3065
За індивідуальну «євроінтеграцію» українці та росіяни платять по €120 тис.
Щопонеділка ранковим рейсом колишній москвич Андрій* вилітає на роботу з Риги до Москви. У п’ятницю він повертається додому у свою нову ризьку квартиру, де його чекає сім’я – дружина і двоє маленьких дітей.
Микола* поки що не перебрався з Донецька до Європи, але будинок у невеликому містечку під Ригою вже купив. Щоправда, не вгадав із ціною – $100 тис. не вистачило для отримання посвідки на проживання. Тепер доводиться будувати гараж та облагороджувати територію, щоб підвищити вартість оцінки майна. Утім, у Латвії Микола затримуватися не збирається: це лише проміжний пункт на шляху до мрії – квартири в Ніцці.
І Андрій, і Микола перебралися до цієї країни завдяки так званій посвідці на проживання для інвестора – новій схемі, яка дає змогу «стати своїм» у Євросоюзі в обмін на порівняно невеликі інвестиції в економіку Латвії. Для Андрія «невеликі інвестиції» – це €120 тис., викладені за квартиру в новому будинку у Ризі. Для Латвії ж приїзд таких людей означає справді радикальні зміни.
Вікно в Європу для економ-класу
Такі історії стають дедалі типовішими для Латвії, яка півтора десятиріччя фактично тримала східний кордон на замку. Прочинити двері для російських, українських, центральноазіатських інвестицій змусила економічна криза. Ринок нерухомості обвалився, і банки разом із великим бізнесом «протиснули» послаблення імміграційного законодавства.
У підсумку два роки тому країна почала торгувати чи не єдиним своїм природним ресурсом – географічним положенням, яке разом із її членством у ЄС виявилося вельми ходовим товаром: за цей час право на проживання в Латвії (і відповідно ЄС) дістали 3,5 тис. осіб, за даними Департаменту громадянства та міграції. Для двохмільйонної Латвії це немало.
Згідно із законом посвідку на проживання в останній терміном на п’ять років може отримати громадянин будь-якої країни світу, готовий виконати одну з трьох умов: покласти в латвійський банк терміном на п’ять років 200 тис. латів (близько €300 тис.), наприклад, на депозит; купити нерухомість (у Ризі та великих містах – на суму понад €145 тис., у малих – більш ніж €73 тис.) або вкласти щонайменше €36 тис. у статутний капітал тамтешнього підприємства. Для 157 громадян України такі умови видалися цілком прийнятними: 10 із них інвестували в підприємства, 60 оформили вклади в банки, а 87 придбали нерухомість.
«Мені здається, це очевидно. Двокімнатну квартиру в Москві за такі гроші все одно не купити», – пояснює Андрій й одразу ж загинає пальці, перелічуючи вигоди: російськомовне середовище, школа з російською мовою навчання, безпека, екологія, високоякісні продукти… При цьому він навідріз відмовляється від публікації прізвища. «Ви ж розумієте», – потискає плечима.
Інвестори, яких насправді, напевно, було б правильніше назвати представниками середнього класу й не надто великого бізнесу, взагалі не надто балакучі. Однак їхні мотиви очевидні: хтось таким чином вивів із країни капітал, хтось просто прикупив різко здешевілу нерухомість у країні ЄС, а хтось вирішив, що «треба їхати», але поїхав у підсумку зовсім не далеко. «У якомусь сенсі нам вигідні натягнуті відносини між Росією і Латвією. Принаймні хоч якась гарантія таємниці банківських вкладів і безпеки загалом», – усміхається Андрій. А що ж Латвія?
Чужі гроші й власна гордість
Питання відкриття кордонів для будь-якої міграції для Латвії завжди було украй болючим: за 50 років радянської влади сюди приїхали сотні тисяч людей, різко змінивши склад населення. Національне питання розкололо суспільство. Тому навіть за катастрофічної демографічної ситуації, а з початку 1990-х країна втратила майже третину населення, імміграція лишається одним із основних пострахів для електорату в арсеналі політиків. Тому вихід Латвії на ринок держав, що «приманюють» капітал, виявився дещо несподіваним.
«Інвестиційний поріг для отримання посвідки на проживання в Латвії цілком прийнятний на тлі, наприклад, деяких країн старої Європи. У цьому сенсі зрівнятися з нами може, мабуть, лише Естонія, – не приховує задоволення Руслан Стецюк, віце-президент банку Rietumu, що активно працює з клієнтами в екс-СРСР. – Намагаючись залучити здобувачів європейської «прописки», Латвія передбачила й інші привабливі моменти. Приміром, посвідка на місце проживання тут видається терміном на п’ять років, тоді як в інших популярних серед інвесторів країнах, таких як Естонія і Чехія, – лише на два (в останній необхідно ще пройти співбесіду – face control). Понад те, Латвія є тією поодинокою державою, що не висуває жодних вимог щодо терміну проживання в ній».
«Це принесло в економіку Латвії понад 220 млн латів. МВС не знайшло підтвердження, що видача дозволів створює ризики для національної безпеки. Інакше кажучи, економічна вигода очевидна, ризики безпеки не констатовані», – заявив Тиждень.ua голова Народногосподарської комісії латвійського Сейму В’ячеслав Домбровський.
Дзінтарс Расначс, депутат Сейму від Національного об’єднання, що входить до коаліції, не поділяє оптимізму: росіяни й українці скуповують нерухомість, збагачуючи ріелторів і банки, але не гарантуючи жодної користі економіці країни. Утім, система набирає хід: за рік кількість виданих посвідок на проживання зросла в 2,5 раза, і в Ризі та Юрмалі дедалі частіше чути російську мову без прибалтійського акценту. Імена змінено.
Дмитро Александров
За матеріалами: Тиждень.ua
Поділитися новиною
Також за темою
До кінця року IBM планує скоротити кілька тисяч співробітників
Microsoft запустила власну модель для генерації зображень
Німеччина тестує революційну зарядку електромобілів під час руху по автобану
OpenAI запустила застосунок Sora на Android у кількох країнах
Концерн Rheinmetall відкриває завод у Литві: найбільша оборонна інвестиція в історії країни — Bloomberg
Через «Дію» українці відкрили, змінили або закрили понад 1,6 млн ФОП
