4015
Україна продала атомпром
— Енергетика
Нещодавно завершився багаторічний корпоративний конфлікт за контроль над харківським інститутом “Енергопроект”. Беззастережну перемогу в цій суперечці здобула корпорація “Силові машини” Олексія Мордашова, що дозволить російському бізнесменові заробляти на участі в програмах модернізації українських атомних електростанцій. Але головне, тепер від його волі залежить подальша доля розвитку найбільших АЕС України.
ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО ШЛЯХУ
Першим перспективність харківського ВАТ “Енергопроект” розгледів його беззмінний директор Тагір Алмакаєв, з подачі якого в 2002 році в Харкові був створений клон інституту – ЗАТ “Трудовий колектив “Енергопроект”. За офіційною інформацією, підприємство повинно було займатися освоєнням закордонного ринку проектних послуг. Але вийшло інакше: ЗАТ почало відтягувати на себе контракти ВАТ, у результаті чого доходи останнього стали стабільно скорочуватися.
У 2007 році в Алімова з’явилися нові впливові партнери – санкт-петербурзька група “Силові машини” місцевого бізнесмена Олексія Мордашова. На перших порах росіяни не стали загострювати увагу на державному інституті, зосередившись на поглинанні згаданого ЗАТ “Енергопроект” – вони викупили близько 80% товариства. Підтекст цієї угоди став відомим трохи пізніше, коли з’ясувалося, що ЗАТ “Енергопроект” володіє 30,19% однойменного ВАТ.
Таким чином росіянам вдалося стати головними приватними акціонерами харківського інституту. Але на перших же зборах акціонерів з’ясувалося, що згадані цінні папери ВАТ були списані з рахунків ЗАТ і їх власником є група невідомих фізосіб. Ідеолог цієї угоди став відомий трохи пізніше, коли 30,19% акцій багатостраждального “Енергопроекту” були зареєстровані на компанію “Київреконструкція”, що належить українським бізнесменам братам Дмитру та Леоніду Крючковим. Їх інтерес до даного НДІ був цілком виправданий, адже до того часу в сферу впливу Крючкових вже входили декілька будівельних і монтажних підприємств (Управління будівництва Рівненської АЕС, Управління будівництва Хмельницької АЕС, “Южэнергострой” і т.д.), задіяних у тендерах “Енергоатому”.
Харківський “Енергопроект” був непоганим доповненням до цього списку, так як дозволяв розширити перелік надаваних атомникам послуг. Впевненості у перемозі на атомних тендерах братам Крючковим надавала ще й наявність дружніх відносин з тодішнім головою ДП “НАЕК “Енергоатом” Андрієм Деркачем. Але вже в кінці 2007 року Андрій Леонідович позбувся цього поста, після чого в житті київських бізнесменів настала чорна смуга. Однією з їхніх перших проблем стала заява керівництва ЗАТ “Енергопроект” про те, що акції інституту, які належали йому, були викрадені шляхом підробки документів. Трохи пізніше на підставі цієї інформації тодішній заступник генерального прокурора України Віктор Пшонка порушив проти Дмитра Крючкова кримінальну справу №49-2768, і на початку 2010 року бізнесмен був затриманий правоохоронцями.
ЛАНЦЮГОВА РЕАКЦІЯ
З тих пір протягом декількох років про долю власника НДІ “Енергопроект” нічого відомо не було. Інформаційний вакуум заповнився кілька тижнів тому, коли Голосіївський районний суд Києва закрив кримінальні справи проти засновників і співробітників “Київреконструкції”. Причини настільки гуманного рішення стали зрозумілі після того, як з’ясувалося, що з недавніх пір у харківського інституту “Енергопроект” з’явився новий власник. Мова йде про кіпрську компанію Biscone Limited, що входить в орбіту впливу російських “Силових машин”. Зараз ця фірма володіє вищезгаданими 30,19% акцій харківського НДІ “Енергопроект”, а цінними паперами їй поступилася “Київреконструкція”.
Судячи з усього, поступливість власника столичного підприємства напряму пов’язана з його бажанням відвести від себе удар, адже під час слідства були зібрані докази, які підтвердили його провину. Але зараз важливе інше: формування контролю над харківським “Енергопроектом» структурами Олексія Мордашова цементує позиції РФ у сфері українського атомпрому. Адже ВАТ “Енергопроект” є найстаршим енергетичним інститутом України, за документацією якого будувалися дві АЕС України – Запорізька та Південноукраїнська. Для доказу значимості харківського “Енергопроекту” досить сказати, що ВАТ володіє проектними розробками реакторних відділень, що є найголовнішою частиною проекту атомних електростанцій. До прикладу, в Росії така інформація має статус конфіденційної і знаходиться в московському федеральному інституті “Атоменергопроект”, яким опікується ФСБ. Зрозуміло, що доступ до цих паперів не відкриє для Москви ніяких таємниць, адже харківський “Енергопроект” ще з часів СРСР проектував АЕС в тісній співпраці з однойменними інститутами в Москві, Санкт-Петербурзі і Горькому. Інша справа, що викуп харківського НДІ російським капіталом виводить центр управління цим підприємством за межі України. У кращому випадку це означає скуповування вітчизняних висококваліфікованих фахівців. У реальності ж наслідки можуть виявитися більш згубними: потенціал “Енергопроекту” буде задіяний РФ у своїх цілях, що передбачають закріплення власних атомних технологій в Україні.
Судячи з усього, поступливість власника столичного підприємства напряму пов’язана з його бажанням відвести від себе удар, адже під час слідства були зібрані докази, які підтвердили його провину. Але зараз важливе інше: формування контролю над харківським “Енергопроектом» структурами Олексія Мордашова цементує позиції РФ у сфері українського атомпрому. Адже ВАТ “Енергопроект” є найстаршим енергетичним інститутом України, за документацією якого будувалися дві АЕС України – Запорізька та Південноукраїнська. Для доказу значимості харківського “Енергопроекту” досить сказати, що ВАТ володіє проектними розробками реакторних відділень, що є найголовнішою частиною проекту атомних електростанцій. До прикладу, в Росії така інформація має статус конфіденційної і знаходиться в московському федеральному інституті “Атоменергопроект”, яким опікується ФСБ. Зрозуміло, що доступ до цих паперів не відкриє для Москви ніяких таємниць, адже харківський “Енергопроект” ще з часів СРСР проектував АЕС в тісній співпраці з однойменними інститутами в Москві, Санкт-Петербурзі і Горькому. Інша справа, що викуп харківського НДІ російським капіталом виводить центр управління цим підприємством за межі України. У кращому випадку це означає скуповування вітчизняних висококваліфікованих фахівців. У реальності ж наслідки можуть виявитися більш згубними: потенціал “Енергопроекту” буде задіяний РФ у своїх цілях, що передбачають закріплення власних атомних технологій в Україні.
Майбутнє ще двох АЕС теж в руках росіян
Минулого тижня, 4 жовтня, відбулися збори акціонерів київського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту “Енергопроект”. На них було ухвалено рішення вивести з наглядової ради НДІ двох росіян, Володимира Анісімова та Сергія Ковезіна, і призначити замість них їх земляків Вадима Батяновського і Сергія Коржука. Переобрані в наглядову раду були Євген Дубинський, Володимир Давидов, Віктор Сивко, а також Міністерство енергетики та вугільної промисловості. За підрахунками «k:», таким чином росіяни зберегли більшість голосів у наглядовій раді столичного “Енергопроекту” (4 з 7), отримавши право претендувати на призначення голови цього органу.
Минулого тижня, 4 жовтня, відбулися збори акціонерів київського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту “Енергопроект”. На них було ухвалено рішення вивести з наглядової ради НДІ двох росіян, Володимира Анісімова та Сергія Ковезіна, і призначити замість них їх земляків Вадима Батяновського і Сергія Коржука. Переобрані в наглядову раду були Євген Дубинський, Володимир Давидов, Віктор Сивко, а також Міністерство енергетики та вугільної промисловості. За підрахунками «k:», таким чином росіяни зберегли більшість голосів у наглядовій раді столичного “Енергопроекту” (4 з 7), отримавши право претендувати на призначення голови цього органу.
Київський “Енергопроект”, так само як і харківський, спеціалізується на комплексному проектуванні об’єктів атомної і теплової енергетики. З тією лише різницею, що столичний НДІ є генеральним проектувальником Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій, а харківський НДІ – Запорізької та Південноукраїнської.
Введення росіян в керуючі органи київського “Енергопроекту” стало можливим завдяки тому, що з 2007 року вони контролюють 50% його акцій через московське ВАТ “Група Е4” і кіпрську компанію Antonsen Ventures Limited. Обидві ці структури входять до складу російської бізнес-групи RU-COM Михайла Абизова. За роки володіння київським НДІ російський олігарх не привертав до себе особливої уваги, але свій “внесок” у розвиток атомної енергетики України він таки зробив. Минулого року Україна визнала переможцем конкурсу на добудову блоків №3 та №4 Хмельницької АЕС російський “Росатом”. Успіх росіян багато в чому був обумовлений поданим ними техніко-економічним обґрунтуванням, яке готувалося за участю столичного “Енергопроекту”, що брав участь в проектуванні Хмельницької станції з нуля.
Дмитро Рясной
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
