2970
В Україні хочуть узаконити націоналізацію
В Україні хочуть встановити порядок націоналізації – 26 жовтня 2012 року у Верховній раді зареєстрований законопроект “Про націоналізацію”, який має регулювати відносини, що виникають при націоналізації майна.
У пояснювальній записці законопроекту, ініційованому депутатом Катериною Лук’яновою (фракція НУНС), зазначається, що націоналізація майна – ознака економічно розвиненої країни.
За приклад наводяться декілька держав, зокрема Польща, за Конституцією якої позбавлення майна допустимо тільки тоді, коли воно здійснюється в публічних цілях і за справедливу винагороду. Класичним прикладом націоналізації зазначено оплатне вилучення з приватної власності підприємств вугільної промисловості, здійснене на початку сімдесятих років минулого століття урядом лейбористів Великобританії під час економічної кризи, що дозволило державі зберегти галузь та не допустити масової деградації шахтарських міст.
Стан справ з націоналізацією в Україні
Україна, на думку автора законопроекту, є однією з небагатьох країн, яка під час світової фінансової кризи не вдалась до використання процедур банкрутства або націоналізації стосовно хоча б однієї з неефективних фінансово-кредитних компаній або промислових підприємств. Таким чином, власники таких компанії вдалися до неекономічних, часом незаконних дій, і, в першу чергу, від цього страждали працівники організацій через заборгованості з виплат.
Згадано також про ситуацію, коли держава витратила на капіталізацію та докапіталізацію окремих банків 25,8 млрд. грн., внаслідок чого частка держави у статутних капіталах цих банків склала: ПАТ “Родовід Банк” – 99,99 %; ПАТ “АКБ “Київ” – 99,94 % та АТ “Укргазбанк” – 92 %. Далі фактично відбулось поверення цих банків приватним інвесторам, причому цим законом не встановлено мінімального розміру коштів, що має отримати держава від такого продажу. Відтак по факту маємо витрату державних коштів та незрозумілу перспективу продажу державної власності за безцінь.
Порядок здійснення націоналізації
Відповідно до законопроекту, націоналізації може підлягати майно, що перебуває у власності юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правової форми, а також майно фізичних осіб-підприємців. Якщо йдеться про майно, яке перебуває у власності іноземної юридичної особи або фізичної особи-підприємця – нерезидента, то воно підлягає націоналізації у порядку та на загальних підставах законопроекту, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.
Проте, дія цього Закону не поширюється на майно, що належить на праві власності фізичним особам і не призначене для використання у підприємницькій діяльності, житловий фонд, земельні ділянки, призначені для ведення дачного господарства, садівництва, індивідуального житлового будівництва, гаражного будівництва, реквізицію майна, конфіскацію майна, вилучення, у тому числі шляхом викупу, земельних ділянок для державних і муніципальних потреб, відчуження нерухомого майна у зв’язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно розташоване, а також звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника.
Однією з підстав для націоналізації (яка, як зазначається, відбувається у виняткових випадках) є масові звільнення на містоутворюючих підприємствах (підприємства в містах обласного або районного підпорядкування, кількість працівників яких, з урахуванням членів їх сімей, становить не менше половини населення адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони розташовані). При цьому масовими вважаються звільнення більше 10% працівників (не менше 20 осіб), вчинені протягом місяця.
Крім того, націоналізація може відбутись за наявності заборгованості з виплати заробітної плати, матеріальних допомог та інших встановлених виплат, сума якої перевищує тримісячний фонд оплати праці працівників організації. Зниження без причини більш ніж на 10% заробітної плати працівникам організації, якщо таке зниження порушує укладені між працівниками і роботодавцями колективні договори і угоди.
Також підставами можуть стати порушення правил охорони зовнішнього середовища при виробництві, рішення суду про визнання підприємства банкрутом, в разі, якщо підприємство виробляє продукцію, товари або надає послуги, що мають стратегічне значення для забезпечення безпеки держави.
Вирішувати, чи варто здійснювати націоналізацію, буде спеціальна комісія. Також у власників буде можливість оскаржити рішення про націоналізацію, якщо вони представлять план заходів для усунення причин націоналізації.
Націоналізація майна здійснюється за умови повного відшкодування Україною його власнику вартості майна та збитків, які заподіюються власнику в результаті націоналізації. Цікаве уточнення законопроекту – націоналізація не є мірою покарання або способом забезпечення виконання зобов’язань власника такого майна.
Націоналізоване майно не може бути приватизоване, передано в оренду або відчужене в інший спосіб протягом п’яти років з моменту його націоналізації.
Розмір ринкової вартості майна, що націоналізується, а також збитків, що заподіюються власнику, визначаються незалежним експертом відповідно до чинного законодавства про оціночну діяльність. Оцінка вартості майна та визначення розміру збитків, яких зазнає власник в результаті націоналізації, здійснюється на підставі договору, укладеного спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з незалежним оцінювачем. Розмір відшкодування власнику майна, що підлягає націоналізації встановлюється рівним сумі ринкової вартості такого майна та збитків, яких заподіяно власнику в результаті націоналізації.
Важливо, що розмір відшкодування власнику вилучається майна визначається на дату проведення оцінки в національній валюті. А якщо власник або спеціально уповноважений орган виконавчої влади не згодний з результатами незалежної оцінки такого майна, то вартість майна та збитків, які підлягають компенсації з боку держави, встановлюється судом.
Цікаво, що отримавши рішення про націоналізацію майна, його власник не має права створювати на ньому додаткових проблем, відчужувати його, або, просто кажучи, розвалювати до стану, в якому це майно буде державі не потрібним.
Наразі ж, знаючи практику таких заходів в Україні, складно повірити в успіх таких ймовірних заходів. Особливо, якщо замислитись над грошовою частиною питання – де буде брати держава гроші на те, щоб виплачувати “адекватні” компенсації власникам. Цілком можливо, що все буде переходити на етап реприватизації, коли майно буде виставлятись на продаж, і купуватимуть його “потрібні люди”. Але тоді виникає запитання: наскільки неупередженою буде комісія, що обиратиме об’єкти на націоналізацію, і чи не виникатимуть факти “підставних” негараздів на тих чи інших підприємствах…
Олексевич Марія
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
