8723
Кількісне пом'якшення по-українськи
— Кредит&Депозит
У потоці новин про курс гривні, рекордні значення ставок міжбанківського кредитування, показові «прочуханки» банків, що насмілилися продавати валюту за ринковим курсом, практично не приділяється уваги одному важливому документу, що набирає чинності з 2013 року. Тим часом, значимість його впливу на стан кредитування в банківській системі країни і, відповідно, на пересічних позичальників складно переоцінити.
Документ цей називається «Положення про порядок формування і використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями». Він був прийнятий 15.02.2012 р. з перехідним періодом для адаптації банків і фактично вводиться в дію з 2013 року.
На думку самого НБУ, це Положення є «кроком на шляху адаптації нормативно-правових актів Національного банку з положеннями МСФЗ», а також «забезпечує відповідність принципам Базельського комітету з банківського нагляду». Все ніби й чудово, шкода, що Базель далеко, і там, напевно, не здогадуються, що можна кредитувати корпоративний сектор під 25-30% річних а то і вище, при цьому ще й посилюючи вимоги до позичальників і забезпечення кредитів.
Між тим, це Положення, крім маси нововведень для самих банків, містить низку нововведень, які неминуче негативно позначаться на підприємствах, що активно кредитуються. У цій ситуації головним завданням фінансового директора є мінімізація наслідків для підприємства цих чергових «покращень». Пройдемося по найбільш значущих з них.
По-перше, в даному документі відсутнє поняття «пролонгація» кредитного договору. Таким чином, всі кредитні договори, заборгованість за якими погашена несвоєчасно, підпадають під зниження рейтингу кредиту. Що це означає для позичальника?
Однозначно підвищення процентної ставки за кредитом, а то й затребування кредиту банком. Для банку-кредитора ситуація цілком однозначна – він буде змушений доформувати резерви під такий кредит, а значить, його собівартість стає вищою. На одвічне питання – «Що робити?», відповідь тільки одна – в залежності від ступеня закредитованості і можливостей для погашення треба всі зусилля спрямувати на погашення та переоформлення існуючих пролонгованих кредитних договорів до нового року.
Звичайно, у будь-якого фінансового директора в нинішній смутний час є спокуса не погашати, а пролонгувати кредит, і вільними ресурсами поспекулювати (не секрет, що депозитні ставки з наполегливою періодичністю приймають значення вище наявних за кредитними договорами) або притримати валюту, поки курс не просяде. Але, з урахуванням майбутніх перспектив після введення в дію Положення, кращим варіантом бачиться саме відволікання ресурсів на погашення та переоформлення кредитів. При цьому потрібно розуміти, що і в наступному році кредит доведеться погашати, тому нові договори краще оформити на більш тривалі терміни (що нині досить проблематично і дорого), або роздрібнити погашення на кілька договорів з різними термінами погашення. У цьому випадку у Вашої компанії буде можливість, відволікаючи кошти на погашення одного кредиту, тут же оформити новий, і отримані кошти де-факто направити на погашення наступного кредиту, тобто фактично здійснювати плавне рефінансування існуючої заборгованості без повного погашення. Ця практика була раніше (все більш близьких по атмосфері до нинішнього часу 90-х і початку 2000-х) і, мабуть, нею знову доведеться користуватися. Цікаво все ж, як все це узгоджується з принципами Базельського комітету.
Другим нововведенням, що ускладнює і без того непросту долю позичальників, є обмеження в термінах погашення овердрафтів. Терміну погашення понад 180 днів не передбачається взагалі, а по термінах понад 90 днів передбачено зниження категорії кредиту (читай – неминуче підвищення ставки). Якщо овердрафт у вашому портфелі джерел фінансування займає значну частку, вихід із ситуації один – шукати варіанти по заставі і оформляти кредитні лінії. Іншого не дано.
Третім нововведенням є вимоги НБУ до контролю банків щодо стану заставного майна. В залежності від категорії застави при розрахунку резерву під кредитну операцію вводяться так звані коефіцієнти ліквідності від 0,4 до 1. Більша частина того, що зазвичай надається в заставу (нерухомість, ЦВК, обладнання) підпадає під другу категорію з коефіцієнтом 0,8. Товар в обороті йде вже з коефіцієнтом 0,6. Що в цьому випадку буде робити банк? Природна адекватна міра – посилити вимоги до покриття суми кредиту заставним майном. Що означає для позичальника? Зменшення лімітів за кредитними договорами. Рішення проблеми тут лежить у площині переговорів з банком і оцінювачами щодо заставної вартості забезпечення, і цим питанням також краще почати займатися вже зараз.
Крім коефіцієнтів, що знижують вартість застави, підвищено вимоги до банків в частині періодичності перевірок предмета застави, наприклад, товар в обороті повинен перевірятися не рідше 1 разу на квартал. Це також призведе до подорожчання собівартості кредиту для банку і, безумовно, ввійде в процентну ставку.
Четвертим «покращення», що обіцяє українському позичальнику погіршення умов кредитування, є вимоги до самих банків в частині оцінки класу фінансового стану при проведенні операцій на МБК. У випадку, якщо банк виступає позичальником на ринку міжбанківського кредитування і раптом показав збиток за підсумками звітного періоду, його фінансовий клас не може бути рівня «В», що тягне за собою збільшення обсягу резервування під цю операцію для банку-кредитора на 50-100% . Як це позначиться на вартості ресурсів на міжбанківському ринку, здогадатися також неважко.
Враховуючи, що за підсумками півріччя 19 українських банків, у тому числі і банки 1 та 2 групи з іноземним капіталом, показали збитки, зростання ставок на ринку МБК відбудеться неминуче. Звичайно, воно може бути поглинене загальним фоном високих ставок, але в сухому залишку цей фактор залишиться і буде визначальним в довгостроковій перспективі.
Враховуючи, що за підсумками півріччя 19 українських банків, у тому числі і банки 1 та 2 групи з іноземним капіталом, показали збитки, зростання ставок на ринку МБК відбудеться неминуче. Звичайно, воно може бути поглинене загальним фоном високих ставок, але в сухому залишку цей фактор залишиться і буде визначальним в довгостроковій перспективі.
Підсумовуючи сказане, можна сказати, що в черговий раз під лозунгами адаптації до європейських стандартів наша держава робить крок вперед і два назад. Повномасштабне введення в дію цього Положення погіршить і без того плачевну ситуацію з банківським кредитуванням економіки.
У цій ситуації роль фінансового директора як фактора забезпечення стабільності роботи компанії зростає. І від того, наскільки оперативними і правильними будуть Ваші дії, залежатиме, наскільки пошарпаною вийде Ваша компанія з цих чергових далеко не «мозкових» законодавчих штурмів.
Титаренко Віталій,
Директор з економіки ТОВ ПП «ЗІП»
Директор з економіки ТОВ ПП «ЗІП»
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
