток будівельної індустрії в Україні.
“Але ми будемо намагатися дивитися вперед з оптимізмом, тому що є й оптимістичні нотки, які пов’язані з тим, що на сьогоднішній день світовий інвестор буквально метається в пошуках привабливих об’єктів для інвестування. Обсяги інвестування з боку США, Європи і Китаю зменшилися, і, відповідно, інвестор шукає більш перспективні місця. І тут Україна, з урахуванням того, що ми досить цікаво географічно розташовані, тут хороший трудовий потенціал, могла б створити дійсно перспективний інвестиційний клімат, який зробив би нашій країні необхідний імідж”, – зазначив Кендюхов.
У свою чергу, технічний директор ПАТ «Бетонмаш» Олег Гавриленко зазначив, що зараз у будівельній галузі України все ще недооцінюють вітчизняного виробника, але потроху ситуація поліпшується.
“Ми входимо в зиму з досить великим обсягом проектів. Ми виходимо на замовників, з якими ми не працювали ще вчора, тому що вони були зорієнтовані на імпортне обладнання. Сьогодні люди по-іншому оцінюють ситуацію, і розуміють, що з тією ціною, яка сьогодні пропонується імпортом, вони не виживуть, не зможуть забезпечити належної собівартості своєї продукції. Ми виходимо з тією ж якістю, яку пропонує імпорт. Те, що стосується складних технологій, які освоєні за кордоном – ми їх застосовуємо. Сказати про те, що ми стоїмо на місці – ні.
Зараз важливо, щоб державні програми так чи інакше сприяли вітчизняному виробнику саме в програмах, які передбачають кредитування замовника, тих, які пов’язані з будівництвом. Це локомотив, від цього все відштовхується.
Це стосується і зовнішньої реалізації металопрокату. Не може металургія продавати прокат в обсязі 4 млн тонн – давайте реалізовувати цю продукцію тут у себе. Давайте дамо можливість організаціям, які беруть участь у будівництві, реалізувати цю продукцію на своїх об’єктах – це мости, якісь індустріальні об’єкти тощо. Сьогодні країна потребує таких об’єктів. Цифри говорять самі за себе: з мільярда вкладених грошей держава відразу отримує повернення в обсязі 750 мільйонів”, – зазначив він.
Також з негативів експерт виділив те, що колосальні ресурси в будівельній галузі витрачаються на так звані трансакційні витрати, тобто ті, які пов’язані з узгодженням, отриманням різного роду дозволів, затвердженням документації. При будівництві це головний біль як приватного власника, який на своїй землі хоче побудувати собі будинок, так і великого забудовника. Щоб спростити ці процедури, не потрібно ніяких додаткових капіталовкладень, і на сьогоднішній день є низка країн, що показує, як важливо спрощення. Не треба далеко ходити – Грузія, де протягом дня можна отримати всі дозвільні документи, щоб розпочати будівництво.
Крім того, в нашій країні є парадоксальна ситуація, пов’язана з інтелектуальною працею – це ціна на відповідні роботи. Так, в якійсь країні робітник, задіяний, наприклад, на виробництві шлакоблоків, отримує 3 долари на день. Але інженер на цьому підприємстві отримує мінімум 3 тисячі доларів на день. Це говорить про цінність інтелекту і про його вартість. А в Україні, на жаль, що низькокваліфікований робітник, що інженер з вищою освітою отримують практично одну і ту ж зарплату. Це не тягне на мотивацію, а вона є дуже важливим фактором, і не тільки для будівельної галузі.
Олексевич Марія
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
