6878
Фірташ вплутується в чергову війну
Процедура банкрутства “Сумихімпрому”, що триває з початку року, може стати фатальною для усього хімічного бізнесу Дмитра Фірташа.
Адже несподівано у боротьбу за майбутню приватизацію сумського заводу втрутився російський олігарх Олексій Федоричев, якого пов’язують із відомим своєю близькістю до Януковича народним депутатом Юрієм Іванющенком.
Причиною цього стало бажання газового олігарха отримати все і відразу – від облгазів і “хімії” до НПЗ.
Війна на три фронти
Останні півроку хімічний бізнес Фірташа – Рівнеазот, Черкасиазот, Кримський содовий завод, “Кримський титан” і формально державний “Сумихімпром” – викликали менше уваги, ніж інші напрями діяльності Group DF.
Усіх більше цікавили облгази та участь Фірташа у розподілі ринку нафтопереробки України.
Протягом серпня-вересня Group DF швидко і напористо скупила за безцінь пакети акцій 12 облгазів.
22 вересня було придбано 22% акцій “Вінницягаз”, 20 вересня купили 23% акцій “Волинь газу”, 19 вересня – 20% акцій “Чернівцігазу”, 17 вересня – 16% акцій “Житомиргазу”, 13 вересня – 26% акцій “Тисменицягазу”, 10 вересня – 26% акцій “Сумигазу”, 7 вересня – 26% акцій “Луганськгазу”, 6 вересня – 25% акцій “Запоріжжягазу”, 5 вересня – 26% акцій “Дніпропетровськгазу”, 4 вересня – 25% акцій “Севастопольгазу”, 30 серпня – 25% “Івано-Франківськгазу”, 1 серпня – 25% акцій “Миколаївгазу”.
Більше того, структури колишнього газового олігарха вирішили зіпсувати “свято життя” решті учасників торгів, які докуповували акції “своїх” облгазів.
Фірташ настільки впевнено себе відчув, що дозволив навіть порушити правила гри і двічі спробував “зайти” на “Херсонгаз” і “Кременчукгаз”, які вже давно вважаються вотчиною Віктора Попова.
Щоправда, Фірташ підклав сам собі свиню, оскільки у ході торгів ціна на облгази зросла в рази і вся чесна громадськість побачила, що ціна за облгази реально є низькою. Інакше кажучи – покупці можуть дати більше.
Апофеозом стали торги за “Лубнигаз”, коли вартість 26% акцій виросла у 15 разів із 330 тисяч гривень до 5 мільйонів гривень. Покупцем виступила компанія “Фінлекс Ін вест”, яка раніше була помічена у тісній співпраці з Фірташем.
Іншим енергетичним фронтом, яким наступала Group DF, стала нафтопереробка. Паралельно із приватизацією облгазів Дмитро Фірташ два місяці вів активні переговори щодо купівлі Лисичанського НПЗ.
Буквально днями стало відомо, що завод таки перейшов під контроль газового олігарха і почне працювати вже з середини листопада.
Проте, у даному випадку власник Group DF втягнувся в нафтову історію більше не з власного бажання, а для задоволення інтересу Віктора Януковича.
Але, як виявилося, одіозний олігарх захопився жонглюванням “яйцями”, які порозкладав у різні корзини вітчизняного бізнесу. Фірташ забув, що війна на два, а то й на три фронти веде до поразки на одному із напрямів або суттєвих втрат на всіх “лініях”.
Не встиг Дмитро Фірташ та його Group DF насолодитися відчуттям повного панування у приватизованих облгазах та приміряти на себе костюм власника нафтопереробного заводу як отримав звістку про проблеми на “Сумихімпромі”.
Проблеми у “Сумихімпром” почалися після того як завершився процес формування реєстру вимог кредиторів до заводу. Загальний борг заводу становить 1,2 мільярда гривень.
Близько 400 мільйонів гривень підприємство заборгувало самим компаніям Дмитра Фірташа. Здавалося, що у цій ситуації все будуть вирішувати його структури. Але тут несподівано з’явився “третій зайвий”.
Ним виявився російський бізнесмен Олексій Федоричев та його компанія Fedcominvest Monaco, яка викупила частину борги “Сумихімпрому” на 36 мільйонів гривень.
Персона Федоричева доволі цікава і непересічна. Але у сухому залишку є лише те, що стосується особи Фірташа. А тут для Федоричева важливим є фактор… “Газпрому”.
Як відомо, Дмитра Фірташа часто розглядають як партнера російського газового монополіста. Причиною цього є давня і довготривала співпраця Фірташа із “Газпромом” у рамках компанії RosUkrEnergo AG.
У зв’язку із цим донині за сімома замками залишається те, хто ж є кінцевим власником облгазів, хімічних підприємств, а тепер і Лисичанського НПЗ.
Інтерес “Газпрому” до газорозподільних мереж та хімічної галузі України дозволяє зробити висновок, що російський газовий монополіст ще не сказав свого останнього слова.
У російського бізнесмена Федоричева свої рахунки з “Газпромом”. З 2007 року компанію Федоричева поступово витіснили із схеми продажу “сірки” на російському ринку, яку на 90% контролював “Газпром”.
Fedcominvest в один момент позбувся можливості продавати більше 3 мільйонів тонн сірки. На той час це означало втрату ринку обсягом в 1,5 мільярди доларів.
На ґрунті сірчаного бізнесу Федоричев розпочав логістичний бізнес і поступово почав брати участь в управлінні окремими терміналами і портами України.
Робота із хімічними заводами відкрила ще один напрям діяльності для Fedcominvest – агропромисловий. Компанія стала займатися зерновими операціями. Саме тут Федоричев більш тісно зійшовся із Юрієм Іванющенко, який також має інтереси у портах і зерновому ринку.
Різні сентиментальні дрібниці, які об’єднують Федоричева і Іванющенко – любов до довготривалого проживання в Монако і захоплення футболом – лише доповнюють картину співпраці.
Ну, і головне, що Іванющенко залишається вірним Віктору Януковичу попри поширення різноманітних версій щодо припинення їх співпраці і дружби.
Нинішній прихід російського друга Іванющенко “в гості” до Фірташа – це не просто чергові олігархічні міжусобні війни і з’ясування стосунків. Це своєрідна спроба Іванющенко нагадати про своє існування Януковичу та попередити про наслідки бізнес-посилення Фірташа.
А також дати зрозуміти президенту, що не можна так багато віддавати в одні руки.
Навіть попри те, що в історії із Лиcичанським НПЗ Дмитро Фірташ буде чесно працювати в інтересах Януковича, але його частка як завжди буде перебувати під пильним оком “Газпрому”. А для президента це може означати у майбутньому втрату впливу на діяльність і прибутки НПЗ.
Тому не виключено, що занадто активні рухи в Україні навколо персони Фірташа та його власності, змусять “Газпром” трохи швидше опинитися у якості кінцевого власника облгазів і “хімії”.
Облгази завжди викликали більше зацікавлення у “Газпрому”, ніж технічно відсталі хімзаводи і нафтопереробка. Тому саме вони будуть першими змінювати свою прописку.
Історія із Лисичанським НПЗ лише розпочинається і до її завершення пройде іще не один рік. А от із “хімією” росіяни можуть і не чекати.
Поява Федоричева може лише прискорити вимогу “Газпрому” до Фірташа передати Рівеназот, Черкасиазот, Кримський содовий і “Кримський титан” близьким до росіян структурам.
Отож, в результаті Group DF може залишитися лише із одним Лисичанським НПЗ. Безумовно Фірташ не зникне із бізнес-орбіти України, але може понизити свій статус. Саме тому сьогодні він намагається закріпитися у ролі президентського олігарха аби наступні декілька років мати надійний дах.
І з точки зору Фірташа це правильний шлях, оскільки лише він гарантує йому ймовірний захист від “Газпрому” під час майбутнього вирішення долі облгазів і хімічних підприємств.
Юрій Корольчук
За матеріалами: Реальна економіка
Поділитися новиною
