4199
Чому Казахстан обігнав Україну, як Шумахер стару шкапу
11 лютого 2011 р., коли після найпотужніших протестів подав у відставку багаторічний президент Єгипту Хосні Мубарак, Іран помпезно святкував 32-річчя своєї революції, а мітинги російської опозиції розганяли на Манежній площі в Москві, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на XIII з’їзді правлячої партії «Нур Отан» оголосив про запуск так званого «народного IPO».
За дивним збігом обставин у цей день я був в Астані і жив в одному готелі з багатьма депутатами партії «Нур Отан», а фрагменти виступу Назарбаєва дивився по телевізору, хоча момент про «народне IPO» пропустив. І лише численні запитання казахстанських журналістів вже на наступний день привернули мою увагу до цього несподіваного ходу президента Казахстану.
Приватизація по-казахськи
Що його спонукало на такий крок? Чи то усвідомлення соціальної несправедливості зробленої приватизації, чи то соціальні бунти «Арабської весни» і протести опозиції в Москві, чи то бажання сподобатися виборцям напередодні позачергових президентських виборів (відбулися 3 квітня). Швидше за все, спрацював комплекс факторів. Так, це не так важливо. Важливі наслідки. Особливо якщо порівняти те, що відбувається в Казахстані, з тими гоніннями, яким піддався зараз фондовий ринок в Україні.
Першою компанією, 10% акцій якої буде продано вже в жовтні в ході первинного розміщення, стане монополіст з транспортування і зберігання нафти і води «КазТрансОйл». У наступному році на продаж виставлять АТ «KEGOC», АТ «Ейр Астана», АТ «КазТрансГаз», АТ «Самрук-Енерго» і АТ «НМСК «Казмортрансфлот». У 2014 році будуть продані частки в АТ «НК «Қазақстан Російські залізниці », АТ« Қазтеміртранс », а в 2015-му – АТ« Казатомпром» і АТ «КазМунайГаз».
До речі, «КазТрансГаз» – аналог стратегічної української газотранспортної компанії «Укртрансгаз», навколо можливого продажу частини якої поламано так багато списів. Тобто Казахстан запускає на фондовий ринок не другосортні компанії, а реальні «діаманти» національної економіки. Причому всі ці компанії не тільки приносять непоганий прибуток, але і платять хороші дивіденди.
Упевнений, що українській владі є чому повчитися у Казахстану. В першу чергу мова йде про створення сприятливого податкового клімату. Активна пропаганда вигідності вкладень у цінні папери казахстанських компаній, стабільно високі дивіденди, відсутність корпоративних скандалів, і найголовніше – пільгове оподаткування ринку цінних паперів, – все це сприяє вибуховому інтересу казахстанців до цього ринку.
Для пільговиків – місце на даху
Найбільша брокерська компанія Казахстану з квітня по вересень відкрила рахунки понад 10 тисячам нових клієнтів, що в 56 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року і в рази перевищує поточне число активних гравців на Українській біржі. Тобто одним махом Казахстан обігнав Україну, немов Шумахер стару шкапу.
Зокрема для юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів Республіки Казахстан передбачені ключові податкові пільги щодо доходів, що отримуються від цінних паперів, що на день їх отримання значаться в офіційних списках фондової біржі, що функціонує на території Республіки Казахстан.
В Україні ж мало того, що ніяких податкових пільг з корпоративних цінних паперів не передбачено, так ще й нові пропозиції ДПАУ передбачають введення спеціальних акцизів на всі позабіржові та майже всі біржові операції з цінними паперами у розмірі аж 3% від обороту (так, не від прибутку, а від валового обороту!).
Пропонується звільнити від акцизу лише корпоративні цінні папери, які входять до біржового реєстру. При цьому податкова не врахувала зауваження ринку і НКЦПФР, що більш правильно говорити не про біржовий реєстр, а про біржовий список. Комусь може здатися, що різниця не варта виїденого яйця. Але насправді сьогодні в біржовому реєстрі значаться лише декілька акцій, і виконати вимоги для включення паперу до реєстру набагато складніше, ніж потрапити в список.
Наприклад, для включення до біржового реєстру обов’язкове проходження лістингу на біржі, що можливо тільки за ініціативою емітента, у якого, зокрема, не повинно бути збитків за підсумками останнього фінансового року, а цінні папери досить ліквідні. А в Казахстані практично всі корпоративні цінні папери входять у біржовий список і взагалі звільнені від податків.
Своєрідним шляхом
Окремо варто сказати про тиск податківців на операторів ринку цінних паперів в частині як власних операцій професійних учасників ринку, так і операцій їхніх клієнтів (статус податкового агента зобов’язує). Мова йде, наприклад, про пропозицію ввести правило, що збитки від операцій з цінними паперами, яких зазнав платник податків у попередні роки, в поточному календарному році можна буде врахувати лише на чверть, а решту три чверті рівномірно розподілити на три наступні роки. Тобто збитки більш ніж в 25% начебто неможливі.
Тобто Україна йде абсолютно протилежним шляхом, ніж Казахстан. І результат для фондового ринку відповідний. Ще рік тому український ринок цінних паперів на порядок випереджав ринок Казахстану. Зате в 2013 році можна вже однозначно говорити про те, що Україна в рази відстане від Казахстану. Втім, за попередні роки Україна розгубила свою перевагу і в розмірі економіки.
Ще в 1992 році номінальний ВВП України перевищував аналогічний показник Казахстану в 7,5 рази. А вже за підсумками 2010 року казахстанська економіка вперше обігнала українську і з кожним роком нарощує відрив. А адже чисельність населення України майже в три рази перевищує чисельність населення Казахстану. Тобто в середньому казахстанець виробляє в три рази більше доданої вартості, ніж житель нашої країни.
Сакраментальні питання «Хто винен?» і «Що робити?» мають безліч варіантів відповіді. Але головний завжди один – риба гниє з голови. У книзі Айзексон про Стіва Джобса наочно показано, як безграмотне керівництво ледь не довело до банкрутства компанію Apple, на сьогодні найдорожчу публічну компанію планети.
У більшості випадків причина банкрутств і дефолтів – не погані продукти або недбалі співробітники, а помилки керівництва. Якщо Україна хоче хоча б наздогнати за ключовим показником (середньодушовий ВВП) Росію, Казахстан і навіть Білорусію, яка пережила недавно найжорстокішу девальвацію, тоді настала пора нарешті вчитися не тільки на своїх помилках, але й переймати чужий успішний досвід.
Ерік Найман
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
