1935
Цензура в інтернеті стає глобальним трендом
«Сьогодні свобода інтернету в небезпеці, як ніколи раніше», – стверджує один з батьків-засновників Всесвітньої павутини Вінтон Серф. Що змушує американського інформатика бити тривогу? Звичайно, цифри.
У 2002 році уряди лише чотирьох держав піддавали інтернет регулярній цензурі; сьогодні таких держав налічується понад 40. Особливо часто останнім часом тривожні новини надходять з країн Азії. Так, коли в серпні в Індії почалася чергова хвиля конфліктів на релігійному ґрунті, уряд вирішив просто заблокувати інтернет-сторінки і профілі в соціальних мережах тих користувачів, кого влада підозрювала в поширенні чуток. За останні місяці перед судом були змушені постати блогери у В’єтнамі, а в Південній Кореї акаунти опонентів влади стали просто блокувати.
Навіть в Ефіопії, де доступ до інтернету є всього лише у 1% населення, вже активно використовують інтернет-фільтр і віддалене спостереження за з’єднаннями користувачів. Тільки в цьому році, за даними міжнародної організації «Репортери без кордонів», у світі було вбито 29 блогерів, ще 127 осіб опинилися за ґратами за свої пости в інтернеті.
Улюблений привід держав, які вводять цензуру, – «з міркувань національної безпеки». При цьому фільтрацією контенту в Мережі тією чи іншою мірою займаються практично всі країни. «У світі є, може, пара інтернет-провайдерів і держав, які не фільтрують вміст Мережі. Просто коли цим займаються демократичні держави, вони ведуть детальні дискусії про те, який саме контент і на яких підставах піддати цензурі», – говорить Джермін Брукс, голова організації Global Network Initiative (GNI).
Найяскравіший приклад – скандальний фільм «Невинність мусульман», що викликав хвилю протестів в ісламському світі. Що робити – забороняти його показ, щоб уникнути насильства і людських жертв? У Росії, наприклад, саме так і вчинили: спочатку Генпрокуратура, а потім і суд першої інстанції визнав фільм екстремістським і постановив заблокувати.
Навіть така країна, як Швеція, де 90% домашніх господарств мають доступ до Мережі, не може обійти стороною питання цензури. Скажімо, влада вирішила зайнятися цілком зрозумілою справою – заблокувати сайти з дитячою порнографією, склавши чорний список заборонених інтернет-ресурсів. Але вибір сторінок здійснювався непрозоро і був нелогічним, вважають критики. «Але це ще не означає, що шведська система така ж погана, як в будь-які недемократичній країні», – виправдовує дії шведської влади заступник міністра закордонних справ Франк Бельфраге. За його словами, шведи захищають демократію, в той час як авторитарні й диктаторські режими – антидемократії.
Ще одна проблема – в тому, що не всі західні фірми, що займаються розробкою технологій стеження за користувачами в Мережі і фільтрації інтернет-контенту, дотримуються високих моральних стандартів, коли справа доходить до вигідної угоди, нехай навіть і з сумнівними клієнтами. «Західні уряди поки практично ніяк не контролюють торгівлю такими технологіями і не вказують, кому їх можна продавати, а кому – ні», – нарікає Ерік Кінг з правозахисної організації Privacy International, яка розслідує, в які країни йдуть західні системи комп’ютерного спостереження.
Втім, гарною новиною можна вважати те, що жодна з систем контролю і цензури не виявляється поки достатньо міцною. У Китаї близько 10% користувачів навчилися обходити державну систему блокувань «Золотий щит» («Великий китайський файрвол»), користуючись проксі-серверами і мережами-анонімайзерами – тобто програмами, що дозволяють анонімне мережеве з’єднання, захищене від прослуховування.
За матеріалами: bfm.ru
Поділитися новиною
