3743
По Європі поширюється «сепаратизм багатих»
На місцевих виборах у Бельгії, що пройшли минулої неділі, цілком очікувано лідирують фламандські націоналісти на чолі з Бартом де Вевером. Однією із його перших заяв після оприлюднення перших результатів голосування стала вимога перетворити країну на конфедерацію економічно успішної Фландрії і менш багатої франкомовної Валлонії. «У нас дві культури і дві демократії», – констатував фламандський політик, який стане мером Антверпена, «торговельної столиці» Бельгії. Прихильники де Вевера розглядають цей пост в найбільшому місті Фландрії як трамплін для виходу на позиції лідера незалежної фламандської держави.
Бельгія – далеко не єдина європейська країна, де економічна криза стимулює рухи за незалежність і забезпечує їм успіх на виборах. Глава уряду Каталонії Артур Мас оголосив, що 25 листопада в регіоні пройдуть дострокові вибори. У нинішній ситуації він розраховує отримати абсолютну більшість. Це зміцнило б його позиції в боротьбі за самостійність регіону.
Кілька днів тому Каталонії відмовили в праві провести референдум про самовизначення. Каталонці виступили за проведення такого референдуму в кінці вересня, проте через протидію центральної влади голосування не відбулося. У вересні тисячі каталонців брали участь у демонстрації за створення «нової європейської держави», нагадує Spiegel.
Каталонці, які забезпечують п’яту частину ВВП Іспанії, втомилися від того, що не бачать ніякого прогресу, залишаючись у складі країни. Мас проводить паралелі: точно так само північноєвропейці втомилися від постійної необхідності підтримувати південну периферію. За останні 30 років центральний уряд в регіон інвестував дуже мало, цитує Spiegel слова Маса.
Вогнища сепаратизму помітні всюди в Європі. Опитування пророкують успіх і прихильникам незалежності на майбутніх регіональних виборах в Країні Басків. У той час як фінансове становище уряду Іспанії викликає в Європі все більше побоювань, цей регіон – на підйомі. Восени 2014 року шотландці планують влаштувати референдум про незалежність. В Італії багато жителів Південного Тіролю на півночі країни більше не хочуть нести відповідальність за обтяжених боргами південців, скандали на Сицилії і в «столичному» регіоні Лаціо.
З часу Другої світової війни країни Європи розглядали об’єднання і єдність як спосіб подолання історичних конфліктів. У процесі європейські держави поступово передали цілий спектр повноважень Брюсселю. Коли ядро домовлялося про введення єдиної валюти, було ясно, що в підсумку доведеться завершити процес створенням політичного союзу.
Парадоксально, але в той час як держави передають частину повноважень, обмежуючи національний суверенітет, багато регіонів у Європі вимагають незалежності. Особливо це стосується економічно благополучних провінцій.
У Південному Тіролі (регіон Трентіно-Альто-Адідж/Південний Тіроль), який був анексований Італією у Австрії після Першої світової війни, безробіття становить всього 4,1%, це один з найнижчих показників в ЄС. У регіоні зразкова система охорони здоров’я і соцзабезпечення. Тепер місцеві жителі побоюються, що можуть позбутися своїх привілеїв і субсидій, які вони отримали після присвоєння статусу автономії в 1972 році. Вони також не хочуть розплачуватися за кризу в Італії.
Програма реформ, оголошена прем’єр-міністром Маріо Монті, тільки підсилює антиіталійські настрої. Через «надзвичайний стан», в якому опинилася країна, – держборг сягає 2 трлн євро, – Монті вимагає, щоб Південний Тіроль скоротив витрати на 750 млн євро. Але це суперечить прописаним раніше гарантіям, що 90% податкових надходжень, що збираються в регіоні, повертаються провінції, пише Spiegel.
Рим і столиця регіону, Больцано, почали переговори. Але націоналістські партії, що контролюють більше п’ятої частини місць у регіональному парламенті, розпалюють невдоволення місцевих жителів, яким не подобається, що інші регіони тягнуть їх на дно, пише журнал.
Успіх де Вевера з його «антибельгійською» повісткою також багато в чому пов’язаний з настроями більшості фламандців, яким не подобається, що їхні гроші витікають до менш заможного півдня. «Бельгія – це трасфертний союз, в якому більший внесок [в загальну справу] федерації робить фламандська демократія», – говорить лідер Нового фламандського альянсу.
Відтоді як соціаліст Еліо ді Рупо з франкофонського півдня очолив коаліційний уряд соціалістів, християнських демократів і лібералів у 2011 році, фламандські сепаратисти, які виступають проти «чекового федералізму», як вони висловлюються, набирають позиції серед виборців. Дійсно, Фландрія перераховує менш заможній Валлонії до 6 млрд євро на рік, зазначає Spiegel.
В Іспанії бути разом з центральним урядом не бажають промислові регіони. Країна Басків має найвищий показник ВВП на душу населення, Каталонія перераховує до бюджету більше, ніж отримує від держави.
Конституція Іспанії визнає і гарантує право на автономію для національностей і регіонів, що до неї входять, і солідарність між ними. Але при цьому, хоча кожен з 17 регіонів має право самоврядування, конституція закріплює і «непорушну єдність» іспанської нації. Центральний уряд в Мадриді збирає більшу частину податкових надходжень та повертає кошти регіональним урядам. Тільки Країна Басків і Наварра зберігають історичне право автономно управляти податками, що збираються.
Коли глава каталонського уряду Мас прийшов до влади два роки тому, він націлився домогтися від Мадрида таких же повноважень у податковій сфері. Нещодавно прем’єр-міністр Іспанії Маріано Рахой відмовився надати податкову незалежність Каталонії. Без каталонських надходжень Іспанія втратить позиції четвертої найбільшої економіки ЄС, зазначає Spiegel. Рахой вважає єдність необхідною для ринків.
Сепаратисти скаржаться, що Мадрид грабує Каталонію. Незважаючи на проведений в останні два роки Масом строгий курс економії, кількість робочих місць в регіоні скорочується, в результаті борг зріс до рекордного серед провінцій Іспанії – 44 млрд євро. Рейтинги Каталонії знижені до субінвестиційних. Мас був змушений запросити у Мадрида понад 5 млрд євро за рахунок коштів сприяння регіонам.
Каталонці стверджують, що жили б краще, будучи незалежною державою. Як показало одне з недавніх опитувань, більше половини населення проголосували б за незалежність в разі референдуму.
Такі ж настрої і в Країні Басків. Фаворит майбутніх дострокових виборів 21 жовтня, глава Баскської націоналістичної партії Іньїго Уркулью не розглядає в планах відділення від Іспанії, замість цього він хоче підвищити статус регіону у взаємовідносинах з державою в цілому. Він виступає за те, щоб Країна Басків і центральний уряд виступали «на рівних позиціях».
Але виборці можуть вивести на другу позицію ультраліву сепаратистську силу Euskal Herria Bildu (EHB), і тоді Уркулью доведеться рахуватися з вимогами радикальних сил, які домагаються відділення від Іспанії.
І каталонці, і баски бачать своє майбутнє у складі ЄС і пов’язують свої перспективи з єдиною європейською валютою, пише Spiegel. Але глава Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу звів нанівець їхні надії: новостворювані держави не можуть автоматично стати членами ЄС. Потрібно проводити нові переговори, і для вступу в блок необхідне голосування всіх його членів.
Схожа історія і в Шотландії. У 18 столітті Едінбург, один з центрів європейського Просвітництва, з гордістю носив неофіційне ім’я «Північних Афін». Сьогодні багато хто побоюється, що такий титул знову згодиться, але вже з інших причин. Як зауважує оглядач Spiegel, «якщо на референдумі через два роки дійсно більшість проголосує за суверенітет Шотландії, замість упевненої в собі нової країни може з’явитися нова маргінальна держава, у якої буде більше спільного з долею Ірландії або Греції, ніж того хотілося б шотландцям».
Поки націоналісти стверджують, що незалежну Шотландію, що звільнилася від диктату євроскептиків Англії, чекає золота пора. Нова республіка зможе розробляти нафтові ресурси Північного моря і виграє завдяки введенню євро.
Довгий час прикладом для Шотландії була Ірландія. Жителям останньої вдалося продемонструвати, що навіть маленька країна може залучати інвесторів зі всього світу. Але фінансова криза звела нанівець багато надій. Тепер Ірландія намагається впоратися з борговими проблемами, бум позаду. Але це не лякає шотландських націоналістів. Бачачи кризу в єврозоні, вони вже не говорять про негайний перехід на євро і не беруть прикладу з Ірландії, пише Spiegel. Тепер Шотландія орієнтується на скандинавську модель.
Наталія Бокарьова
За матеріалами: bfm.ru
Поділитися новиною
