4217
Молоді німецькі волонтери в Україні: "незабутні враження"
"Соціальний рік" - життєвий досвід, на який зголошується дедалі більше молодих німців. Для когось це можливість знайти себе, альтернатива навколосвітній подорожі, хтось бажає вивчити іноземну мову, культуру та відвідати омріяну країну, а хтось просто допомогти знедоленим.
"Після закінчення школи ми, три найліпші подруги, вирішили присвятити наступний рік волонтерству за кордоном", - розповідає 22-річна уродженка Оснабрюку Ліза Гаґедорн. Вибір її подруг – Африка не дивував нікого, а от її – Україна, викликав багато запитань. Відповідь на них не могла дати ні вона, ні такий же німецький волонтер Фелікс Шмідтке, який згодом провів в Україні півтора роки. "Стратегічно важлива країна між Росією та Європою", - за словами Лізи, - єдина інформація, яка два роки тому на момент її від'їзду лунала в німецьких ЗМІ. "Так географічно близько, але ментально так далеко", - каже про Україну Фелікс.
Політичні скандали останніх років довкола опозиції та Чемпіонату Європи з футболу не розширили кругозір німців щодо української культури та історії. "Під час мого перебування в Україні я постійно писала своїм друзям величезні мейли, в яких висловлювала своє захоплення і намагалась якомога більше розповісти про ті принади, які нам зовсім не відомі", - коментує Ліза, хоча її перше враження було: "чому ж все таке сіре?!"
Не лише вчити, але й вивчати
Проживаючи в Кіровограді, Ліза працювала в дитячому будинку, а також керувала клубом німецької мови при університеті. Вона намагалась наблизити німецьку культуру до дітей, покращити їх знання іноземної, а також відкрити очі на інший світ. "Країну по-справжньому розумієш, працюючи з дітьми, оскільки, це - її майбутнє", - так промовисто пояснює вибір проекту волонтерка. Для Фелікса бути представником Німеччини в Україні також було за честь. Він викладав на курсах німецьку мову.
Координацією роботи волонтерів в Україні займалася асоціація молодіжного співробітництва "Альтернатива-В", кошти на проживання молоді активісти отримували від різних джерел. "Мені довелося створити ціле коло підтримки, - розповідає волонтер з Кельна, - я знайшов приватних спонсорів, різні фонди, значну частину також отримав від міста". Ліза ж була стипендіаткою Федерального міністерства економіки та розвитку Німеччини: "Це були кошти на їжу, житло, проїзд, а також семінари".
До приїзду в Україну Фелікс багато років вивчав французьку, його мама ніколи не була східніше Берліна, тому його захоплення слов'янськими мовами справді вражає. "Російська добре, українська ок; розумію майже все", - так скромно оцінює свої знання німецький волонтер з Кельна. Але, насправді, під "ок" приховується вміння синхронно перекладати українські пісні гурту "Океан Ельзи".
"Дійсно, саме цей гурт дав мені натхнення вивчати українську мову, - продовжує Фелікс, - і тепер багато моїх друзів в Німеччині також знають і поціновують їхню творчість".
Без пригод не обійшлося
Обидва волонтери почували себе в Україні дуже комфортно, та пригод було не оминути. Одного разу Фелікс разом зі своїм другом з Німеччини, який приїхав його відвідати, вирушили до музею Шевченка в Канів. Вчинивши зовсім не по-німецьки, подорожні не забронювали місця в готелі, сподіваючись на вдачу. В розпалі був сезон весіль, тому знайти кімнату німецьким гостям не вдалося. Розмістившись на березі Дніпра, молоді туристи відбивалися від комарів, котрі не давали їм спокою. Аж раптом о 3 годині ночі співробітниця того ж таки готелю, яка ще ввечері пояснила, що вільних місць немає, принесла їжу та напої, що лишилися після весілля.
Повернувшись в Німеччину, колишній волонтер Фелікс планує вивчати в Лейпцигу географію та згадує про своє рішення поїхати в Україну, як найважливіше в його житті. "Україна стала частиною мене, я ідентифікую її як частину себе і буду завжди стежити за тим, що відбувається в суспільному та політичному житті України", - каже волонтер.
Анастасія Чучман
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
