3780
Друг Путіна вирішить, кому продати Лисичанський НПЗ
Ігор Сечін, глава найбільшого в Росії нафтового держхолдингу «Роснафта», проводить у Лондоні переговори з британськими акціонерами ТНК-ВР про придбання їх 50%-вої частки в компанії. Тільки після того як визначиться доля цієї угоди, рада директорів ТНК-ВР зможе ухвалити рішення про продаж Лисичанського НПЗ новому власнику.
Російська експансія
Не виключено також, що ТНК-ВР перейде під повний контроль «Роснафти» (див. довідку). А операція по зміні власника Лисичанського НПЗ буде скасована. І тоді на українському ринку з’явиться потужний гравець, здатний вести агресивну експансію, завдяки політичній підтримці Кремля: російські ЗМІ не тільки вказують на підтримку ініціатив Ігоря Сечіна з боку президента Росії Володимира Путіна, але і називають його противником ринкової лібералізації. «Ситуація повертається в 1993 рік, коли були «Лукойл», «Сургут» і «Роснафта». Це означає, що сильний, як завжди в економіці, з’їдає слабкого», – так Леонід Федун, віце-президент «Лукойлу», прокоментував наслідки поглинання ТНК-BP «Роснафтаю».
Така ситуація в російській нафтовій галузі загрожує посиленням позиції її представників на українському ринку, який влада нашої країни безуспішно намагається вивести з кризи. До кінця першого півріччя російська нафта перестала надходити на українські заводи. З усіх НПЗ, побудованих в країні, зараз працює тільки два (Кременчуцький НПЗ «Укртатнафта», підконтрольний групі «Приват» Ігоря Коломойського, і Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти зі структури НАК «Нафтогаз України»).
Лисичанський НПЗ був зупинений в березні 2012 р. через нерентабельність переробки на ньому нафти, що поставляється з Росії. Зі схожої причини Одеський НПЗ, що належить “Лукойлу”, простоює з листопада 2010 р. Херсонський НПЗ (контролюється групою «Континіум» українського бізнесмена Ігоря Єремєєва) не здійснює переробку сировини з 2005 р. Технічно відсталі Дрогобицький і Надвірнянський НПЗ (контролюються групою «Приват») також не працюють. При цьому Дрогобицький НПЗ готовий до запуску, але Ігор Коломойський не може забезпечити його сировиною (необхідно мінімум 40 тис. т нафти). По ринку ходить інформація, що бізнесмен налаштований запустити Дрогобицький НПЗ раніше Лисичанського, оскільки від цього нібито залежить його політична доля і перспективи бізнесу.
Привід для занепокоєння є не тільки у Ігоря Коломойського, який досі не врегулював суперечку з російською «Татнафтою» про права власності на Кременчуцький НПЗ. Купівля «Роснафтаю» ТНК-ВР може змусити Дмитра Фірташа поховати мрію про придбання Лисичанського НПЗ – бізнесмена експерти називали основним претендентом на актив «танкістів» з того моменту, як було оголошено про його можливий продаж.
Також прихід «Роснафти» створює передумови для посилення тиску Москви на Україну в питанні про приєднання країни до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану, якого Київ прагне уникнути. Без врахування експортних пільг з Росії, які передбачає співпраця в рамках Митного союзу, переробка російської нафти на НПЗ в Україні залишиться комерційно непривабливою, тому заводи будуть простоювати. Це посилить соціальну напруженість в регіонах, де побудовані НПЗ, а також збільшить дефіцит нафтопродуктів на внутрішньому ринку, призведе до зростання їх вартості.
Як позбутися залежності
Ситуацію могло б поліпшити введення мит на імпортні нафтопродукти, щоб підвищити привабливість переробки в Україні ввезеної нафти з території країн Митного союзу. В уряді Миколи Азарова не відкидають прийняття такого рішення. Але проти нього виступають імпортери, попереджаючи про можливий дефіцит на українському ринку якісного пального, яке не можуть виробляти українські НПЗ через технічну відсталість.
«Рішення ключової проблеми з виведення української нафтопереробки з кризи зводиться до пошуку складного балансу між інтересами власників вітчизняних НПЗ і імпортерів нафтопродуктів. Також влада повинна узгодити зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні інтереси України: країна зацікавлена в партнерських відносинах з Росією, з якою є багаторічні продуктивні зв’язки, але в той же час бачить перспективу у поглибленні співробітництва з Євросоюзом, що буде утруднено при вступі до Митного союзу», – сказав «i» Сергій Дубов з інвесткомпанії “Профіт гарант”.
У таких умовах, за його словами, не виключена поява нових конфліктів у галузі, які можуть поглибити кризову ситуацію. Проте передумови для неї, як вважає експерт, тягнуться ще з часів президента Леоніда Кучми, коли українські НПЗ були продані російським інвесторам, але не був створений ефективний механізм контролю над виконанням ними інвестиційних зобов’язань. Тому підприємства втратили свою конкурентоспроможність, на них зараз невигідно переробляти каспійську нафту, яка за якістю і ціною перевершує російську. І, таким чином, робота українських НПЗ, як і стабільність внутрішнього ринку нафтопродуктів, залишається залежною від поставок сировини з Росії.
___________________________________
ТНК-ВР була створена в 2003 р. Її добувні активи розташовані в Західному і Східному Сибіру, Волго-Уральському регіоні, а також у В’єтнамі і Венесуелі. Компанії належать п’ять нафтопереробних заводів у Росії та Україні, роздрібна мережа з 1,4 тис. автозаправних комплексів, які працюють під брендами BP і ТНК. ТНК-ВР також володіє близько 50% російської нафтогазової компанії «Славнафта». На ТНК-ВР припадає близько 16% загального обсягу видобутку нафти в Россії.
___________________________________
ТНК-ВР була створена в 2003 р. Її добувні активи розташовані в Західному і Східному Сибіру, Волго-Уральському регіоні, а також у В’єтнамі і Венесуелі. Компанії належать п’ять нафтопереробних заводів у Росії та Україні, роздрібна мережа з 1,4 тис. автозаправних комплексів, які працюють під брендами BP і ТНК. ТНК-ВР також володіє близько 50% російської нафтогазової компанії «Славнафта». На ТНК-ВР припадає близько 16% загального обсягу видобутку нафти в Россії.
Бізнес ТНК-ВР в Україні представлений такими ключовими підприємствами: ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» – керуючий центр, оптова торгівля нафтопродуктами на внутрішньому і зовнішньому ринках, проведення координованої інвестиційної політики, забезпечення максимальної ефективності використання активів; приватне АТ «ЛИНІК» (Лисичанський НПЗ) – переробка нафтової сировини і виробництво нафтопродуктів; СП ТОВ «Кершер» – роздрібна торгівля нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій, управління автозаправними комплексами (АЗК).
У Даний час по 50% ТНК-ВР належить британській ВР і російському консорціуму AAR (25% – «Альфа-груп» Михаїла Фрідмана, по 12,5% – «Ренова» Віктора Вексельберга і Access Industries Леонарда Блаватника).
Між AAR і ВР тягнеться корпоративний конфлікт через заблоковану консорціумом російських акціонерів угоду ВР з найбільшою російською нафтовою компанією «Роснафта» в 2011 р. Раніше консорціум AAR заявляв про готовність викупити частку ВР або обміняти свою частку на акції британської компанії, не виключивши появи в ТНК-ВР і третього акціонера. BP підтвердила, що збирається продати свої акції ТНК-ВР, і навіть отримала пропозицію від потенційного покупця. AAR також повідомив ВР про намір вивести ТНК-BP на IPO. Але потім російські і британські ЗМІ почали писати про те, що AAR і «Роснафта» підписали попередню угоду про продаж російської держкомпанії 50% в ТНК-ВР, що належать російським акціонерам, за 17 млрд. фунтів стерлінгів (близько $28 млрд.), а BP близька до угоди щодо продажу своєї 50%-вої частки в ТНК-BP «Роснафті» за $25 млрд.
«Роснафта» залишається на сьогодні єдиним фігурантом, який офіційно підтвердив свій інтерес до придбання ТНК-ВР. Президент «Роснафти» Ігор Сечін говорив наприкінці вересня, що компанія зможе профінансувати купівлю акцій ВР за рахунок ринкових інструментів і отримала багато пропозицій про залучення фінансування від російських і міжнародних банків.
Гроші, виручені від продажу акцій ТНК-ВР, британська компанія може направити на збільшення своєї частки в «Роснафті», констатував Ігор Сєчін за підсумками зустрічі у Володимира Путіна. Таким чином, ВР, яка купила 1,3% акцій «Роснафти» в ході її IPO в 2006 р., розраховує зміцнити партнерство з держкомпанією, яка, в свою чергу, вважає цей сценарій «дуже цікавим».
Світлана Долинчук
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
