3600
«Газпром» втрачає український ринок
— Енергетика
«Ми завжди розмірковуємо про Україну, як про країну-транзитер, але забуваємо про те, що це один із найбільших споживачів російського газу, — нагадав наприкінці минулого тижня керівник аналітичного управління Фонду національної енергетичної безпеки (Росія) Олександр Пасєчник, і додав, — ця країна вважається потужним ринком для «Газпрому. В його експортному газі частка України 15% і вище. Це значущий для нас ринок і втрачати його не дуже правильно. Проте все йде до цього».
При цьому Пасєчник уточнив, що Україна взяла курс на позбавлення від газової залежності від Росії. Експерт не бачить тут трагедії, оскільки впевнений, що швидко цієї мети не досягнути. «Як свідчить практика, якщо підходити комплексно, то все не так вже і сумно. Для Росії це, звичайно, погано, що у них є шляхи диверсифікації», — констатує Пасєчник і перераховує ресурси, які може задіяти Україна, позбавляючись від енергетичної залежності. За його словами, це кредити Банку розвитку Китаю на проекти щодо заміщення природного газу вугіллям, проекти щодо зріджування природного газу на терміналі, поблизу Одеси, щодо видобутку газу на шельфі Чорного моря.
Правда, російський експерт не згадав ще про намір України розпочати за допомогою компаній Shell і Chevron видобуток газу з твердих піщаників. І, напевно, забув про можливість закачувати газ з Європи, використовуючи для цього певні відрізки української ГТС у реверсному режимі. «Усі ці ланки дозволяють знижувати залежність країни від поставок російського газу», — говорить Пасєчник. І загалом правильно виділяє «одну з фінальних цілей України: до 2030 року кратно збільшити власний видобуток, що дозволить знизити імпорт газу».
Експерт при цьому зазначає, що в результаті втрати Росії стають очевидними. Тим паче, що взаємовідносини в газовій кооперації між Москвою і Києвом в політичному полі перебувають у стадії глибокого заморожування. «Жодних тенденцій до поступального руху ми не бачимо, але є деякі хисткі надії на те, що компроміси знайдуть, — зазначає Пасєчнік. — Восени в Україні пройдуть вибори до Ради. Після них, можливо, сторони повернуться до обговорення нових заходів щодо «Газпрому» і «Нафтогазу» і домовляться, «як далі розвивати цінову політику і транзитну кооперацію, тобто, як зберегти Україні якісь обсяги прокачування газу з урахуванням того, що Росія форсує розвиток обхідних магістралей».
Але тут з «газового голуба», який тільки що виклав благу звістку про можливі домовленості, злітає все його пір’я і він залишається, як кажуть, голісіньким, тобто махровим російським «патріотом» у гіршому розумінні цього слова. «Не за горами і високий осінньо-зимовий сезон. Зараз у Росії немає можливості виключити українську транзитну систему, без якої транзит газу з Росії до Європи не здійснити в повному обсязі, — поки що нейтрально говорить він і зразу переходить до неприкритої агресії: — Тому нам треба продовжувати далі працювати, поки не буде споруджено всі обхідні маршрути». Для тих, хто не зовсім у курсі справи, добавляємо: Україна втратить увесь газовий транзит, а також свою роль головного транзитера Європи…
Отже наше прагнення брати газ в Європі — це далеко не примха. Але в Україні слово реверс за звичкою сприймається як щось небезпечне. Таке його трактування залишилося ще з тих часів, коли нафта трубопроводом Одеса — Броди рухалася не в проектному, а в реверсному, вигідному російським нафтовикам, напрямі. Але часи змінюються. Тепер Україна готується, і навіть, як сказав минулого тижня заступник головного інженера ДК «Укртрансгаз» Олег Михалевич, технічно готова до реверсного прийому п’ять мільярдів кубометрів газу з Європи. За його словами, «ми провели вже заходи, які дозволяють здійснювати реверсний прийом». Михалевич вважає, що навіть без істотних додаткових капіталовкладень обсяг реверсних поставок газу до України може бути збільшено до 20 мільярдів кубометрів щорік.
А втім, вважати це питання остаточно або навіть політично вирішеним сьогодні ще важко. Пригадаємо, Микола Азаров заявив, що Україна може купувати російський газ у німецькій компанії RWE в разі невдалих переговорів з РФ щодо зниження ціни закупівлі газу. Але переговори, що йдуть вже два роки, якраз і є невдалими. Рішення, як уявляється, далі відкладати не можна.
Ось що сказав із цього приводу «Дню» незалежний енергетичний експерт Олександр Нарбут. «Я був на цій конференції і слухав виступ Михалевича, він про п’ять мільярдів нічого не говорив. Він розповідав, що українська ГТС має вільні потужності, які, з його погляду, дозволяють прокачувати 40 мільярдів кубометрів газу. (На мій погляд, вони є куди більшими і перевищують 50 мільярдів, якщо виходити з того, що цього року транзит українською ГТС не перевищить 92—93 мільярди кубометрів. Стільки було 1992 року. І це безпрецедентно низький показник. Нагадую, міністр палива і енергетики України Юрій Бойко розповідав, що йому гарантовано транзит не менше 110 мільярдів). Що стосується реальних технічних можливостей для прокачування газу з Європи до України, то, за моєю інформацією, сьогодні з трьох напрямів — словацького, польського і угорського — Україна може отримати 10—12 мільярдів кубометрів газу за рік. І справа тут не в технічних можливостях України, а в тих перемичках, які прокладені через кордони (подекуди стоять заслінки, які треба просто відкрити). Зараз дехто каже, що там бракує вимірювальних станцій. Я гадаю, річ у тім. що словаки просто хотіли б побудувати нову станцію, а для цього взяти гроші Євросоюзу або інших інвесторів. А для цього потрібен час. І питання полягає в тому, чи не є це політичною грою, причому на користь «Газпрому». Адже вимірювальна станція у нас там є.
Залишилося лише розробити і затвердити регламент вимірів. Та й регулюючим органам суміжних країн потрібно попрацювати над синхронізацією режимів, а також технічних і диспетчерських служб. За наявності політичної волі з однією й іншої сторони це можна було б зробити до кінця року (а якби цю роботу не імітували, а виконували, то і набагато раніше).
Віталій Княжанський
За матеріалами: День
Поділитися новиною
