1790
Глибокий газ
— Енергетика
Україна готова взятися за освоєння глибоководного шельфу Чорного моря. Для цього НАК “Нафтогаз України” збирається купити дві напівзаглибні плавучі бурові установки (далі – НЗБУ). Згідно з даними геологічного вивчення Чорноморського басейну, значні поклади нафти і газу знаходяться на середніх глибинах моря (від 120 до 1 тис. м).
Конкурс був оголошений 28 вересня 2012 року. Кінцевий термін прийому заявок – 29 листопада 2012 року. Орієнтовна вартість двох нових НЗБУ становить $1,4 млрд. За розрахунками НАК, термін окупності – до восьми років. Економічний ефект за поточних світових цін нафти та газу складе близько $20 млрд.
Тепер вигідно
Ухваленню рішення про початок розробки українського глибоководного шельфу передували два роки досліджень, в яких брали участь українські наукові інститути та видобувні підприємства, закордонні виробники і користувачі, інвестиційні компанії та банки. Перші подібні проекти були розпочаті провідними світовими нафтогазовими компаніями всього 10 років тому, тому до цих пір будь-який новий проект за своєю технічною складністю є унікальним.
Раніше вітчизняний глибоководний шельф не розроблявся з двох причин, каже експерт галузі Валентин Землянський. “По-перше, рівень видобутку нафти і газу на традиційних родовищах був досить високим, до того ж ціни на російські вуглеводні були цілком прийнятні. По-друге, були відсутні технічні можливості. Сьогодні ці причини вже не актуальні, що диктує економічну доцільність роботи на великих глибинах”, – пояснив експерт.
Родовища, що залишилися на суші, або дуже маленькі, або знаходяться в дуже важкодоступних районах. Наприклад, нещодавно на території Харківської області було відкрито Західно-Борисовське родовище, його запаси порядку 1,7 млрд кубометрів газу. Це категорія “дрібних” родовищ. І, на жаль, варто визнати, що за останні 20 років на сухопутній території України не було відкрито жодного великого родовища, про що міністр палива та вугільної промисловості Юрій Бойко говорив ще пару років тому.
Виснажуються родовища та ускладнюються технології видобутку і в Росії. Тому бурити доводиться глибше, а йти все далі у важкодоступні райони. Буквально минулого тижня президент Росії Володимир Путін теж визнав, що російському “Газпрому” в майбутньому доведеться йти все далі за Північне полярне коло, на Далекий Схід.
А начальник департаменту податкової політики ВАТ “Газпрому” Карен Оганян заявив, що до 2030 року більше 60% російських родовищ будуть зі складними умовами видобування. До речі, за полярне коло йдуть і американські компанії. Поновлюються проекти видобутку газу на Алясці, під які планується будівництво газопроводу вартістю $65 млрд. У наступному році Росія почне розробку шельфу в Арктиці.
До складних умов видобутку вуглеводнів додається ще економічна криза, тому чекати зниження цін на енергоносії вже не варто.
Ринок бурових
Ринок напівзаглибних морських бурових установок (НЗМБУ) досить вузький. Всього по світу їх налічується не більше сотні. До того ж для умов роботи на глибоководних шельфових родовищах України необхідним критеріям відповідають не більше 20. Вони розосереджені по регіонах світу, і оренда на них розписана на найближчі два роки.
Вартість такої оренди досить висока, наприклад та установка, що бурила шельф на території Румунії, обійшлася в $700 тисяч на добу. Такі дані ТОВ “Нафтогазбудінформатика”, яке забезпечує аналітичний супровід конкурсу.
Проектування і будівництво НЗМБУ в даний час “ведуть” верфі по всьому світу, але найбільша кількість таких установок була побудована за останні роки в Азії: у Китаї, Сингапурі, Південній Кореї. Кожна мобільна бурова платформа є унікальним виробом, вартість коливається від $530 млн до $1 млрд за одиницю.
Тенденція до збільшення темпів видобутку нафти веде і до поступового зростання попиту на морські бурові платформи. Згідно з прогнозами консалтингового агентства Rigzone, загальний попит на них буде збільшуватися приблизно на 10% в 2012-2014 роках.
Для України, враховуючи той факт, що НАК “Нафтогаз України” розглядає варіант розвитку власного бурового флоту, вартість напівзаглибних морських бурових установок буде залежати від декількох факторів. “По-перше, слід орієнтуватися на передові інженерні рішення – шосте покоління НЗМБУ. По-друге, тривалість сезону штормів в акваторії Чорного моря і їх прогнозована інтенсивність сукупно з необхідністю виконання буріння на глибинах моря до 1000 м при довжині стовбура свердловини до 5000 м, будуть вимагати досконалої системи позиціонування установки.
У той же час відсутність складної льодової обстановки знижує нормативи міцності конструкцій, що призведе до зменшення остаточної вартості проекту на 15-20%. Тобто приблизні витрати на будівництво сучасних НЗМБУ шостого покоління для умов структури Паласу складуть $700-800 млн (за одиницю – прим. “ВД”), – підрахував Леонід Уніговський, директор ТОВ “Нафтогазбудінформатика”.
У лютому п. р. в процесі будівництва на світових верфях було 54 бурові судна, 67 самопідйомних бурових установок (СПБУ), аналогічних тим, що вже закуплені – “Петро Годованець” і “Незалежність”, і 20 НЗМБУ. За словами Леоніда Уніговського, швидше за все, існують варіанти придбання готової установки, але ймовірність не дуже висока, оскільки більшість НЗМБУ не відповідає умовам роботи на площі Паласу.
Втім, верфі Сингапуру вже готові приступити до початку проектування і будівництва. Враховуючи всі особливості Чорного моря і рельєфу дна, а також вимоги НАКу, це займе близько трьох років. Згідно з даними “Нафтогазбудінформатика”, якщо врахувати час транспортування і підготовчі роботи, то початок розвідувального буріння слід очікувати через 3,5 роки.
Терміни варіантів спорудження власної НЗМБУ або оренди існуючої відрізняються максимум на шість-вісім місяців. Цього часу вистачить, щоб вирішити всі фінансові питання. Очікується, що закупівля бурових платформ буде здійснена за рахунок комерційних кредитів і грошей холдингу і не зажадає залучення бюджетних коштів. Прецедентів участі суднобудівних компаній або посередників у кредитуванні замовників на цьому ринку не зафіксовано.
Перспективи
Сьогодні в українській частині Чорного моря знаходиться п’ять глибоководних нафтогазоносних ділянок: Прикерченська (належить компанії “Ванко-Прикерченська”), Скіфська (право на розробку отримала ExxonMobil), Фороська (виставлена на конкурс), структура Паласа і Таврійська площа. Найбільш перспективна з них – Паласа, ліцензія на яку належить НАК “Нафтогаз України”.
Тому вона і розглядається, як першочерговий об’єкт для освоєння на середніх глибинах моря – 450-850 м. Прогнозовані запаси вільного газу в межах ділянки Палласа за даними НАКу становлять близько 120 млрд куб. м газу (у т. ч. українських частина – 86 млрд куб. м), розчиненого газу – 8,6 млрд куб. м (українська частина – 8,2 млрд куб. м), нафти і газового конденсату – 70 млн тонн (українська частина – понад 45 млн тонн).
Планується, що на етапі розробки нафтогазоносних об’єктів у Чорному морі буде здійснено буріння близько 200 експлуатаційних свердловин глибиною від 4,950 тис. м до 6,050 тис. м.
Втім, перш ніж розпочати безпосередньо буріння, “Нафтогаз України” 4 жовтня п. р. оголосив ще один конкурс – на проведення сейсморозвідки і створення 3D карт на площі Паласу. Надалі передбачається буріння 15 розвідувальних та 162 експлуатаційних свердловин глибиною від 4950 м до 6050 м. Як пояснив прес-секретар “Чорноморнафтогазу” Андрій Коновалов, буріння однієї глибоководної свердловини обходиться до $100 млн, а результати не завжди райдужні.
За останні кілька років Туреччина на своїй ділянці за підтримки великих закордонних компаній пробурила п’ять глибоководних свердловин, і всі вони виявилися “сухі”. Так що при розробці глибоководного шельфу інвестиції $80-120 млрд є цілком виправданими.
Крім того, нові напівзаглибні бурові дозволять держхолдингу реалізувати плани з геологічного вивчення акваторії Прикерченського шельфу, Скіфської і Фороської ділянок. Форми співробітництва з власниками ліцензій будуть знайдені в процесі переговорів, повідомили кореспонденту “ВД” в НАКу.
“Чорноморнафтогаз”, за словами прес-секретаря держкомпанії, сподівається стати оператором із розробки глибоководного шельфу. Поки що її діяльність зосереджена на мілководному шельфі, де глибина не більше 120 метрів. Шанси отримати цей “шматок пирога” у компанії є, враховуючи, що за минулий рік вона встигла вибудувати собі вітрину, у вигляді дооблаштування родовищ Архангельського і Голіцинського, а в 2012-му – розпочала розробку Одеського і Безіменного родовищ, до яких у держави не доходили руки 20 років.
Самопідйомна бурова установка “Петро Годованець” за час своєї роботи червень-вересень 2012 пробурила вже три додаткові свердловини, що дало приріст видобутку на 53 млн кубометрів газу, і буріння триває. Зовсім скоро до неї приєднається і друга бурова “Незалежність”. Платформа вже пройшла протоку Босфор і стала на комплектацію в турецькому порту Гізесун.
Фронт робіт для обох платформ вже визначений. “З 2012 по 2015 роки “Чорноморнафтогаз” планує освоїти сім нових, дооблаштувати два діючі родовища і збільшити видобуток в 3 рази – з 1 млрд 56 млн куб. м в 2011 році до 3 млрд куб. м в 2015-му. У 2013 році ми дамо приріст на 400 млн кубометрів, а вже в 2014-му газом власного видобутку буде повністю забезпечений Крим, чиї потреби становлять близько 2 млрд кубометрів”, – розповів про перспективи голова правління “Чорноморнафтогазу” Валерій Ясюк при зустрічі платформи “Незалежність” в Туреччині.
Окупність самопідйомних платформ, які працюють на мілководді, складе три-чотири роки з урахуванням збільшення видобутку газу і нафти. Напівзаглибні бурові установки для глибоководного шельфу зажадають більше – років сім-вісім, так як частина цього часу піде на їх спорудження, доставку і розвідувальне буріння. Однак варто звернути увагу, що саме стільки часу відводять провідні світові компанії, такі як Shell, і для розробки сухопутних ділянок сланцевого газу.
Обидва варіанти видобутку для України нові, і кожен з них несе в собі виклики технічній та геологічній думці сучасної видобувної галузі. Врешті-решт може виявитися, що свердловини сланцевого газу теж виявляться “сухими”. Так що ми вступаємо в етап змагання – за ким буде лідерство: за сушею чи за шельфом, хто з них швидше дасть Україні необхідні обсяги газу. Згідно з Енергетичною стратегією до 2030 року Україна планує самостійно добувати 44,4 млрд кубометрів і тільки 5 млрд експортувати.
Сусіди на Чорноморському шельфі
З усіх країн Чорноморського басейну саме Україна поки має найбільші шанси на збільшення видобутку нафти і газу. Але сусіди по регіону всіма силами прагнуть захопити лідерство.
Наша найближча сусідка Румунія останнім часом займалася здебільшого дооблаштовуванням діючих свердловин, щоб зупинити падіння видобутку на своєму шельфі. Є у неї і два відкриті невеликі родовища, але їх почнуть розробляти до 2015 року. У 2012-му була пробурена перша румунська глибоководна свердловина, яка показала попередні запаси 80 млрд кубометрів газу. Буріння вирішено було продовжити, тому що однієї свердловини для облаштування родовища мало.
Туреччина веде видобуток вуглеводнів винятково на мілководді, де розташовані кілька невеликих родовищ. Нещодавно було відкрито ще одне, але запаси поки не визначені, буріння закінчено тільки у вересні. Перспектив щодо глибоководних ділянок поки немає. На двох маленьких родовищах видобуває газ і Болгарія. На черзі освоєння ще одного, але його запаси не перевищують 1 млрд кубометрів газу. Росія і Грузія поки проводили тільки сейсморозвідку своїх ділянок, до буріння справа поки не дійшла.
На сьогодні всі країни Чорноморського регіону, за винятком Грузії, вже оголосили про свої плани в найближчі роки почати активну розвідку. Однак за нинішньої ситуації з технічними можливостями перспективи відкриття нових родовищ відсуваються до кінця десятиліття.
ТОЧКА ЗОРУ. Дмитро Марунич, директор Інституту енергетичних досліджень
– Українська частина шельфу Чорного моря розробляється з 1970-х. В даний час собівартість газу, що видобувається там, становить близько $80/тис. кубометрів. Це непогане джерело забезпечення країни енергоресурсами. Тим більше з урахуванням дорогої імпортної російської сировини.
Я вважаю, що держава і далі має брати посильну участь у розробці шельфу. Придбані за державні гроші в 2012 р. дві самопіднімальні бурові установки вже допомогли збільшити обсяги бурових робіт на мілководній частині шельфу. Дві напівзаглибні бурові для робіт на глибоководній частині шельфу, які будуть закуплені, підсилять позиції України на Чорному морі.
Оскільки бурові роботи на “глибокій воді” коштують досить дорого, і самостійно віднайти такі кошти НАК “Нафтогаз України” складно, він може залучити і приватних інвесторів, як вітчизняних, так і закордонних. Стимулом можуть стати високі ціни на газ для промспоживачів і наявність розвиненої мережі трубопроводів, через яку можна поставляти добутий на шельфі газ в країни ЄС.
ТОЧКА ЗОРУ. Володимир Саприкін, незалежний енергетичний експерт
– Я вважаю, що Україні вже просто необхідно переходити до освоєння шельфу саме на середніх глибинах. Дві нові бурові, які планується закупити, більш потужні. Якраз такі і потрібні для роботи на площі Паласу. Якщо “Петро Годованець” і “Незалежність” працюють на глибинах до 120 метрів, то ці – до 800, і навіть до 1 тисячі метрів.
Є загальна неправильна думка, що бурова призначена тільки для видобутку газу. Насправді вона веде ще й розвідку, тобто займається дослідницько-промисловим бурінням. За великим рахунком в Україні розвідані тільки мілководні родовища на глибині до 120 метрів. Завдання більш потужних бурових – перейти на середні глибини і, перш за все, розпочати розвідку, а потім вже промислове буріння.
Що стосується структури Паласу, то там, за попередніми даними, серйозні запаси – понад 80 млрд кубометрів газу. Хоча на сьогодні складно говорити про запаси газу в цілому, адже вивчено лише 4% територій Чорного та Азовського морів.
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
