3741
Глобальна криза: як вижити Україні
Говорячи про кризу, потрібно усвідомлювати, що це завжди ще і стимул для кардинальних змін та мотивація для того, щоби вийти з неї сильнішим та опинитися у виграші.
На рівні країни успішними стають ті компанії, що намагаються постійно розвиватися, розробляти та впроваджувати нові технології, підвищувати ефективність своєї діяльності. Капіталізація саме таких підприємств постійно зростає, ними цікавляться інвестори.
Очевидно, що в умовах глобалізації світової економіки за таким же принципом формується відношення інвесторів не тільки до окремої компанії, але і до цілих країн. Чим сприятливіші умови ведення бізнесу, ефективніше державне управління, вище рівень освіти, тим вірогідніше, що саме ця країна цікавитиме інвесторів.
Що ж потрібно, щоби Україна стала привабливою для інвесторів?
Спочатку потрібно визначити існуючи переваги України.
Україна – це найбільша за територією європейська країна. В ній проживають більше 45,5 мільйона громадян.
Україна за коефіцієнтом транзитності посідає перше місце в Європі – коефіцієнт транзитності України – 3,75, Польщі, яка посідає друге місце – 2,92. Через територію України щорічно перевозиться понад 60 мільйонів тон транзитних вантажів, включаючи трубопровідний транспорт для перевезення рідких вантажів, таких як нафта, газ та аміак тощо.
Потенційні можливості України оцінюються в межах 220 мільйонів тонн транзитних вантажів і це є стратегічною перспективою для її розвитку.
На території України розміщені найбільші в Європі газосховища, в яких одночасно можна зберігати 32-33 мільярди кубометрів газу, що є запорукою стабільного постачання газу споживачам не тільки в Україні, але і в країни Центральної та Західної Європи.
В Україні поки що зберігається високий науково-технічний потенціал. Україна може самостійно виготовляти ракетоносії, літаки, танки, турбіни та складне енергетичне обладнання для газової та енергетичної галузі і ще багато іншого, що відображає високий науковий рівень наших вчених та інженерів.
Щорічний дохід від експорту ІТ-продуктів оцінюється в понад 2 мільярди доларів.
Україна має найбільшу площу сільськогосподарських земель в Європі і потенційно може бути однією з головних годувальниць планети.
Отже в Україні достатньо можливостей, щоби бути однією з провідних країн світу.
На жаль, реалізувати ці можливості не дають значні слабкості та небезпеки.
В Україні панує тотальна корупція, умови ведення бізнесу в останні роки різко погіршилися. У минулорічному щорічному світовому рейтингу Transparency International за рівнем корупції Україна опустилася зі 134-го на 152-ге місце.
За даними Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації у рейтингу легкості ведення бізнесу Україна також опустилася на 152 місце серед 183 країн світу.
Внаслідок зростання рівня корупції за останні два роки різко виросла монополізація української економіки. В результаті цього можливості для ведення бізнесу та отримання доходу для малих підприємств та підприємців різко скорочуються.
За оцінками українських експертів лише протягом 2011 року з кишень українців монополісти в різний спосіб за допомогою монопольного становища витягли більше ста мільярдів гривень.
В Україні також надвисока енергоємність ВВП. Це означає високі витрати на енергоносії, що не дозволяє збільшити прибутки підприємств та доходи громадян.
Слід також нагадати, що Україна надзвичайно залежна від експорту енергоносіїв з однієї країни. Це постійно створює загрозу дестабілізації економіки та національній безпеці нашої держави.
Як Україні долати кризу й вийти з неї сильнішою?
Для того щоби вийти з економічної кризи та стати сильнішою, в Україні потрібно провести системні реформи. Але при цьому потрібно чітко усвідомлювати, що справжні реформи не мають нічого спільного з перекладанням усіх проблем на плечі пересічних громадян.
Реформи політичним елітам потрібно розпочинати з себе – із запровадження повної прозорості діяльності органів державної влади. Реєстри майнових прав власності на рухоме та нерухоме майно мають набути публічного, відкритого статусу, так само як і реєстри всіх одержувачів соціальних пільг та спеціальних пенсій, всіх витрат, які здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Має бути сформований і відкритий для ознайомлення всіма громадянами реєстр інформації про доходи та витрати державних посадовців, правоохоронців, суддів, керівників державних підприємств.
Повинна оприлюднюватись не тільки інформація про доходи та витрати цих осіб, але і їх родин.
Необхідно зробити відкритою інформацією податкову звітність підприємств.
Необхідно забезпечити вільний доступ до інформації про рух нормативних документів та рішень, що розглядаються та затверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Наступним кроком повинно бути здійснення заходів з максимального спрощення всіх процедур пов’язаних із взаємовідношеннями держави та суспільства. Чим простішою та зрозумілішою буде система сплати податків, митних зборів, внесків на соціальне страхування та розрахунку пенсій, процедури отримання дозволів та ліцензій, тим сприятливішими будуть умови ведення бізнесу та менше буде можливостей для вимагання хабарів з боку чиновників.
Досвід Грузії в цьому плані є надзвичайно показовим та надихає тих, хто вірить, що в Україні можна приборкати корупцію та зробити державний апарат ефективним.
Не менш важливим кроком є реальна демонополізація в економіці. Монополізація економіки країни – це не питання відсутності необхідної правової бази, яка би дозволяла протидіяти цьому.
В першу чергу – це питання відсутності політичної волі та фактичне активне сприяння монополістам.
Від монополізму та антиконкурентних змов в сфері житлового господарства, виробництва та продажу товарів народного споживання, сільського господарства найбільшою мірою страждають найменш забезпечені верстви населення.
Безглуздо займатися соціальним захистом незахищених громадян, якщо їх при цьому повсякденно оббирають загальнонаціональні та місцеві монополісти та роблять ще біднішими.
З небажанням боротися з монополізмом напряму пов’язана відсутність реального сприяння реформам в житлово-комунальному господарстві та енергетичні сфері. Основні олігархічні групи країни зацікавлені в збережені існуючого стану справ.
Це одне з джерел їх надприбутків. В той же час без цих реформ неможливо реалізувати вкрай необхідні країні заходи з енергозбереження. Хоча реалізація заходів з енергозбереження має стати одним з головних завдань уряду на найближчі 5-10 років.
Для реалізації цього завдання мають бути задіяні всі наявні в державі інструменти податкової, митної, бюджетної та грошово-кредитної політики. Держава повинна створити максимально сприятливі умови для впровадження заходів з енергозбереження на рівні комерційних підприємств, громадян та бюджетних установ.
Окремо потрібно відзначити необхідність реформ в аграрному секторі.
Аграрний комплекс – стратегічний сектор української економіки. Якби далі не розвивалася світова економіка, чисельність населення планети лише збільшуватиметься, а значить зростатиме потреба в продуктах харчування.
Для України виробництво сільгосппродукції може бути тим самим, чим для країн Близького Сходу є нафта та газ. При цьому на відміну від нафти та газу сільгосппродукція є відновлюваним ресурсом.
У зв’язку з цим фундаментальним питанням розвитку аграрного комплексу України є питання землі.
Сільськогосподарські землі – це національне багатство всієї країни, тому вони повинні належати на правах власності лише громадянам України, яким мають бути створені умови для її обробки.
Очевидно, що без створення публічного державного кадастру та реєстру прав власності на землю, без максимального сприяння розвитку всіх форм кооперації на селі – споживчої, виробничої, обслуговуючої – спроба впровадження вільного обігу сільськогосподарських земель обернеться її спекулятивним відчуженням.
Тому поки доцільно продовжити мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.
На сьогодні головним завданням розвитку аграрного сектору є не впровадження вільного обігу сільгоспземель. Значно більш важливим має бути провадження стабільної політики, яка не дозволяє в той чи інший спосіб обмежувати продаж сільгосппродукції та встановлення цін на неї.
Необхідне державне сприяння та підтримка розвитку страхування сільськогосподарської діяльності, як головного механізму захисту інтересів кредиторів.
Важливо також визначити механізм взаємодії та співіснування великих агрохолдингів та малих і середніх сільгосппідприємств, в тому числі фермерських господарств.
Доцільно створити умови за яких великі агрохолдинги вирощували би та виробляли аграрну продукцію орієнтовану переважно для експорту.
В той же час малі та середні сільгосппідприємства повинні мати преференції для реалізації своє продукції на внутрішньому ринку.
Лише в них повинна купуватися сільгосппродукція для поповнення держрезерву та бюджетних потреб.
Не менш важливим для підтримання конкурентноздатності країни є питання постійного підвищення рівня освіти та сприяння розвитку наукових досліджень в державі. Тільки ті країни, що наполегливо забезпечують сприяння розвитку освіти та науки, матимуть майбутнє.
Але освіта та наука лише тоді розвиватимуться, коли в державі існуватиме потреба в них. А це можливе лише за наявності попиту на них з боку реального сектору економіки країни.
Це в свою чергу потребує сприяння виробництву товарів та послуг та їх споживання в межах країни. Тільки за умови державної політики сприяння споживанню товарів національного виробництва з’являється попит на науковців та їх розробки.
В ринковій економіці неможливо примусити громадян купувати товари національного виробництва. Хоча формування в громадян усвідомлення взаємозв’язку між їхнім добробутом та споживанням товарів вітчизняного виробництва є важливим завданням держави.
Але держава зможе це робити лише коли бюджетні кошти витрачатимуться виключно на придбання товарів вироблених в Україні.
Тільки коли всі, починаючи від президента країни та закінчуючи найнижчим за рангом державним клерком, використовуватимуть в своїй діяльності вітчизняні товари, тільки тоді з’являтиметься розуміння необхідності цього з боку пересічних громадян.
Україна має всі можливості для того, щоби вистояти в буревії другої хвилі глобальної економічної кризи, яка розпочнеться вже найближчими місяцями.
Але для цього потрібна політична воля та готовність захищати національні інтереси країни з боку політичних діячів поза залежності від їх поглядів та уподобань.
Борис Кушнірук
За матеріалами: Реальна економіка
Поділитися новиною
