1189
Антигуа і Барбуда обійшли Україну в рекламі «реформ»
Міжнародний Валютний Фонд в кінці минулого тижня оприлюднив статистику зростання Валового внутрішнього продукту за паритетом купівельної спроможності (ПКС) на душу населення.
Індекс ПКС – один із способів відстеження динаміки економічного розвитку країни. На цей раз МВФ вирішив розглянути її за останнє десятиліття. Враховуючи, що сам Валовий внутрішній продукт до 2000 року в Україні тільки скорочувався, дані щодо нашого «десятиріччя зростання» виявилися неоднозначними.
Нові статдані МВФ показують, що Україні за індексом ПКС вдалося за останні десять років подвоїти ВВП (з розрахунку на душу населення). До того ж, нинішній показник в $7598 не тільки в 1,9 разів вищий від показника 2002 року ($4002), але і зміг перевищити цифри 1992 року (ОНН їх оцінює в $5921).
Цікаво в цьому зв’язку відзначити два факти. По-перше, Україна так і не вийшла за показниками ПКС на рівень 2008 року. По-друге, чим вищі у нас макропоказники, тим нижче наше місце в загальносвітовому рейтингу – сусіди розвиваються швидше.
Так, десятиліття високих цін на нафту і газ дозволили Володимиру Путіну реалізувати свою обіцянку «подвоїти» ВВП. Принаймні, дані Міжнародного Валютного Фонду свідчать, що індекс ПКС в Росії за цей час зріс в 2 рази – до $ 17687. Тобто, можна припустити, що російська економіка нині в 2,5 рази могутніша від української.
Але ось показники сусідньої Білорусі просто фантастичні – зростання в 2,7 рази, до $16088. Для того, хто хоча б поверхово знайомий з усіма фінансовими і валютними перипетіями цієї республіки, починаючи з другої половини 2010-го, – це виявилося справжнім відкриттям.
Далі – більше. Росія в цьому рейтингу МВФ на позиції нижчій, ніж маленька Хорватія, а в спину країні, що розкинулася на всю Євразію, дихають маленькі острови в Карибському морі – Антигуа і Барбуда. Які, до речі, стоять вище України.
«Коментарі» не втрималися від дзвінка до сусідньої процвітаючої за показниками МВФ республіки для того, щоб у місцевих економістів дізнатися про причини «Білоруського економічного дива». І почули від незалежного аналітика з Мінська – Сергія Чалого – про те, що сформована за десятиліття в республіці специфіка виробництва «хороше і недороге» тягне вниз внутрішні ціни на всі товари. Звідси і виходить таке спотворення, яке застосовується до паритету купівельної спроможності, коли на певну суму доларів США можна купити більше товарів, ніж у країнах – сусідах.
«Насправді, в економіці є теорія, згідно з якою внутрішні ціни, в тому числі і доходи населення, залежать виключно від зовнішньої конкурентоспроможності країни. І країни з не дуже високим рівнем технологічної або ще якоїсь конкурентоспроможності змушені конкурувати з сусідами, головним чином, у ціновому факторі. Тому, як правило, внутрішні ціни у них виявляються нижчими, ніж у сусідів – саме для того щоб забезпечити цінову конкуренцію. У підсумку, якщо брати той же паритет купівельної спроможності, виходить, що коли на одиницю іноземної валюти можна купити товарів більше, ніж в розвинених країнах – це прямий наслідок не дуже розвиненої структури економіки, не дуже високої конкурентоспроможності секторів, що беруть участь у конкуренції на світовому ринку. Тому цифри, наведені МВФ, не є показником багатства Білорусі. Це показник нашої технологічної відсталості», – сказав він «Коментарям».
Виходить, що статистика МВФ щодо зростання ВВП на душу населення дуже близька до широко розрекламованого «індексу БігМака», де місце в рейтингу залежить від внутрішніх цін фаст-фудів. Тобто, «красиві» цифри можуть застосовуватися тільки в комплексі з іншими даними. Однак у самій Україні вже багато років культивується «божок» ВВП. Влада обіцяє його «подвоїти-потроїти», а опозиція і журналісти охоче коментують різні невдачі з цим самим ВВП. Тим більше, коли прозорості в самій економіці та державній політиці стає все менше.
Андрій Сантарович
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
