0 800 307 555
0 800 307 555

Україно-російський атомний епос


Україно-російський атомний епос

Два роки переговорів із росіянами і внутрішніх суперечок навколо майбутнього Хмельницької АЕС завершилися. Жирну крапку поставила Верховна Рада, яка затвердила план будівництва третього і четвертого блоків атомної станції.

Тепер лише залишається почекати 6-8 років - саме через стільки АЕС повинна дати першу електроенергію.

Тим часом можна спокійно подивитися, чи дійсно Україна потребує збільшення своїх атомних потужностей, чи все відбувається задля розширення енергетичної співпраці із Росією?

Україно-російська епопея із Хмельницькою АЕС розпочалася ще навесні 2010 року, коли слідом за харківськими газовими домовленостями Київ та Москва вирішили більш тісно співпрацювати у ядерній галузі.

У червні 2010 року на світ з'явилася міжурядова угода про добудову двох блоків. А вже на початку 2011 року Верховна Рада ратифікувала угоду, і процес розширення ядерних потужностей отримав свій старт.

Наступних майже півтора роки "Енергоатом" і російський "Сбербанк" домовлялися про умови кредитування проекту.

Ядерний "фронт"

При цьому слід розуміти, що апетити Росії щодо атомної галузі України не зменшилися. Наразі Києву вдалося втриматися на лінії "фронту" і в рамках проекту щодо Хмельницької АЕС не вийти за межі звичайної технологічної співпраці.

Більше того, якщо росіяни дотримають свого слова, то майже 60% комплектуючих та устаткування буде закуповуватися в Україні. Безумовно, це якщо не брати до уваги російський кредит на добудову блоків, оскільки декілька мільярдів доларів Україні було не так просто залучити на зовнішні ринках.

До того ж, якщо згадати події дворічної давнини, то слова тоді ще прем’єра Росії Володимира Путіна чітко характеризували настрої і бажання росіян.

"Мова йде про великомасштабну кооперацію наших ядерних галузей. Ми пропонуємо створити великий холдинг, до якого входили би об’єднана генерація, атомне машинобудування і паливний цикл", - казав російський прем’єр.

Безумовно, що Росія і надалі намагатиметься "протиснути" свої інтереси в атомній сфері України. Оскільки наступним, але менш масштабним проектом є створення спільного україно-російського заводу з виробництва ядерного палива.

Хоча, об’єктивно Україна вже давно зробила свій "вибір", оскільки всі станції використовують на своїх блоках російські ТВЕЛи. Проект з використання паливних збірок американської компанії Westinghouse так і не закріпився на вітчизняних АЕС.

У боротьбі і лобізмі із російським ТВЕЛом американська компанія зазнала фіаско.

Отож, ухвалений парламентом законопроект №11088 остаточно визначив, що два енергоблоки будуть розміщені на майданчику Хмельницької АЕС поблизу міста Нетішина.

Електрична потужність двох блоків буде становити 1000 МВт кожен. На енергоблоках буде розміщена реакторна установка типу ВВЕР-1000/В-392 (водо-водяний енергетичний реактор на теплових нейтронах) номінальною тепловою потужністю 3012 МВт.

Фактично законопроект повторює текст розпорядження уряду України від 4 липня 2012 року, яким було затверджено техніко-економічне обґрунтування добудови 3 і 4 енергоблоків ХАЕС.

Окрім типу і потужності реакторів у цьому розпорядження була вперше прописана вартість проекту в цілому. Так, будівництво буде коштувати трохи більше 36 мільярдів гривень.

У загальний бюджет проекту не увійшла вартість ядерного палива для першого завантаження на суму 2 мільярди гривень. Також ухвалений закон передбачає, що замовник будівництва енергоблоків (НАЕК "Енергоатом") виділяє додатково 100 мільйонів гривень на "спорудження об'єктів соціального призначення шляхом сплати збору соціально-економічної компенсації ризику населення, що проживає на території зони спостереження".

Таким чином загальна сума витрат для добудови двох блоків становить 39,5 мільярда гривень. Будівництво 3 блоку розпочнеться у березні 2015 року, а 4 - у жовтні 2015 року. Початок експлуатації блоків запланований на травень 2018 року і лютий 2020 року.

При цьому частина робіт з підготовки ділянок для будівництва вже були виконані. Адже блок №3 і №4 почали будувати у 1985 і 1986 роках. Проте, у зв’язку із Чорнобильською аварією, у 1990 році Верховна Рада УРСР наклала мораторій на будівництво АЕС.

Але за той час, поки зводили 1 і 2 блоки, то встигли зробити частину необхідної інфраструктури для 3 і 4 блоків. Готовність 3 блоку складає - 75%, або 28% вартості блоку. Готовність 4 блоку - 28%, або 10% вартості блоку.

Дешева ХАЕС

До слова, питання використання майже готових ділянок для будівництва блоків викликало і викликає запеклі суперечки як у фахівців-ядерників, так і екологів.

Переживання перших цілком зрозумілі, оскільки думки розходяться - чи варто будувати на зведених майданчиках, чи слід будувати цілком нові, але це веде до подорожчання проекту як мінімум на 30%.

Частина атомників стверджує, що фундамент не застарів і витримає встановлення блоків, а частина хвилюється, чи нові установки типу ВВЕР-1000/В-392 надійно "впишуться" у фундамент двадцятирічної давності.

У будь-якому випадку "Енергоатом" як головний виконавець робіт провів відповідні роботи і зробив висновок, що будувати на початковому фундаменті буде безпечно.

Позиція ж екологів на 90% формується із того, що увесь світ відмовляється від ядерної енергетики, а тому Україні слід вкладати кошти в альтернативну енергетику.

Головним аргументом є те, що за рахунок введення в дію 3 і 4 енергоблоків Хмельницької АЕС Україна додатково буде виробляти 14 мільярдів кВт/год електроенергії. А якщо ці кошти - 39 мільярдів гривень - перенаправити і вкласти у відновлювальні джерела енергії, то до 2020 року Україна також зможе виробляти 14 мільярдів кВт/год.

Щоправда, при цьому забувають додати три суттєві фактори.

Перший - це відсутність подібних масштабних інвестицій в альтернативну енергетику. А Росія вкладає кошти у ті проекти, які їм вигідні. Наразі атомна енергетика дає найбільш швидку віддачу і виробляє найдешевшу електроенергію.

Друге - держава буде змушена і через 10-20 років відшкодовувати виробникам "зеленої енергії" вартість кіловата, як це є сьогодні. Виходить, окрім інвестицій ще потрібно буде закладати в бюджет дотації для відновлювальної енергетики.

Це фактично означає додаткове навантаження на загальний тариф, який буде сплачувати кожен громадянин.

Нарешті, третій і напевно найважливіший фактор - для розвитку альтернативної енергетики слід обов’язково будувати так звані резервні потужності, оскільки, ані сонячна, ані вітрова, ані інші джерела "зеленої" енергії не належать до стабільних, і їх потужності залежать від природних умов.

Коли вже говорити про те, що деякі країни відмовляються від АЕС, то це поки що зробила цілеспрямовано лише Німеччина. Японія після аварії на Фукусімі роздумує над цим питанням, але ще не поспішає робити жодних кроків.

Тому насправді будівництво нових блоків у світі лише набирає обертів. Лише у 2012 році почалося будівництво першого блоку Балтійської АЕС в Росії, блоку №1 АЕС Шин Ульчин у Південній Кореї і блоку №1 АЕС Барака в ОАЕ. Окрім того введені в експлуатацію два блоки у Південній Кореї і шість у Пакистані, Китаї, Ірані та Росії. Загалом у світі будують 64 блоки, а функціонує 435 енергоблоків.

Якщо з цим зрозуміло, то наступне логічне і найважливіше питання - які умови отримання російського доларового кредиту? І тут є перший важливий нюанс.

Попри існування поширеної думки, що блоки будуть добудовуватися винятково за рахунок грошей російського "Сбербанку", насправді 20% - 8 мільярдів гривень із загальної суми 39 мільярдів гривень бере на себе Україна.

Тому якщо взяти лише вартість необхідних технічних та інженерних робіт, то сума російського кредиту становитиме 3,1 мільярда доларів або близько 26 мільярдів гривень.

Відсоткова ставка за кредитом буде вираховуватися за ставкою Libor +4% річних. Кінцева ставка буде вимірюватися цифрою 8,5%. Нині на світових ринках залучити кредит під такі відсотки вдається лише великим корпораціям або державам.

Переважно у зв’язку із фінансовою кризою і ризиками ставки у середньому зросли до 9,5-10,5%. Кредитна лінія розрахована на термін 15 років, із них 3 роки - це пільговий період.

Аналізуючи вартість добудови двох блоків на ХАЕС, можна побачити, що вони вважаються одними із найдешевших.

Два блоки Білоруської АЕС коштували 8 мільярдів доларів, два блоки Нововоронезької АЕС (Росія) - 6,8 мільярда доларів, два блоки Балтійської АЕС (Росія) - 5,7 мільярда доларів.

Українські два блоки Хмельницької АЕС будуть коштувати 4,5 мільярда доларів.

Фактично рішення України зробити ставку на атомну енергетику викликане необхідністю у найближчому майбутньому заміщати старі блоки на АЕС і теплових станціях.

Водночас цей проект зламає стереотип у світі про Україну як країну вічного Чорнобилю. Адже навіть у забитому селі Азії безграмотна бабуся - намагаючись продати якусь всесильну мазь від усіх болячок, - витягує книжечку і тицяє пальцем на карті світу, показуючи Україну і промовляючи Чорнобиль. Мовляв, мазь рятує від найстрашнішого - радіації.

Ну, і зрештою, головний розрахунок влади полягає у тому, що до 2020 року, коли повинні запрацювати два блоки ХАЕС, ціна на атомну електроенергію зросте із нинішніх 21 копійки лише до 29 копійок за кВт/год.

Зважаючи на те, що АЕС виробляють 50% усієї електроенергії України, а після 2020 року вироблятимуть більше 60%, то це дозволить уникнути різкого зростання ціни на електроенергію, а також забезпечити зростання споживання електроенергії, що вже зараз спостерігається серед побутових споживачів.

Юрій Корольчук

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Опитування
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua